Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №288/159/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/159/26

Провадження № 2/288/373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач), третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-третя особа), про визнання батьківства, в якому вказує, що вона та відповідач по справі познайомилися у 2009 році, стали проживати разом та 24 вересня 2009 року зареєстрували шлюб.

Після припинення сімейних відносин шлюб розірвали за взаємною згодою 02 червня 2010 року та стали проживати окремо.

У 2013 році померла мати позивача. Відповідач дізнався про це та прийшов на її поховання, виразив свої співчуття. Після чого сторони мали довгу розмову та вирішили знов спробувати жити разом. Через певний час позивач дізналася, що вагітна і вони вирішили, що вже пора мати дитину. Проживали в належному позивачу будинку по АДРЕСА_1 .

Перед народженням доньки позивач цілий місяць знаходилася в лікарні, відповідач був стурбований її станом, просив, щоб вона виконувала всі вимоги лікарів. В картці позивача у пологовому будинку батьком дитина записаний був відповідач та зазначений його телефон. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дочку - ОСОБА_4 .

Після виписки з пологового будинку відповідач разом зі своїм колегою на автомобілі забрав їх до дому.

Після пологів сторони вирішили, яке в їх доньки буде ім?я. Відповідач купив всі належні речі для немовля: ванночку, одяг, дитяче ліжко.

Через два місяця відповідач виїхав з міста, сказав за умовами роботи в Київську область та після цього не повернувся.

На початку жовтня позивач самостійно звернулась до відділу реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції та зареєструвала дитину зазначивши відомості про батька на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

В свідоцтві про народження дочки в графі "Батько" зазначено - " ОСОБА_5 ", тобто ім`я та по батькові відповідача - біологічного батька дитини.

Відповідач був відсутній при реєстрації дитини та не мав можливості подати спільну заяву з позивачкою про реєстрацію дитини та вони не знаходились в зареєстрованому шлюбі.

Дочка ОСОБА_6 проживає разом з позивачкою - матір`ю, в належній їй частині будинку.

Відповідач визнавав своє батьківство повністю, що він є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але після її народження він тривалий час знаходився поза межами міста та не перебував у шлюбі з її матір`ю, ОСОБА_1 . Крім того, до та після народження дитини він завжди визнавав себе її батьком, дзвонив позивачу та питав про ОСОБА_6 .

Позивач просить визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 видане відділом реєстрації актів цивільного стану, реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції в Житомирській області від 03 жовтня 2014 року виключивши відомості про батька « ОСОБА_5 », зазначивши батьком дитини - громадянина України ОСОБА_3 .

Позивач, допитаний в судовому засіданні як свідок, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити та дала показання про те, що вона у вересні 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , який в червні 2010 року розірвали. У 2013 році померла її мати, ОСОБА_8 приїхав до неї і в подальшому вони спільно проживали. В даний період вона завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась дочка ОСОБА_6 . Після народження дитини відповідач купив всі належні речі для дитини, а через два місяці залишив її з дитиною і більше не повернувся.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечував щодо їх задоволення та пояснив, що ОСОБА_4 дійсно його дочка.

Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву, в якій просить справу розглядати без участі представника відділу. /а.с.50 /

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши позивача та її представника, відповідача, свідків, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області 03 жовтня 2014 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 2863. /а.с. 7/

Відповідно до витягів з реєстру Житомирської територіальної громади від 23 липня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с. 7 на звороті/

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 24 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції складено актовий запис № 2179 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ». Шлюб розірвано згідно рішення Богунського районного суду м.Житомира № 2-2681 від 25 березня 2010 року, актовий запис № 512. /а.с. 8 /

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, сформованого 02 квітня 2019 року, Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер актового запису 2863, складений 03.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. /а.с. 9/

Свідок ОСОБА_10 дав показання про те, що він знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом дванадцяти років. Він працював з ОСОБА_3 , який зустрічався з ОСОБА_1 , через деякий час вони одружились, пізніше в 2010 році розлучились. В 2013 році вони знову стали проживати однією сім?єю і ОСОБА_3 йому говорив, що дружина вагітна. У вересні 2014 року в них народилась дочка ОСОБА_6 і він з ОСОБА_3 забирали дитину з ОСОБА_1 з пологового будинку. ОСОБА_3 купував речі для дитини, утримував сім?ю, а через деякий час залишив ОСОБА_1 з дитиною.

Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що їй відомо, що ОСОБА_12 проживала з ОСОБА_13 і в них у вересні 2014 року народилась дочка ОСОБА_6 . Вона є хрещеною матір?ю дитини, а хрещений батько - ОСОБА_14 , який працював з ОСОБА_15 . ОСОБА_3 був присутній на хрестинах, турбувався про дитину, купував їй все необхідне, а через деякий час залишив ОСОБА_16 з дитиною.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У відповідності до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як вбачається з частини 2 статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до положень статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно до частини 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року № 3, справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).

Частина 5 вказаної постанови визначає, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства чи визнання батьківства, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В третьому абзаці п. 13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.1991 року, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, в суді знайшли своє підтвердження ті обставини, на які посилалась позивач в обґрунтування свого позову та враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку щодо задоволення даного позову в повному обсязі.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3; Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року); ст. ст. 125, 128, 134, 135 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 206, 212, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 2863, складеного 03 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказавши в графі «Батько» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 1331 гривню 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М.І. Рудник