Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №308/18728/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18728/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.

за участі:

представника позивача – Дудурич І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Дудурич І.В. до Головного управління поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Дудурич І.В. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Головного управління поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказує на те, що постановою інспектора СРПП Відділу поліції № 1 (с. Оноківці) Ужгородського районного управління поліції Головного управління поліції в Закарпатській області Делеган Владислава Владиславовича серії ЕГА № 1930128 про адміністративне правопорушення від 03.12.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень, а саме за: завідомо неправдивий виклик поліції.

Вказує, що згідно Постанови Серія ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року зазначається, що позивач (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності) ОСОБА_1 03.12.2025 року біля 11:30 год. перебуваючи за адресою с. Демичі, 23 повідомила про те, що її чоловік, з яким вони перебувають в процесі розлучення зайшов на територію дворогосподарства та влаштував сварку, агресивно себе поводить, намагається пошкодити майно, у зв`язку з чим дала неправдивий виклик на спец лінію 102, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Щодо обставин події зазначає, що позивач, ОСОБА_1 разом із дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 . Даний будинок за належить на праві власності батькові Позивача та членам сім`ї, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 01.10.1989 року.

Представник вказує, що зі своїм чоловіком ОСОБА_2 позивач остаточно припинила шлюбні відносини з початку жовтня 2025 року, фактично триває процес розірвання шлюбу. Після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 забрав свої речі та переїхав проживати до батьків у с. Тисаагтелек.

03.12.2025 року біля 10.00 годин ОСОБА_2 надіслав повідомлення на месенджер «Вайбер», а потім зателефонував та повідомив, що хоче забрати деякі речі з гаражу, що знаходиться на подвір`ї будинку за адресою АДРЕСА_1 . Позивач повідомила ОСОБА_2 , що речі можна забрати тільки коли вона особисто буде в дома, оскільки в гаражі є її особисті речі та речі інших членів сім`ї. Біля 11.15 годин 03.12.2025 року Позивач зустріла ОСОБА_2 біля входу в двір будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що після того як Позивач відкрила ворота в двір будинку, ОСОБА_2 зробив спробу проникнути на територію двору. Позивач стала кричати, що не надавала дозволу входити в двір будинку. Проте ОСОБА_2 поводився агресивно, вдарив Позивача, а потім відштовхнув її, зайшов у двір та зробив спробу проникнути в гараж. В подальшому Позивач стала кричати та виштовхувати ОСОБА_2 з подвір`я, повідомила, що викличе поліцію. Налякавшись, що на вказану подію прийдуть сусіди, ОСОБА_2 вийшов з подвір`я, а Позивачу вдалося закрити ворота. Після цього ОСОБА_2 продовжував кричати, нецензурно висловлювався щодо Позивача та їх дітей, грюкати у ворота, погрожувати розправою та підпалом будинку. Побоюючись, що ОСОБА_2 продовжить намагання проникнути в двір будинку та завдасть їй тілесних ушкоджень чи знищить її майно, Позивач зателефонувала на лінію 102 та повідомила поліцію. Через деякий час приїхали працівники поліції, опитали Позивача та ОСОБА_2 . Позивачка повідомила працівникам поліції про обставини, які змусили її зателефонувати на лінію 102 та просила прийняти заяву про злочин щодо насильства в сім`ї та проникнення на територію будинку.

Позивач вважає, що такими діями посадової особи Відповідача не тільки порушені її права, свободи, та інтереси, а і безпідставно притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Позивач та представник з винесенням постанови не згідні, вважають, оскаржувану постанову незаконною. Вважають, що інспектор притягнув позивача до відповідальності не маючи на те жодних підстав. Представник позивача вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства, а саме: справу було розглянуто без попереднього складення протоколу; розгляд справи проводився не уповноваженою особою; розгляд справи відбувався безпосередньо на місці події; було порушення строку вручення (надіслання) постанови; неповідомленно особу про розгляд справи; порушено порядок розгляду справи; порушено права особи при винесенні постанови; не забезпечено прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності; постанова не містить підпису уповноваженої особи в порушення приписів ч. 11 ст. 283 КУпАП, а відтак вважає, що оскаржувана постанова не має статусу офіційного документа.

