Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №561/591/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

с-ще Зарічне

19 травня 2026 року Справа № 561/591/26

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Дідик А. В., розглянувши матеріали, направлені від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Пугачівка, Жашківського району, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , інспектор прикордонної служби 1 категорії НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_1 ) за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Протоколом про адміністративне правопорушення ЧЦП №335968 від 17 травня 2026 року, встановлено порушення інспектором прикордонної служби 1 категорії НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_1 ) сержантом за призовом ОСОБА_1 правил несення прикордонної служби, який перебував на території військового містечка КСП " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з можливими ознаками вживання алкогольних напоїв під час несення служби в п/н " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та не ніс службу належним чином, чим порушив пункт 4,5 глави І розділу ІІ Наказу МВС від 19 жовтня 2015 року № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» за, що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України вчинене в умовах особливого періоду не визнав. Суду пояснив, що правила несення прикордонної служби не порушував.

Дослідивши матеріали справ, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

Статтею 61 Конституції України закріплений принцип, за яким ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку суди застосовують як джерело права, визначено, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Судом встановлено, що Постановою Зарічненського районного суду у справі 561/590/26, ОСОБА_1 визнано винним за те, що він 17.05.2026 року о 15:00 год, перебував на території військового містечка з ознаками алкогольного сп"яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого період.

Частиною 2 ст. 172-18 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кодону України вчинене в умовах особливого періоду, а за змістом ч. 3 ст. 172-20 за виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані вчинені в умовах особливого періоду або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На переконання суду у даному випадку має місце конкуренція правових норм, а саме ст. 172-18 та 172-20 КУпАП щодо виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби у нетверезому стані, яка має бути вирішена на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Сергій Золотухін проти Росії», «Ігор Тарасов проти України» (рішення від 10 лютого 2009 року та 16 червня 2016 року), було встановлено порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з притягненням осіб до кримінальної відповідальності після накладення на останніх адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.

ЄСПЛ констатував, що ст. 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону переслідування або судового розгляду іншого «правопорушення», якщо воно виникає з ідентичних фактів або фактів, однакових по суті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За таких обставин, оскільки по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявна постанова суду про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням вимог п. 8 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 слід закрити.

Керуючись ст. 247 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП закрити у зв`язку із наявністю по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності постанови суду про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подання апеляційної скарги через Зарічненський районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Дідик