Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №300/5621/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/5621/25 пров. № А/857/4035/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року про повернення заяви без розгляду у справі № 300/5621/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення моральної шкоди,-

(головуючий суддя першої інстанції – Біньковська Н.В., місце ухвалення – м. Івано – Франківськ, дата складання повного тексту- 29.12.2025),-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача адвокат Сендецький Володимир Романович, про визнання порушення адміністративної процедури розгляду скарги №29 від 03.12.2024 встановленої Законом України №2849-ІХ, Законом України Про звернення громадян, Законом України №5076 Про адвокатуру, Положенням №120 РАУ зі змінами; скасування усіх рішень, недоведених до відома позивача під розпис вручення; зобов`язання розглянути скаргу №259 від 03.12.2024 у відповідності до вимог Закону України №2849-ІХ, Закону України Про звернення громадян, Закону України №5076 Про адвокатуру, Положення №120 РАУ зі змінами; стягнення моральної шкоди в сумі 35000 євро.

На адресу суду від позивача 27.11.2025 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 24.07.2025 №16/ДПВ-25 як ухваленого з порушенням Закону України Про адміністративну процедуру, Положення РАУ №120.

29.11.2025 позивач подав суду заяву про доповнення пункту 1 позовної заяви позовними вимогами:

- про визнання порушенням п.2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА, затвердженого рішенням №78 РАУ, листом №1874 від 24.03.2025 скерування скарги позивача до КДКА Івано-Франківськ на адвоката Сендецького В.Р.;

- про визнання порушенням п. 5.11 Регламенту КДКА, рішення РАУ №77 від 16.02.2013 - невиконання обов`язку першочергового розгляду скарги позивача на адвоката Сендецького В.Р., невиконання вимог пп. 14 і 15 Положення №120, рішення РАУ, перевірку на відповідність вимогам п. 14 Положення скарги позивача і вчинення дій реагування.

Ухвалою Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про уточнення позовних вимог - скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 24.07.2025 №16/ДПВ-25 як ухваленого з порушенням Закону України Про адміністративну процедуру, Положення РАУ №120.

Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 від 29.12.2025 в частині доповнення пункту 1 позовної заяви позовними вимогами про визнання порушенням п. 5.11 Регламенту КДКА, рішення РАУ №77 від 16.02.2013 невиконання обов`язку першочергового розгляду скарги позивача на адвоката Сендецького В.Р., невиконання вимог пп. 14 і 15 Положення №120, рішення РАУ, перевірку на відповідність вимогам п. 14 Положення скарги позивача і вчинення дій реагування.

Заяву ОСОБА_1 від 29.12.2025 в частині доповнення пункту 1 позовної заяви позовними вимогами про визнання порушенням п.2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА, затвердженого рішенням №78 РАУ, листом №1874 від 24.03.2025 скерування скарги позивача до КДКА Івано-Франківськ на адвоката Сендецького В.Р., - повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 29.12.2025 р. про повернення заяви без розгляду частині, позивачем подана апеляційна скарга.

Апелянт вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з урахуванням обґрунтувань позовної заяви, зокрема щодо порушення адміністративної процедури розгляду скарги. Крім цього, з наданого відповідачем відзиву з додатками стало можливим дослідити що саме виконав відповідач, а що порушив, тому відповідно позивачем була подана зава про доповнення позовних вимог.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції позовні вимоги в частині залишив без розгляду з тих підстав, що вимога, наведена в заяві від 29.12.2025 у відповідній частині про доповнення пункту 1 позовної заяви, виходить за межі спірних правовідносин, остання у вказаній вище частині не є збільшенням (доповненням, уточненням) заявлених позовних вимог в розумінні статті 47 КАС України, а є поданням до суду нового позову, що унеможливлює її розгляд у межах цієї справи.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що КАС України допускає зміну або предмета, або підстав позову, тоді як зміна одночасно і предмету і підстав позову цим Кодексом не передбачена.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №826/19197/16 зазначив, що предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин. Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.

Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних відносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються порушення адміністративної процедури розгляду скарги №29 від 03.12.2024 встановлену Законом України №2849-ІХ, Законом України «Про звернення громадян», Законом України №5076 «Про адвокатуру», Положенням №120 РАУ зі змінами; визнати порушенням п. 5.11 Регламенту КДКА, рішення РАУ №77 від 16.02.2013 - невиконання обов`язку першочергового розгляду скарги позивача на адвоката Сендецького В.Р., невиконання вимог пп. 14 і 15 Положення №120, рішення РАУ, перевірку на відповідність вимогам п. 14 Положення скарги позивача і вчинення дій реагування; скасувати усі рішення недоведені до відома позивача під розпис вручення, скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 24.07.2025 №16/ДПВ-25 як ухваленого з порушенням Закону України «Про адміністративну процедуру», Положення РАУ №120; зобов`язати розглянути скаргу №259 від 03.12.2024 у відповідності до вимог Закону України №2849-ІХ, Закону України «Про звернення громадян», Закону України №5076 «Про адвокатуру», Положення №120 РАУ зі змінами; стягнути моральну шкоду в сумі 35000 євро.

Суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 від 29.12.2025 в частині доповнення пункту 1 позовної заяви позовними вимогами про визнання порушенням п. 5.11 Регламенту КДКА, рішення РАУ №77 від 16.02.2013 невиконання обов`язку першочергового розгляду скарги позивача на адвоката Сендецького В.Р., невиконання вимог пп. 14 і 15 Положення №120, рішення РАУ, перевірку на відповідність вимогам п. 14 Положення скарги позивача і вчинення дій реагування.

Водночас в частині доповнення пункту 1 позовної заяви позовними вимогами про визнання порушенням п.2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА, затвердженого рішенням №78 РАУ, листом №1874 від 24.03.2025 скерування скарги позивача до КДКА Івано-Франківськ на адвоката Сендецького В.Р. – така повернута заявнику без розгляду.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, керуючись приписами пунктів 2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 78 від 04.05.2014, листом від 24.03.2025 №1874 надіслала Голові Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області супровідний лист Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області № 127 від 18.02.2025 та матеріали дисциплінарного провадження №118/2024 щодо адвоката ОСОБА_3 для розгляду.

Тобто, матеріали дисциплінарного провадження були надіслані відповідачу листом від 24.03.2025 № 1874 саме Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, про порушення якою, пунктів 2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА, стверджує позивач ОСОБА_1 у доповненні до п. 1 позовної заяви.

Водночас, відповідачем у справі №300/5621/25 є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області.

Вища кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури не є відповідачем у справі.

Крім цього, суд першої інстанції правильно зауважив, що заявляючи позовні вимоги про визнання порушенням пунктів 2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА, затвердженого рішенням № 78 Ради адвокатів України, скерування листом від 24.03.2025 № 1874 скарги позивача до КДКА Івано-Франківської області щодо адвоката Сендецького В. Р., позивач не навів жодних обґрунтувань наявності підстав для визнання таких дій протиправними в межах заявленого позову до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області.

Також обставини, щодо порушення пунктів 2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА не зазначалися і у позовній заяві як підстави позову.

Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визначені у заяві від 29.11.2025 доповнення до п. 1 позовних вимог та відсутність їх обґрунтування стосуються інших, ніж у первісному позові, спірних правовідносин, а саме: відповідності дій Вищої кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури Регламенту, зокрема порушень пунктів 2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду висновує, що заява про доповнення п. 1 позовної заяви свідчить про одночасну зміну предмету та підстави позову та стосується інших спірних правовідносин.

Зміна позову (доповнення, уточнення позовних вимог) повинна стосуватися тих спірних правовідносин, які вже винесені на розгляд і вирішення суду. Позивачем не повинно ототожнюватися можливість подання заяви про доповнення позовних вимог із поданням нового адміністративного позову, що не пов`язаний з первісним позовом.

В цьому випадку право позивача на доступ до суду в межах описаних позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не одночасною зміною предмета та підстав первинного позову в цій справі.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно виснував, що оскільки вимога, наведена в заяві від 29.12.2025 у відповідній частині про доповнення пункту 1 позовної заяви, виходить за межі спірних правовідносин, остання у вказаній вище частині не є збільшенням (доповненням, уточненням) заявлених позовних вимог в розумінні статті 47 КАС України, а є поданням до суду нового позову, що унеможливлює її розгляд у межах цієї справи.

Окрім цього, згідно частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву заявнику без розгляду.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року в частині повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 в частині доповнення пункту 1 позовної заяви позовними вимогами про визнання порушенням п.2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої КДКА, затвердженого рішенням №78 РАУ, листом №1874 від 24.03.2025 скерування скарги позивача до КДКА Івано-Франківська на адвоката Сендецького В.Р. – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин