Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №282/1469/25 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1469/25

Провадження № 1-кп/282/79/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в селищі Любар кримінальне провадження №12025065620000071 від 07.11.2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Провалівка Любарського району, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2025 року близько 21 години ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , вирішила незаконно проникнути у домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 , власником якого являється ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла особи, обвинувачена, в цей час та місці, діючи умисно, протиправно та таємно, всупереч волі законного володільця та без її дозволу, не маючи законних правових підстав для відвідування житла, передбачаючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з мотивів неповаги до права особи на недоторканність житла, шляхом вільного доступу, проникла на територію домоволодіння, що знаходиться за вищевказаною адресою. Після чого послідовно продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла особи, усвідомлюючи, що порушує його недоторканність ОСОБА_4 підійшла до вхідних дверей житлового будинку та усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла особи, долаючи перешкоду, руками вийняла дерев`яну дошку у вхідних дверях житлового будинку та через утворений отвір, незаконно проникла у середину житла, тобто незаконно проникла до житла, чим грубо порушила ст.30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла, чи іншого володіння особи.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

Під час судового розгляду справи обвинувачена ОСОБА_4 винною себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, фактичні обставини справи не оспорювала та підтвердила у своїх показаннях скоєння вказаного кримінального правопорушення за вищенаведених обставин.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, однак звернулася до суду з заявою, в якій просить розглянути кримінальне провадження без її участі, претензій морального і матеріального характеру до обвинуваченої не має.

З врахуванням думки учасників судового провадження щодо можливості з`ясування всіх фактичних обставин, справи суд вирішив проводити судовий розгляд за відсутності потерпілої.

Водночас, за клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченою, судовий розгляд проведено у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України. Судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і не має сумнівів у добровільності та істинності їхніх позицій. При цьому, ОСОБА_4 та іншим учасникам процесу судом роз`яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведена повністю, а тому кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Призначаючи покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Враховуючи вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують обвинуваченій покарання, дані про особу ОСОБА_4 , яка згідно раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, та приймаючи до уваги зазначені обставини у їх сукупності, а також думку потерпілої, яка претензій морального і матеріального характеру не має, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Речові докази відсутні.

Підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати виною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1