Представник вказує, що оскаржувана постанова винесена 03.12.2025 року проте не вручена особі підчас її винесення. Відмова особи від підписання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не позбавляє обов`язку вручити постанову. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача не підписана Позивачем, оскільки така постанова не підписана самою особою яка її складала.

Окрім того, перед винесенням постанови посадова особа Відповідача не сповістила Позивача про розгляд справи, а фактично поставила перед фактом винесення оскаржуваної постанови, чим фактично перешкодив Позивачу скористатися його правами визначеними ст. 268 КУпАП.

Представник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, оскільки відсутні об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона вказаного правопорушення.

Вказав, що жодного правопорушення позивач не вчиняла і позивача безпідставно було притягнуто до відповідальності.

Представник позивача зазначає, що відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії "102", тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності шляхом визнання позивача винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і було піддано штрафу у сумі 3400,00 гривень. Позивач вважає, що не повиннна нести адміністративної відповідальності по вказаній статті КпАП України, так як виклик, який вона здійснила на телефонну лінії «102», не був неправдивим. Вищезазначені обставини в дійсності відбувались, однак працівниками поліції було проігноровано перевірку та з`ясування вищезазначених обставин на предмет їх достовірності, правдивості тощо.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що постанова серії ЕГА № 1930128 від 03.12.2025 року є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню.

Вважає,що вина позивача у вчиненні правопорушення належним чином не доведена.

На підставі вищенаведеного представник позивача вважає, що оскарженою постановою порушено права, свободи та законні інтереси позивача , оскільки її незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та безпідставно накладено адміністративне стягнення.

З посиланням на викладене, представник позивача просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову ЕГА № 1930128 про адміністративне правопорушення від 03.12.2025 року винесену інспектором СРПП Відділу поліції № 1 (с. Оноківці) Ужгородського районного управління поліції Головного управління поліції в Закарпатській області Делеган Владиславом Владиславовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП; Стягнути з відповідача судові витрати у справі.

21.01.2026 року від відповідача Головного управління національної поліції в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено наступне. Представник відповідача вказує, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав

Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 03.12.2025 року об 11 год 30 хв за адресою с. Демичі, 23 гр. ОСОБА_1 повідомила про те, що її чоловік, з яким вони перебувають в процесі розлучення, зайшов на територію дворогосподарства та влаштував сварку, агресивно себе поводить, намагається пошкодити майно, чим дала завідомо неправдивий виклик на спец лінію 102, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Звертає увагу суду, що твердження позивача про те, що вона перебуває у стані припинення шлюбних відносин із своїм чоловіком ОСОБА_2 , не відповідають дійсності. Так, на сайті Судової влади відсутня будь-яка інформація щодо судових справ про розірвання шлюбу позивача з її чоловіком.

Представник зазначає, що аналізуючи відео з нагрудної камери поліцейського (додаються) можна дійти висновку, що обставини про які позивач повідомляла на спец лінію 102, не знайшли свого підтвердження. Зокрема, не було виявлено будь-яких пошкоджень майна, під час спілкування поліцейським з сусідами, останніми було повідомлено, що жодних криків, сварок між позивачем та її чоловіком вони не чули. Зі слів позивача також стає зрозуміло, що жодних протиправних дій ОСОБА_2 вчинено не було. Звертає увагу суду, що безпідставні виклики поліції дестабілізують роботу працівників поліції в умовах воєнного стану.

Крім того, дзвінок на спеціальні номери швидкої допомоги, поліції чи пожежної служби (101, 102, 103) є екстреною подією, яка передбачає необхідність надання термінової допомоги, повідомлення про кримінальні чи адміністративні правопорушення, а також інші події, що потребують негайного реагування правоохоронних органів. Використання цих номерів є законним у разі реальної небезпеки або потреби в допомозі, але за неправдивий виклик передбачена відповідальність у вигляді штрафу ст. 183 КУпАП.

Представник звертає увагу суду, що постанова серії ЕГА № 1930128 від 03.12.2025 року складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З посиланням на викладене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА № 1930128 від 03.12.2025 року – в повному обсязі; Розляд справи провести без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Позиція сторін по справі:

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно поданого відзиву на позовну заяву представник просив суд розляд справи провести без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

23.12.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.

14.01.2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/18728/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

22.01.2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було задоволено клопотання про витребування доказів.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію» та ст.286 КАС України.

Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.183 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України " Про Національну поліцію" , поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено судом, 03.12.2025 року інспектором СРПП Відділу поліції №1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Делеган В.В. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1930128, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 03.12.2025 р. адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП і з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Судом встановлено, що згідно з постановою поліцейського серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року позивач (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності) ОСОБА_1 03.12.2025 року біля 11:30 год. перебуваючи за адресою с. Демичі, 23 повідомила про те, що її чоловік, з яким вони перебувають в процесі розлучення зайшов на територію дворогосподарства та влаштував сварку, агресивно себе поводить, намагається пошкодити майно, у зв`язку з чим дала неправдивий виклик на спец лінію 102, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП, на останню накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Дії позивача кваліфіковано за ст. 183 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обовязок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Щодо доводів представника позивача про те, що працівником поліції не було складено протокол, суд зазначає наступне.

У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення уповноважена на те посадова особа або орган публічної влади складає протокол про адміністративне правопорушення встановленої форми та змісту. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю сутністю є процесуальним документом, в якому фіксується факт вчинення діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, особа, в діянні якої вбачаються такі ознаки. Саме за допомогою складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється ініціювання початку провадження у справі про адміністративне правопорушення та визначаються подальші його межі, зокрема, правовою кваліфікацією та фабулою обвинувачення відповідно до інкримінованого адміністративного правопорушення.

У той же час чинним законодавством передбачено спеціальні випадки, в яких складання протоколу про адміністративне правопорушення не здійснюється. Необхідність зазначених висновків обумовлено різними причинами, серед яких спрощення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, за умови, якщо як складання протоколу, так і розгляд справи здійснюється одними і тими ж самими уповноваженими особами.

За загальним правилом відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122 -2, частинами другою, третьою статті 132- 1, статтею 132 - 2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У ч. 4, 5 ст. 258 КУпАП зазначається, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.У випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132 - 2 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Отже, оскільки справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції України, то у відповідності до ч. 2 ст. 258 КУпАП уповноважені посадові особи, які діють від імені органів Національної поліції, не складають протокол про адміністративне правопорушення, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова про адміністративне правопорушення або залишається відповідне повідомлення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, положеннями КУпАП, що визначає спеціальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких відноситься до компетенції органів Національної поліції, не передбачено вимоги щодо складання протоколу у разі виявлення у діях особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

На основі вищевикладеного, суд не приймає доводи представника позивача про порушення порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з не складанням протоколу .

Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Що стосується доводів представника позивача про те, що оскаржувана постанова не містить підпису уповноваженої особи в порушення приписів ч. 11 ст. 283 КУпАП, а відтак не має статусу офіційного документа, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 11 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Водночас, з долученої до матеріалів справи фотокопії постанови серії ЕГА № 1930128 від 03.12.2025 року слідує, що така не підписана посадовою особою, яка розглянула справу, а відтак є незаконною .

Таким чином, суд бере до уваги доводи наведені представником позивача, про те, що оскаржувана постанова є незаконною, з огляду на те, що не містить підпису уповноваженої особи в порушення приписів ч. 11 ст. 283 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

Відповідно до ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченогост. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина:

- вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені;

- розраховувала на захист прав поліцією;

- не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено наявності у позивача прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та повідомлення нею про інформацію, яка не знайшла свого підтвердження.

