Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №2а-10393/10/1370 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 2а-10393/10/1370 пров. № А/857/11082/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Загреви М.С.,

представник позивача: Уніят І.І.,

представника відповідача: Антонів А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №2а-10393/10/1370 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

суддя в 1-й інстанції – Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення –м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 19 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 28000,00 грн за рахунок його активів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення первинної реєстрації транспортного засобу - вантажного автомобіля марки IVECO, 1999 року випуску, об`єм двигуна 2800 куб. см., відповідач не сплатив до бюджету суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 28000,00 грн. Оскільки платником не вживались заходи щодо погашення заборгованості, просив стягнути розмір заборгованості у судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 р. по справі №2а-10393/10-1370 відмовлено у задоволення позову Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особа ОСОБА_1 про стягненні податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 28 000,00 грн.

Головне управління ДПС у Львівській області звертаючись з апеляційною скаргою вважає, що вказане рішення прийнято з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі, є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» №2346 від 05.04.2001року, зокрема, відповідно до п.30.1 Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Таким чином, податок (обов`язковий платіж) вважається сплаченим у разі фактичного зарахування визначеної суми на відповідний рахунок Державного казначейства України, яке є отримувачем зазначених коштів. Оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, є підставою вважати, що відповідач не виконав обов`язку із сплати податку. При цьому та обставина, що транспортний засіб було зареєстровано, не є доказом того, що податок відповідачем сплачено, як і не є підставою для звільнення відповідача від конституційного обов`язку такий податок сплатити.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року, прийняте у справі № 2а-10393/10/1370 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління ДФС у Львівській області в повному обсязі

У направленому до суду апеляційної інстанції відзиві від 07.05.2026 року, відповідач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують законність рішення суду першої інстанції.

На підтримку своєї позиції відповідач зазначив, що сам факт здійснення державної реєстрації транспортного засобу IVECO у 2010 році є беззаперечним доказом виконання відповідачем обов`язку зі сплати податку. Згідно з порядком, що діяв на момент виникнення правовідносин, реєстрації транспортного засобу обов`язково передувало надання державному органу (МРЕВ ДАІ) оригіналу банківської квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів. Без надання такого документа державна реєстрація була технічно та юридично неможливою. Таким чином, державний орган, здійснивши реєстрацію, фактично підтвердив наявність та належність наданого відповідачем доказу оплати.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що згідно з листом управління Державтоінспекції Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9/2074 від 31.08.2010 на ім`я ОСОБА_1 13.03.2010 здійснено першу державну реєстрацію автомобіля марки IVECO, 1999 року випуску, об`єм двигуна 2800 куб. см, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до листа ЗГРУ «ПриватБанк» від 04.11.2010 №5949, при здійсненні державної реєстрації вказаного транспортного засобу не сплачено податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до розрахунків ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка підлягала сплаті відповідачем при першій реєстрації автомобіля марки IVECO, 1999 року випуску, об`єм двигуна 2800 куб. см, номерний знак НОМЕР_1 становить 28000,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не сплатив податок з власників транспортних засобів при першій реєстрації, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такого в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Львівський окружний адміністративний суд, зазначив, що встановлені судом фактичні обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що першій реєстрації в Україні транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, оскільки без сплати відповідного податку не проводиться перша реєстрація транспортного засобу, а тому відсутні підстави для стягнення такого податку з відповідача.

Окрім того, для звернення до суду про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податкове зобов`язання повинно набути ознак податкового боргу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), положення якого діяли на час виникнення спірних правовідносин у відповідній редакції, був Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон №2181-III).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2181-III: податкове зобов`язання - зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункту 1.2); податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму податкового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9); податковий борг (недоїмка) - податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання (пункт 1.3).

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-III узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 Закону №2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Таким чином, дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду, що не підтверджено стороною позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю, в числі іншого, за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Отже, безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після такої реєстрації.

Тому, ніхто не може здійснити першу державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів. Провівши реєстрацію транспортного засобу, посадові особи ВРЕР підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема і сплати податку з власників транспортних засобів. За наявності у платника податку відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання необхідно визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку спричиняє відповідальність посадових осіб ВРЕР, які здійснили таку реєстрацію, а тому відсутність надходження такого податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.

Наявність обставин, які б свідчили про вину відповідача у ненадходженні податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до місцевого бюджету податковим органом не доведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційну скагу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №2а-10393/10/1370 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний

Повне судове рішення складено 20.05.26