Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №368/211/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/211/26

номер провадження 1-кп/368/108/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 року м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області у складі:

Головуючий: суддя ОСОБА_1

При секретарі: ОСОБА_2

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик Київської області кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382 КК України, яке внесено 02.01.2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026111230000018, відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , має інвалідність третьої групи (внаслідок війни), ветерана війни, учасника бойових дій, в силу положень ст. 89 КК України, - раніше не судимого), -

- якому в рамках даного кримінального провадження 13.01.2026 року органом досудового розслідування (слідчим) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено:

- ч. 1 ст. 382 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, яка набрала законної сили, -

- відносно якого в рамках даного кримінального провадження під час досудового розслідування та судового провадження, - запобіжний захід не обирався, та, відповідно, станом на даний час, - не обрано, -

- за участі сторін кримінального провадження:

- сторона обвинувачення:

Прокурор - ОСОБА_4

Сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_3 , суд, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

- обвинувачений ОСОБА_3 , будучи відповідно до постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 23.12.2022 року, яка набрала законної сили 03.01.2023 року, - визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, знову:

- 05.09.2023 року о 11 годині 50 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 керував легковим автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21063», державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що у встановленому законом порядку 25.10.2023 був притягнутий згідно з постановою Кагарлицького районного суду Київської області до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, 19.04.2024 року орієнтовно 23 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 керував легковим автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21063», державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що у встановленому законом порядку 26.04.2024 року був притягнутий згідно з постановою Кагарлицького районного суду Київської області до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КупАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., без оплатного вилучення транспортного засобу з позбавленням права керування транспортним засобом строком 5 років.

Крім того, 22.06.2025 року орієнтовно о 15 годині 49 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 керував легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що у встановленому законом порядку 04.08.2025 року був притягнутий згідно з постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАПта накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., без оплатного вилучення транспортного засобу з позбавленням права керування транспортним засобом строком 5 років.

Крім того, - обвинувачений ОСОБА_3 , не припиняючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, - 06.09.2025 року о 13 годині 19 хвилин керував легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції на виїзді з м. Кагарлик Обухівського району Київської області по вул. Став`янка в напрямку с. Стави Обухівського району Київської області за вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення правил дорожнього руху, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортним засобом діючи умисно, починаючи з 03.01.2023 року, вчиняв адміністративні правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, тим самим умисно та систематично, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду з метою невиконання постанови суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно ухилився від виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 26.04.2024 року, що набрала законної сили 07.05.2024 року.

За вищевказаним фактом СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111230001679 від 07.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та направлено до Кагарлицького районного суду Київської області з обвинувальним актом для розгляду по суті.

В подальшому, - обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами на строк, який на момент вчинення злочину не минув, за наявності реальної можливості її виконання, маючи прямий умисел на невиконання вказаного судового рішення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 01.01.2026 близько 10 год. 20 хв. керував легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції в м. Кагарлик по вул. Став`янка в напрямку с. Стави Обухівського району за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху.

Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, - як вчинення як умисних, протиправних дій, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, а тому, - є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом вищевказаних обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

- згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно – небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, який передбачено цим Кодексом.

- згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто, - наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені умисно, - з урахуванням положень ст.ст. 23, 24 КК України.

Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення ним суспільно - небезпечного діяння, які містять склад кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1ст. 382 КК України, тобто, - при наявності об`єктивних (об`єкт, діяння, наслідки, причиновий зв`язок) і суб`єктивних (суб`єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння, - як кримінальне правопорушення (проступок).

Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, - піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.

Такий обов`язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_3 , і, - державою.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, - повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який надав наступні показання:

- Пам`ятку про права та обов`язки, як обвинуваченого, - ним отримано, прочитано, все йому зрозуміло, а тому додаткового роз`яснення своїх прав – він не потребує.

- Йому судом роз`яснено його право на безкоштовного захисника (адвоката), який може бути призначений йому судом на підставі ухвали суду за його клопотанням, - через центр вторинної правової допомоги, - для нього – безкоштовно, - за рахунок коштів держави, проте, - він не бажає скористатися своїм правом на безкоштовного захисника, так як свої законні права та інтереси в даному кримінальному провадженні, - буде захищати самостійно.