Сам факт виклику поліції не свідчить, що виклик завідомо неправдивий. «Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції як адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП.

Завдання поліції поліцейські послуги, зокрема, охорона прав і свобод людини (ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію України»).

Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов`язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації не є правопорушенням.

Указане відповідає принципу: Neminem laedit qui suo jure utitur (нікого не ображає той, що користується своїм правом). Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 10/5026/995/2012.

Суд констатує, що згідно з дослідженою постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звинувачується в тому, що «зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про погрози від свого чоловіка, яких не було.

Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Позивач та її представник у позовній заяві та судовому засіданні заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність вчиненого нею правопорушення, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, настає лише в разі завідомо неправдивого виклику поліції. Тобто, суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Суд звертає увагу на те, що згідно з наявним в матеріалах справи відеозаписом, позивач, здійснюючи виклик по спецлінії « 102», повідомила про причину звернення з повідомленням у поліцію, а саме через те, що ОСОБА_2 зробив спробу проникнути на територію двору будинку де проживає позивач , почав ламати двері, ОСОБА_2 поводився агресивно, кричав, вдарив позивача, зробив спробу проникнути в гараж. Також позивач заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Стверджує, що умислу у неправдивому виклику поліції у неї не було.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення працівник поліції повинен був з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною статтею 183 КУпАП, а саме, здійснення позивачем завідомо неправдивого виклику працівників поліції, представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву було надано відеозаписи з нагрудної боді-камери поліцейського.

Водночас, долучений до матеріалів справи відеозапис, який був переглянутий в судовому засіданні, не підтверджує вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Натомість з наданого відеозапису встановлено, що позивач в розмові з поліцейськими озвучила причину звернення з повідомленням у поліцію. Також ОСОБА_1 на відео заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Так, з досліджених судом відеозаписів встановлено, що 03.12.2025 патрульний наряд прибув на місце виклику за адресою АДРЕСА_1 , за фактом звернення позивача на лінію «102». Зафіксовано, перед подвірям до будинку знаходилась позивач та її чоловік ОСОБА_2 , з яким вони перебувають у конфліктних відносинах.

У відповідь на запитання поліцейського про причини виклику поліції, позивач пояснила, що 03.12.2025 року біля 10.00 годин ОСОБА_2 надіслав повідомлення на месенджер «Вайбер», а потім зателефонував та повідомив, що хоче забрати деякі речі з гаражу, що знаходиться на подвір`ї будинку за адресою АДРЕСА_1 . Позивач повідомила ОСОБА_2 , що речі можна забрати тільки коли вона особисто буде в дома, оскільки в гаражі є її особисті речі та речі інших членів сім`ї. Біля 11.15 годин 03.12.2025 року вона зустріла ОСОБА_2 біля входу в двір будинку та після того як відкрила ворота в двір будинку, ОСОБА_2 зробив спробу проникнути на територію двору, почав ламати двері, поводився агресивно, кричав, зробив спробу проникнути в гараж, ображав нецензурною лексикою під час розмови з дитиною .

Відеозаписом підтверджено, що отримавши вказану інформацію, поліцейський попросив позивача надати докази на підтвердження обставин та подій, повідомлених позивачем, на що остання повідомила про відсутність таких доказів.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що при проведенні діалогу між працівником поліції та позивачкою до них підійшов інший працівник поліції та повідомв про те, що ним було усно допитано сусідів та останні повідомили йому про те, що вони не бачили та не чули про ситуацію, яка була повідомлена позивачкою працівникам поліції.

Слід зазначити, що на оглянутих відеозаписах відсутні записи факту опитування та відібрання пояснень/показів від сусідів та можливих свідків, до матеріалів справи такі не долучені.

