Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №307/1946/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/1946/26

Провадження № 3/307/540/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 10 травня 2026 року, ОСОБА_1 10 травня 2026 року, приблизно о 22 год., порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року, а саме, на напрямку 254 прикордонного знаку, в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів до лінії державного кордону, був виявлений прикордонним нарядом «Контрольний Пост», за спробу незаконного перетину Державного кордону з України до Румунії поза пунктом пропуску через державний кордон України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 – Штепа Д.Ю. подав письмові заперечення на протокол та просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази факту спроби перетину державного кордону, а також не наведено об`єктивних даних, які б беззаперечно підтверджували спрямованість дій ОСОБА_1 на фактичне перетинання лінії державного кордону; сам факт перебування особи в межах прикордонної смуги або на певній відстані від державного кордону не є достатнім і безумовним доказом вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КупАП, оскільки така територія не тотожна лінії державного кордону та не підтверджує факту його перетину або спроби перетину; у матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться документи, справжність яких викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема, ОСОБА_1 підтверджує, що підписував виключно копії паспорта громадянина України, які долучені до матеріалів справи. Водночас, підписи від імені ОСОБА_1 містяться також у: протоколі про адміністративне правопорушення; заяві про розгляд справи без участі особи; заяві про отримання електронних повісток. При цьому, зазначені документи виконані переважно машинописним способом, а рукописні записи у відповідних графах візуально мають однотипний характер і викликають обґрунтовані сумніви щодо їх виконання саме ОСОБА_1 , оскільки містять ознаки, які можуть свідчити про їх виконання однією особою, ймовірно посадовою особою, яка складала протокол.

Вказані обставини у сукупності ставлять під обґрунтований сумнів достовірність, належність та допустимість зазначених документів як доказів у справі.

Також недостовірність довідки щодо проведення опитування 1-го громадянина України, долучена до справи Довідка не містить підпису ОСОБА_1 , який би підтверджував ознайомлення із її змістом та погодження із викладеними відомостями. Крім того, зазначена Довідка містить ряд суперечливих та недостовірних відомостей, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 дітей не відповідає дійсності, оскільки в нього є дочка; факт самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини нічим не підтверджений.

У довідці зазначено, що ОСОБА_1 підготував легендування мети слідування до міста Тячів – смерть рідного дядька. Разом із тим вважає зазначені твердження необґрунтованими, оціночними та такими, що свідчать про упереджене ставлення до ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, під час зупинення ОСОБА_1 у межах прикордонної смуги перебував разом із дружиною, надав пояснення про те, що метою їх перебування на території Тячівського району, Закарпатської області є виключно особисті сімейні обставини, пов`язані зі смертю рідного дядька, що підтверджуються свідоцтвом про смерть від 18.05.2026 серії НОМЕР_1 та необхідністю участі у похованні 11.05.2026, на підтвердження чого долучив вказане свідоцтво про смерть.

Враховуючи викладене просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.1 ст. 204-1 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку про закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень керуючись таким.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 10 травня 2026 року видно, що ОСОБА_1 10 травня 2026 року, приблизно о 22 год., порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року, а саме, на напрямку 254 прикордонного знаку, в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів до лінії державного кордону, був виявлений прикордонним нарядом «Контрольний Пост», за спробу незаконного перетину Державного кордону з України до Румунії поза пунктом пропуску через державний кордон України (а. с. 1).

Оскільки, склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням та відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому, та оскільки, об`єктом правопорушення за ст. 204-1 КУпАП є особливі суспільні відносини у сфері охорони державного кордону, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад), то з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність об`єкта та об`єктивної сторони даного правопорушення, а отже і складу правопорушення в цілому.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено у чому саме полягала спроба ОСОБА_1 незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, які саме дії ним були вчинені у здійснені такої спроби, та, у свою чергу, суд оцінює критично пояснення ОСОБА_2 , довідку щодо опитування ОСОБА_1 та довідку № 767 про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем ЗСУ від 19.08.2023, які долучені до протоколу, оскільки до вказаного протоколу не долучено жодних доказів про спробу незаконного перетину кордону, зважаючи на те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками прикордонної служби на відстані 400 метрів від державного кордону, на блок-посту та відсутності будь -яких активних дій з боку ОСОБА_1 щодо спроби такого перетину.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ураховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад такого адміністративного правопорушення як спроба незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Р.Сас