Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №370/1696/24 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/173/26

370/1696/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № № 12024116210000070 від 13.06.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Макарів Макарівського райну Київської області, громадянина України, з середньою професійною освітою, не одружений, на утриманні нікого не має, працює комірником у мережі магазинів «АТБ Маркет», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України за ознаками умисного завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

Так, 02 червня 2024 року, близько 21 години 00 хвилин, точного не встановлено, ОСОБА_4 знаходився на площі біля районного будинку культури по вул. Димитрія Ростовського, 29 в смт Макарів Бучанського району Київської області, де побачив, як між ОСОБА_6 та дівчиною відбувається словесний конфлікт. Дана ситуація не сподобалася ОСОБА_4 , у зв`язку з чим у нього виник умисел на завдання удару і фізичного болю ОСОБА_6 , з мотивів помсти за, на його думку, нетактовне спілкування з дівчиною.

Відразу реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на завдання удару та фізичного болю ОСОБА_6 , ОСОБА_4 підійшов до нього та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з метою помсти наніс ОСОБА_6 один удар правою рукою по обличчю, цим самим завдавши останньому фізичного болю.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що в один з днів на початку червня 2024 року (точної дати не пам`ятає), ввечері він гуляв в смт. Макарів та почув крики. Обернувшись він побачив, що ОСОБА_6 неадекватно ставиться до дівчини, між ними був конфлікт. Надалі він підійшов до ОСОБА_6 та сказав, щоб той заспокоївся та відійшов, другий раз сказав. Вже після того, як він третій раз сказав ОСОБА_6 припинити дії щодо дівчини, останній відповів йому агресивно. Після чого він один раз вдарив долонею правої руки ОСОБА_6 по обличчю. Зазначив, що від удару ОСОБА_6 на землю не впав, а почав тікати. При цьому, він почав наздоганяти ОСОБА_6 з метою поговорити, бігли вони кругом фонтану, по колу. Пробігши одне коло, його ( ОСОБА_4 ) зупинив товариш і на цьому все закінчилось. Йому потім стало відомо, що ОСОБА_6 втікаючи через кущі порвав футболку, у яку був одягнутий, проте він цього не бачив. Зауважив, що на місці події були і інші особи. Уточнив, що ОСОБА_6 кричав на дівчину, декілька разів її штовхнув, проте і дівчина його теж відштовхувала. Шкодує про вчинене. Повідомив, що дівчину він раніше не бачив, а ОСОБА_6 знав на момент події наглядно, проте вони ніколи не спілкувались, конфліктів раніше між ними не було. Повідомив, що згодом до нього приїхала матір ОСОБА_6 та почала його ( ОСОБА_4 ) штовхати, кричала на нього. Вже за декілька днів він один раз бачив ОСОБА_6 в смт. Макарів, проте до нього не підходив, не спілкувався з ним. Намагався попросити вибачення у ОСОБА_6 за допомогою одного з месенджерів, проте йому це не вдалося з технічних причин, можливо останній його заблокував. Шкодує про вчинене, на даний час вчинив би інакше.

З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення та обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника та прокурора провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз`яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.

Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого, ОСОБА_4 , раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 126 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, позицію законного представника потерпілого – ОСОБА_7 , який щодо призначеного покарання покладався на розсуд суду та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 не вибачився, шкоду не відшкодував, обставини, що пом`якшують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим, суд вважає за необхідне призначити йому найменш суворе покарання серед альтернативних, передбачених санкцією ч. 1 ст. 126 КК України - у виді штрафу.

На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувати.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_8