- Положення ст. 18 КПК України, та ст. 63 Конституції України, - йому судом роз`яснені та зрозумілі.

Дослівно, - зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, - відповідають дійсності, тому добавити нічого не може, він не оспорює жодного факту, який зазначено в обвинувальному акті, а тому, - вину свою визнає беззаперечно, в повному обсязі, щиро кається, та просить суворо його не карати, усвідомлює протиправність своїх дій, які він вчинив, та які є предметом доказування в рамках даного кримінального провадження.

Повне визнання ним вини у скоєнні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, - є беззаперечним, таке визнання є вільним його волевиявленням, воно не обумовлено незаконним впливом ні зі сторони працівників поліції, ні працівників прокуратури, ні третіх осіб.

Він свідомо відмовляється від повного дослідження доказів, процесуальні наслідки – йому зрозумілі.

На запитання суду обвинувачений ОСОБА_3 зазначив наступне:

- він керував автомобілем, достовірно знаючи, що немає права керування транспортними засобами;

- керування транспортним засобом обумовлено тим, що йому було необхідно їхати в аптеку за ліками та за продуктами харчування;

- щиро просить вибачення в прокурора та суду;

- обіцяв більше кримінальних правопорушень не вчиняти;

- погоджується з покаранням (видом та мірою), на призначенні якого наполягає прокурор.

Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_3 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, та враховуючи те, що визнання вини та відповідні покази, - на глибоке переконання суду, - не є результатом якихось погроз чи примусу чи обіцянок обвинуваченому з сторони працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), чи третіх осіб,

- приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 , - є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому, на думку суду, - вони є однією із підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, - органом досудового розслідування (слідчим), (як зазначив прокурор в судовому засіданні), - зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, однак, за клопотанням прокурора ОСОБА_4 , проти якого (клопотання), - не заперечувала не заперечувала сторона захисту (обвинувачений ОСОБА_3 ), - та, в силу положень ч. 3 ст. 349 КПК України (після з`ясування тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 , - повністю, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та обвинуваченим жодним чином не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті), -

- суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами, зокрема, - стороною захисту, - обвинуваченим, - не оспорюються, зокрема, - суд визнав за недоцільне:

- допит свідків, які зазначені в реєстрі, який додано до обвинувального акту;

- дослідження матеріалів справи, - доказів вини обвинуваченого, які були зібрані органом досудового слідства (слідчим), -

- обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, обґрунтовуючи своє рішення наступним:

- Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, - визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 було роз`яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі, суд роз`яснив обвинуваченому порядок дослідження доказів, роз`яснив процесуальні наслідки варіантів дослідження доказів (загального, та, так званого – скороченого), та переконався, що обвинуваченому ОСОБА_3 зрозумілі процесуальні наслідки беззаперечного визнання ним вини, та скороченого порядку розгляду кримінального провадження, та переконавсяв тому, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи свої процесуальні дії (які полягають в його погодженні на скорочений порядок дослідження доказів по справі, та відмову від дослідження всих доказів по кримінальтному провадженні, які зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування), - погоджується з процесуальними наслідками скороченого розгляду кримінального провадження.

Суд, врахувавши обставини справи, приходить до висновку, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , та скорочений порядок дослідження доказів, - ні в якому разі не суперечить законним правам та інтересам обвинуваченого, чи третіх осіб, а, на думку суду, - навпаки, - дана процесуальна дія лише сприятиме оперативному розгляду кримінального праводження, та винесення справедливого, законного вироку в розумні строки.

Суд вважає, що скорочений порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні, - ніяким чином не погіршує стан обвинуваченого ОСОБА_3 , окрім того, - така процедура розгляду кримінального провадження, - сприятиме оперативному розгляду кримінального провадження, такий порядок дослідження доказів – не йде всупереч позиції сторони захисту, та ніяким чином не зачіпає інтереси третіх осіб.

Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, - обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Потерпіла особа (фізична особа) – в даному кримінальному провадженні – відсутня.

Підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необгрунтованою, - судом в даному кримінальному провадженні, - не вбачаються.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 :

- суд, дослідивши обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, вважає, що в даному випадку мають місце наступні пом`якшуючі покарання обвинуваченого обставини:

- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, - що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України:

- отже, суд, з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , - як безпосередньо після скоєння кримінального правопорушення, так і під час досудового розслідування, так і під час слухання кримінального провадження в суді (судове провадження), - суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є в наявності дії, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, причому, - ще на стадії досудового розслідування, під час досудового розслідування, - мав належну процесуальну поведінку, активно сприяв розкриттю злочину, також і в судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, зазначив, що йому соромно за скоєне ним кримінальне правопорушення, що він зробив для себе відповідні висновки, та обіцяв суду більше не вчиняти кримінальних правопорушень.

Поруч з цим, - суд зазначає, що в даному випадку, судом є обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , та яка передбачена п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, - вчинення злочину особою повторно.

Мотиви суду при призначенні покарання, та звільнення від відбування покарання:

Згідно ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно, - при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступніь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

- Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (з огляду на положення ст. 12 КК України);

- особу обвинуваченого;

- наслідки вчиненого кримінального правопорушення;

- наявності відомостей про судимість;

- правову позицію державного обвинувача (прокурора);

- правову позицію сторони захисту (обвинуваченого).

- Отже, - що стосується ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне:

Так, ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено:

- ч. 1 ст. 382 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 382 КК України, у вчиненні якого в рамках даного кримінального провадження обвинувачується ОСОБА_3 , - передбачає покарання у виді:

- штрафу в розмірі від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або, -

- позбавлення волі на строк до ртьох років.

Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покаранні у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно, з огляду на санкцію ч. 1 ст. 382 КК України, положення ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 КК України, - ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, яке відноситься по ступеню тяжкості до нетяжких злочинів.

- Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:

- як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - обвинувачений ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно, має інвалідність ІІІ групи, (інвалідність отримав внаслідок пораннення), є ветераном війни, учасником бойових дій.

- Що стосується наслідків вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне:

- в матеріалах справи відсутня потепрпіла фізична особа, відсутній факт заподіяння матеріальної шкоди, так як кримінальне правопорушення (нетяжкий злочин) вчинений проти авторитету органів правосуддя.

- Що стосується наявності відомостей про судимість у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:

- в матеріалах кримінального провадження міститься довідка – вимога на судимість у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 та копія вироку, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 , - хоча і раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте – станом на момент вчинення даного кримінального правопорушення, - вважався таким, який в силу положень ст. 89 КК України, - є раніше не судимим.

- Що стосується правової позиції державного обвинувача (прокурора), то суд зазначає наступне:

- в судовому засіданні (в судових дебатах) прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 просив суд:

- визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України і призначити йому покарання за скоєння даного кримінального правопорушення (нетяжкого злочину) у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Вищевказане покарання у виді штрафу, - виконувати самостійно від покарання, призначеного за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року (справа № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26), (вирок набрав законної сили 23.02.2026 року), згідно з яким:

- ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі положень ст. 75 КК України, - звільнений від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, -

- з урахуванням терміну відбутого покарання за вищевказаним вироком.

Прокурор зазначив, що в рамках даного кримінального провадження, - речових доказів – немає.

Прокурор зазначив, що процесуальних витрат (зокрема, - витрат на залучення експерта), - в даному кримінальному провадженні – немає.

Прокурор зазначив, що заходи забезпечення кримінального провадження – в даному кримінальному провадженні – не застосовувалися.

Прокурор не вважав за необхідне до вступу даного вироку в законну силу, - обирати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід.

Прокурор зазначив, що цивільний позов в даному кримінальному провадженні – відсутній.

Суд, - оцінюючи правову позицію прокурора в даному кримінальному провадженні в ракурсі визнання винуватим обвинуваченого та призначення йому покарання, зазначає наступне:

- суд вважає, що правова позиція прокурора щодо визнання винуватим обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, - грунтується на належних та допустимих доказах, які були зібрані під час досудового розслідування, така винуватість обвинуваченого – підтверджена в судовому засіданні, та вона є підставою для призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення (проступку), - в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Що ж стосується позиції прокурора щодо призначення виду та міри покарання, - то суд вважає, що така правова позиція прокурора – слушна, так як вона грунтується на всебічному, повному дослідженні обставин справи, та сформована прокурором у повній відповідності з положеннями КК України, ППВСУ та правовими позиціями Верховного Суду, - в частині, що стосується призначення покарань обвинуваченим.

Правова позиця обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо винуватості його у скоєнні кримінального правопорушення, та призначення йому виду та міри покарання:

- в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України (нетяжкого злочину), - визнав повністю, беззаперечно, при цьому – щиро попросив вибачення за свої дії та щиро розкаявся.

Обвинуваченим не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені у обвинувальному акті, та на існуванні яких наполягав прокурор в судовому засіданні.

Обвинувачений погодився з видом та мірою покарання, яка запропонована прокурором.

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, та правових позицій сторін процесу, та що стосується призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд зазначає наступне:

- санкція ч. 1 ст. 382 КК України, - має альтернативний характер, тобто, - законодавець надає право суду застосувати одне з переліку покарань, які передбачені в санкції статті.

В даному випадку, - суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), яке передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, - слід застосувати покарання, яке запропоновано прокурором, а саме, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що, станом на момент винесення вироку – становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

При цьому, - суд вважає, що застосування до обвинуваченого іншого покарання (більш суворого), а саме, - покарання у виді позбавлення волі, - буде занадто суворим покаранням, адже, - таке більш суворе покарання не враховує особу обвинуваченого (обвинувачений має інвалідність ІІІ групи, яке отримав внаслідок поранення під час бойових дій по захисту Держави Україна), не враховує обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), - тобто, - кримінальне правопорушення не пов`язане з насильтсвом в будь – якій формі, кримінальним правопорушенням не завдано матеріальної шкоди, є в наявності дві обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а тому суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 такого покарання, як штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 17000 (сімнадцять тисяч) грн., - за вчинення кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, - відповідатиме засадам розумності, співмірності, законності та справедливості.

Також суд враховує ту обставину, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , - по ступеню тяжкості відноситься до нетяжких злочинів.

Суд вважає, що призначення самого такого виду та міри покарання, - буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного кримінального правопорушення у виді нетяжкого злочину, і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним злочину.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , - судом в судовому засіданні не виявлено.

Окрім того, з превентивною метою (недопущення невиконання рішення суду) роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч. 1 ст. 26, ч. 3 ст. 26 КВК України, ч. 5 ст. 53 КК України, які передбачають кримінально – правові наслідки несплати штрафу засудженими, які засуджені до такого виду основного покарання.

Що ж стосується призначення остаточного покарання у даному вироку, то суд зазначає наступне:

- так, суд вважає, що покарання у виді штрафу, яке призначається згідно з даним вироком (справа № 368/211/26, провадження № 1 – кп/368/108/26), - слід виконувати окремо від покарання у виді позбавлення волі, яке призначене обвинуваченому ОСОБА_3 згідно іншого вироку, який набрав законної сили, а саме, - вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26.

Свою правову позицію суд обгрунтовує наступним:

Так, - за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26, - ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, яке ним було вчинене 06.09.2025 року, а вирок постановлено 21.01.2026 року.

В даному ж кримінальному провадженні (справа № 368/211/26, провадження № 1 – кп/368/108/26), - ОСОБА_3 визнається винуватим та засуджується за вчинення кримінального правопорушення, яке він вчинив до постановлення вироку від 21.01.2026 року, а саме, - він вчинив кримінальне правопорушення 01.01.2026 року, - до винесення вироку.

Враховуючи вищевикладене, - суд застосовує положення ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України, так як має місце сукупність кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно, - норма матеріального права, якою є ч. 4 ст. 70 КК України, - є відсильною до положень ст. 72 КК України, а, зокрема, - в даному випадку – з урахуванням тієї обставини, що обвинуваченому призначається в рамках даного кримінального провадження основне покарання у виді штрафу, - слід застосувати положення ч. 3 ст. 72 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно, - основне покарання у виді штрафу, яке призначається в рамках даного кримінального провадження – слід виконувати самостійно від покарання у виді позбавлення волі, яке призначено за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26.

Цивільний позов:

- Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження, - немає.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

- суд вважає за доцільне дослідити матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :

- згідно паспорту громадянина України, - ID – картка № НОМЕР_3 , яка видана 14.11.2025 року органом 3238, - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кагарлик Київської області;

- згідно картки платника податків, яка видана 28.09.2018 року, - обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - має РНОКПП: НОМЕР_4 ;

- згідно довідки № 47/04 – 17, яка видана 07.01.2026 року Кагарлицькою міською радою Обухівського району Київської області, - обвинувачений ОСОБА_3 , - по місцю проживання – характеризується позитивно;

- згідно довідки № 447, яка видана 07.01.2026 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1972 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , - за психіатричною допомогою не звертався, в психіатричному кабінеті КНП КМР «Каагарлицька багатопрофільна лікарня», - не спостерігався;

- згідно довідки № 3, яка видана 07.01.2026 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1972 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , - в наркологічному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» не спростерігався, за наркологічною допомогою не звертався;

- Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 , яке видане 06 лютого 2025 року, - обвинувачений ОСОБА_3 , - має статус ветерана війни – учасника бойових дій;

- Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , яке видане 16 січня 2026 року, - обвинувачений ОСОБА_3 , - має інвалідність третьої групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни;

- Згідно досудової доповіді у відношенні ОСОБА_3 від 25.03.2026 року:

- Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчить про - можливість виправлення особи без ізоляції для суспільства.

Зважаючи па виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні погреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважаємо доцільним крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема:

- не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.

3 урахуванням вимог абзацу сімнадцятого статті 368 КПК України пропонуємо зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд, аналізуючи досудову доповідь, - звертає увагу на ту обставину, що, на думку органу пробації, - є можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без призначення покарання, яке буде пов`язано з ізоляцією від суспільства.

Правова позиція органу пробації щодо можливості виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспісьства, - взята судом до уваги при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та розміру покарання.

- Згідно довідки – вимоги № 5 - 06012026/32012 - про судимість, станом на 12.01.2026 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), - є наступні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та судимості:

- засуджений 13.11.2009 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 307 КК України до основного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі, та додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.07.2010 року, – вирок змінено в частині призначеного покарання та призначено основне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Вирок набрав законної сили 28.07.2010 року.

Звільнився з місць позбавлення волі 18.09.2012 року, - на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області – умовно – достроково на 1 (один) рік 6 місяців 19 днів;

- засуджений 16.02.2023 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.;

- 16.09.2025 року – кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - направлено до Кагарлицького районного суду Київської області.

- Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київсьткої області від 16.02.2023 року в справі № 368/29/23, провадження № 1 – кп/368/113/23:

- ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 369 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Згідно довідки 32/18/873 – 23, яка видана 26.04.2023 року органом пробації, - ОСОБА_3 , засуджений 16.02.2023 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 17000 (сімнадцять тисяч) грн., - знятий з обліку 19.04.2023 року, - в зв`язку із сплатою штрафу.

- Згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26, - ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі положень ст. 75 КК України, - звільнений від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд, аналізуючи вищевказані докази щодо притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та судимості, - зазначає наступне:

- так, - обвинувачений ОСОБА_3 не вважається судимим за вчинення кримінального правопорушення, - тяжкого злочину, який передбачено ч. 2 ст. 307 КК України, за яким його було засуджено вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 13.11.2009 року, та змінено ухвалою суду Апеляційної інстанції від 28.07.2010 року – призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 судимості за вищевказаний злочин, - обумовлена положенням п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, - адже згідно положень даної норми матеріального права, - особа, засуджена до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, - вважається такою, що немає судимості, якщо така особа протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового), - не вчинить нового кримінального правопорушення.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 звільнився з місць позбавлення волі 18.09.2012 року, - умовно – достроково на 1 (один) рік 6 місяців 19 днів, - за відбування покарання за вчинений ним тяжкий злочин (ч. 2 ст. 307 КК України), а новий злочин, який передбачено ч. 1 ст. 369 КК України, - ним було вчинено 08.11.2022 року, тобто, - після сплину більше 10 років після звільнення з місць позбавлення волі, отже, - судимість станом на 08.11.2022 року, - була відсутня.

Далі, - згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 16.02.2023 року в справі № 368/29/23, провадження № 1 – кп/368/113/23, (вирок набрав законної сили 21.03.2023 року), - ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні нетяжкого злочину, який передбачено ч. 1 ст. 369 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Проте, - 19.04.2023 року, - обвинувачений ОСОБА_3 сплатив вищевказаний штраф, що також виключає його судимість за вищевказаним вироком, - з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 89 КК України.

Відповідно, - вже станом на 19.04.2024 року, - ОСОБА_3 – вважається вже не судимим за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 16.02.2023 року, - в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 89 КК України.

Що ж стосується вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26, (вирок набрав законної сили 23.02.2026 року), згідно з яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, та на підставі положень ст. 75 КК України, - звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, - то суд зазначає наступне:

- за даним вироком ОСОБА_3 , - засуджений за вчинення кримінального правопорушення, яке було ним вчинено 06.09.2025 року, - відповідно, як судом було вказано вище, - станом на 06.09.2025 року, (на час вчинення кримінального правопорушення), - ОСОБА_3 – не мав судимості за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 16.02.2023 року в справі № 368/29/23, провадження № 1 – кп/368/113/23.

Далі, - суд вважає, що покарання у виді штрафу, яке призначається в даному вироку (справа № 368/211/26, провадження № 1 – кп/368/108/26), - слід виконувати окремо від покарання у виді позбавлення волі, яке призначене обвинуваченому ОСОБА_3 згідно вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26.

Свою правову позицію суд обгрунтовує наступним:

Так, - за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року в справі № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26, - ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, яке ним було вчинене 06.09.2025 року, а вирок постановлено 21.01.2026 року.

В даному ж кримінальному провадженні (справа № 368/211/26, провадження № 1 – кп/368/108/26), - ОСОБА_3 визнається винуватим та засуджується за вчинення кримінального правопорушення, яке він вчинив до постановлення вироку від 21.01.2026 року.

Вищевказані обставини дають змогу суду застосувати положенняч.ч. 1, 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України.

Вирішення судом питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.

Арешт майна:

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Такий захід забезпечення кримінального провадження, - як арешт майна, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.

Запобіжний захід:

- згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирався, дане питання – не ініціювалося ні прокурором ні потерпілою стороною в даному кримінальному провадженні, а тому, - суд приходить до наступних висновків:

- до вступу вироку в законну силу, - запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирати.

Вирішення судом питання щодо речових доказів по справі:

Речові докази в даному кримінальному провадженні – відсутні.

Вирішення судом питання щодо роцесуальних витрат:

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно матеріалів кримінального провадження (наданих прокурором в судовому засіданні), - документально підтверджених процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні, - немає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1 – 6, 11, ч.ч. 1, 2 ст. 12, ст. 13, ст.ст. 18, 19, ст. 22, ст. 23, ст. 24, ст. 50, п. 1 ч. 1 ст. 51, ст. 52, ст. 53, ст. 65, п. 1 ч. 1 ст. 66, п. 1 ч. 1 ст. 67, ч.ч. 1., 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72, ч. 1 ст. 382 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 – 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (нетяжкого злочину), яке передбачено ч. 1 ст. 382 КК України, - як за вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., -

- яке виконувати самостійно від покарання, призначеного за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2026 року (справа № 368/1576/25, провадження № 1 – кп/368/85/26), (вирок набрав законної сили 23.02.2026 року), згідно з яким:

- ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі положень ст. 75 КК України, - звільнений від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, -

- з урахуванням терміну відбутого покарання за вищевказаним вироком.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Запобіжні заходи.

Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - до вступу вироку в законну силу, - не обирати.

Арешт на майно.

Арешт на майно, як вид забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131, ст. 170 КПК України), - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.

Інші види забезпечення кримінального провадження, які передбачені ст. 131 КПК України, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувалися.

Цивільний позов.

Цивільний позов – відсутній.

Речові докази по справі:

Речові докази – відсутні.

Процесуальні витрати.

Документально підтверджених процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні, - немає.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення:

- ч. 5 ст. 53 КК України, згідно з яким:

- у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

- ч. 1 ст. 26 КВК України, згідно з яким:

- засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це органи пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

- ч. 3 ст. 26 КВК України, згідно з яким:

- у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням органу пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд Київської області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1