Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №274/2938/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2938/25

Провадження № 2/0274/340/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" травня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в м. Бердичеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2024 у розмірі 34100,00 та судові витрати.

Стислий виклад доводів позову

Позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» обґрунтовані тим, що 01.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферту) № 01.07.2024-100000187, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 11000,00 грн, строком на 140 днів, строк повернення 17.11.2024 шляхом перерахування коштів на платіжний засіб споживача 5375-41хх-хххх-3405.

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти в розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 2200, 00 грн.

Також за несвоєчасне виконання зобов`язань умов кредитного договору передбачено нарахування неустойки.

Відповідач належним чином не виконує умови договору щодо погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 34100,00 грн, з яких: 11000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15400,00 грн - проценти, 2200,00 грн - комісія та 5500,00 0 грн - неустойка.

Вказану суму боргу позивач просить стягнути із відповідача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 21.05.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо подання у визначені строки відповідачем відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Як вбачається із матеріалів справи до суду повернулося поштове відправлення, яким відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, із відміткою від 13.06.2025 про відсутність особи за вказаною адресою.

Представник відповідача адвокат Гуменюк О. В. ухвалу суду про відкриття провадження отримав 15.07.2025 та 16.07.2025 подав відзив на позовну заяву, згідно із яким просив поновити строк для подання відзиву, позовні вимог не визнав.

Оскільки відповідачем фактично ухвала суду про відкриття провадження не отримана, представник відповідача ухвалу суду та доступ до матеріалів справи отримав 15.07.2025, суд поновлює строк відповідачеві для подання відзиву.

У відзиві на позовну заяву адвокат Гуменюк О. В. посилаючись на Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018, правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 17.12.2020 (справа №278/2177/15-ц), від 30.01.2018 (справа №161/16891/15-ц), від 03.07.2017 №342/180/17, від 30.01.2018 №161/16891/15-ц зазначає, що наданий позивачем лист ТОВ «УПР» на підтвердження виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором щодо видачі коштів за кредитним договором № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2024 не є належним доказом про видачу коштів за кредитом, оскільки не є первинним документом, а отже не може свідчити про факт видачі відповідачу коштів.

Крім того, представник відповідача не погоджується із нарахованим розміром процентів за кредитом, які відповідно до п. 9 кредитного договору, графіку та паспорту споживчого кредиту становлять 12097,86 грн.

Вважає, що проценти у сумі 15400, 00 грн нараховані за межами строку кредитування.

Також представник відповідача зазначає, що у порушення п. 9 кредитного договору до матеріалів справи не додано щоквартального розрахунку заборгованості за кредитом, що позбавляє можливості оцінити правильність розрахунків позивача із врахуванням положень кредитного договору, посилається при цьому на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 (справа №199/7014/20).

Щодо нарахування неустойки у сумі 5500,00 грн за невиконання умов кредитного договору, вважає, що у порушення вимог закону пеня нарахована протиправно.

У зв`язку з викладеним просить поновити строк на подачу відзиву та у задоволенні позову відмовити (а.с. 38-43).

У відповіді на відзив представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонов К. О. вказав, що відповідачем не було вчинено жодних процесуальних дій, передбачених статтею 127 ЦПК України, для поновлення пропущених строків на подачу відзиву.

Щодо видачі коштів за кредитним договором, представник позивача зазначає, що видача кредитних коштів за кредитним договором підтверджується квитанцією №439930904 від 01.07.2024, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а тому є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Отже, позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі, оскільки кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу – Ipay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Посилаючись на Постанову Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 та на Постанову Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 представник позивача зазначив, що відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Позивачем надані електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №01.07.2024-100000187, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №01.07.2024-100000187), підписані одноразовим ідентифікатором «E885», який містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача 5375-41XX-XXXX-3405.

Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно банк-емітент картки.

Представник позивача вказує, що представник відповідача, зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів не надав виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5375-41XX-XXXX-3405, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача.

Щодо загальних витрат по кредиту, то відповідно до паспорту кредитного договору процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Обрахування загальних витрат за споживчим кредитом (0.93% (денна процентна ставка) = (14297.86 / 11000)/140 х100%) базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно графіку платежів.

У випадку належного виконання кожного окремого зобов`язання згідно графіку платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України.

Таким чином було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку.

Крім того, у випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку.

Тобто, положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України «Про споживче кредитування» мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником.

Щодо розрахунку заборгованості, то відповідач заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований позивачем не надав докази на спростовання розмір боргу, зокрема не подав власного розрахунку боргу за кредитом.

Окрім того, ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості за кредитом.

Щодо нарахованої неустойки, то представник позивача посилаючись, серед іншого, на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за договорами укладеними з 24.01.2024 вказав, що кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Також представник позивача, просить поновити строк та долучити до матеріалів справи докази, які, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів (довідки ТОВ «Старт мобайл», Log File, картки субконто та інші).

У зв`язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 47-59).

Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 01.07.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 01.07.2024-100000187 (кредитної лінії), за умовами якого позичальнику 01.07.2024 надано кредит, шляхом перерахування коштів на належний позичальнику електронний платіжний засіб НОМЕР_1 хх-хххх-3405 у розмірі 11000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 17.11.2024, процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, орієнтовна річна процентна ставка – 4697,59 %, орієнтовна загальна вартість кредиту – 25297,86 грн, комісія 20% від суми кредиту, що становить 2200, 00 грн. Неустойка: 110,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е885 (а.с. 14-16).

У графіку платежів, який відповідно до п. 9 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) є невід`ємною частиною кредитного договору № 01.07.2024-100000187 укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 встановлено графік розрахунків, де вказано, що строк, на який надано кредит 140 днів (чотири розрахункових періоди по 36 днів), дата повернення 17.11.2024, сума кредиту 11000, 00 грн, проценти за користування кредитом 12097,86 грн, комісія 2200,00 грн (а.с. 15).

У паспорті споживчого кредиту зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, інформація та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с. 17-18).

ТОВ «Споживчий центр» 01.07.2024, відповідно до договору укладеного на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР) переказало відповідачу грошові кошти на картку № НОМЕР_2 за кредитним договором № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2024 у сумі 11000,00 грн, що доводиться повідомленням від 14.04.2025 вих № 57-1404 (а.с. 24).

Відповідно до копії довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2024 - заборгованість та ОСОБА_1 становить 34100,00 грн, з яких: 11000,00 грн основний борг; 15400,00 грн - проценти; 2200,00 грн - комісія за надання; 5500,00 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 01.07.2024 до 17.11.2024 (а.с. 19).

Застосовані судом норми права, позиція суду

Дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст. 12, 13 ЦПК України, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів видачі коштів, то з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» (торговець) та ТОВ «УПР» (платіжна установа) на виконання кредитного договору № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2024 ТОВ «Споживчий центр» 01.07.2024 на картковий рахунок, номер транзакції у системі iPay.ua – НОМЕР_3 перераховані кошти у сумі 11000,00 грн, що також доводиться даними бухгалтерського обліку картки субконто контрагента « ОСОБА_1 », договори з 01.07.2024 -22.07.2025 (платіжний ордер на списання коштів упр 008471482 від 01.07.2024) (а.с. 24, 64, 82-91).

Таким чином, наявними у справі доказами доведено, що ТОВ «Споживчий центр» покладені на нього зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача 01.07.2024 грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн. Відповідач, заперечуючи проти позову не надав доказів, що на його картковий рахунок грошові кошти не надходили.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача, що проценти за кредитом ТОВ «Споживчий центр» нарахувало відповідачу за кредитним договором № 01.07.2024-100000187 за межами кредитування.

За умовами кредитного договору № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2025 сторони погодили, що процентна ставка фіксована незмінна визначена у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит.

Отже, розмір процентів за кредитним договором № 01.07.2024-100000187 визначений позивачем у сумі 15400,00 грн (1%х11400х140), які нараховані за період з 01.07.2024 до 17.11.2024 нараховані у межах строку кредитування та узгоджується з наданим позивачем роз рахунком боргу.

Представник відповідача, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, не надав належних та допустимих доказів на спростування правильності нарахувань позивачем заборгованості,не подав власного розрахунку боргу.

Отже 11000,00 грн – основного боргу, 2200,00 грн комісії та 15 400,00 грн - процентів, що нараховані за період з 01.07.2024 до 17.11.2024 суд стягує з відповідача в повному обсязі.

Щодо стягнення неустойки, яку позивач визначив у розмірі 5500,00 грн, суд доходить таких висновків.

Відповіло до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, пров. 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Таким чином, нарахування позивачем неустойки в сумі 5500,00 грн за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягала списанню.

Із наведених підстав, у стягненні 5500,00 грн неустойки суд відмовляє.

Таким чином, суд стягує з ОСОБА_1 борг за наданим кредитом в розмірі 28600,00 грн, що включає: 11000,00 грн - основного боргу, 15400,00 грн – процентів та 2200,00 грн – комісії.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 2031,70 (28600*2422, 40: 34100).

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість кредитним договором № 01.07.2024-100000187 від 01.07.2024 у розмірі 28 600 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2031 гривню 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833;

відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І. Ю. Хуторна