За розглядом даної справи,поліцейським було остаточно констатовано про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та складено спірну постанову серії ЕГА № 1930128 від 03.12.2025.

Однак, слід зауважити, що при цьому, інших дій, за наслідками вчинення яких можливо було б з`ясувати необхідні обставини для встановлення факту наявності або відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідачем не здійснено.

Досліджений судом відеозапис підтверджує, що жодних дій спрямованих на збір доказів працівниками поліції не вчинялось, перевірка та надання оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102» не проводилась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що додані до матеріалів справи відеофайли, які були відтворені в судовому засіданні, не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Натомість з наданого відеозапису встановлено, що позивач в розмові з поліцейськими озвучила причину звернення з повідомленням у поліцію. Також ОСОБА_1 заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт вчинення нею правопорушення та зазначає на неповноту та необ`єктивність з`ясування фактичних даних по справі.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Суд вважає, що в діях позивача не вбачається умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки, такий виклик здійснений за результатом на думку позивача факту вчинених відносно неї вказаних вище неправомірних дій з боку її чоловіка.

При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано вимог закону щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а саме: не додано доказів на підтвердження винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, тощо.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Суд повторно наголошує, що об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Отже, ураховуючи наведені вище норми законодавства та обставини справи, суд вважає, що у позивача були підстави для виклику поліції, а саме у зв`язку із вчиненням неправомірних дій щодо неї.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить належного обґрунтування та інформації, в чому полягав завідомо неправдивий виклик працівників поліції.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги, заперечила факт вчинення адміністративного правопорушення. Зазначила, що здійснила виклик на спецлінію «102», де повідомила про факт що її чоловік, з яким вона перебуває в процесі розлучення Андрощук А.О. зробив спробу проникнути на територію двору. Зазначено, що Позивач стала кричати, що не надавала дозволу входити в двір будинку. Проте ОСОБА_2 поводився агресивно, вдарив Позивача, а потім відштовхнув її, зайшов у двір та зробив спробу проникнути в гараж. В подальшому Позивач стала кричати та виштовхувати ОСОБА_2 з подвір`я, повідомила, що викличе поліцію. Представник позивача вказує, що завідомо неправдивого виклику поліції позивач не здійснювала, бо не мала прямого умислу і не бажала даремного виїзду на місце виклику працівників поліції, а той факт, про який вона заявляла в дійсності був.

Відповідачем не надано належних доказів на спростування вищенаведених доводів позивача та на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме щодо завідомо неправдивого виклику поліції.

Також у оскаржуваній постанові відсутні відомості, на підставі чого працівники поліції прийшли до висновку про вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику після того як здійснили виїзд за адресою: с. Демечі, враховуючи те, що позивач розраховувала на допомогу працівників поліції та об`єктивне з`ясування обставин події.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що працівник поліції дійшов до передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи.

Отже, з викладеного слідує, що інспектор, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на спеціальну лінію «102», притягнув позивача до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що диспозиція статті 183 КУпАП передбачає наявність умислу щодо усвідомлення неправдивості виклику поліції.

Однак, як встановлено судом і такі обставини підтверджуються матеріалами справи про відсутність в ОСОБА_1 умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірної постанови, без належного встановлення усіх обставин.

Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останньої.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП не надано, про наявність таких не зазначено у оскаржуваній постанові.

Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Зі змісту частини третьої статті 62 Конституції Українивбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченогост. 183 КУпАП, є не доведеним.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати протиправною постанову.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року, та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання постанови протиправною під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на її законність, а відтак позовна вимога про визнання постанови протиправною не підлягає до задоволення.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем не було доведено правомірності свого рішення , не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 5ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 484,48 грн. необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ст. 183, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Дудурич І.В. до Головного управління поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року - задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1930128 від 03.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, 88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір в сумі 484,48 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, 88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13).

Дата оголошення повного тексту судового рішення 19.05.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца