Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №300/4016/20 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4016/20 пров. № А/857/36064/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року з розгляду заяви Приватного фермерського господарства «Геліос» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (суддя – Гомельчук С.В., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №300/4016/20 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос»,

про стягнення податкового боргу,

встановив:

У грудні 2020 року позивач Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Приватного фермерського господарства «Геліос», в якому просив стягнути податковий борг в загальній сумі 925825,52 грн..

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного фермерського господарства "Геліос" в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати податку на додану вартість в сумі 925825 гривень 52 копійки.

26 червня 2025 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача ПФП “Геліос” про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства “Геліос” про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн, в якій просив заявник скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №300/4016/20.

Від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшли до суду першої інстанції заперечення на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у яких ГУ ДПС в Івано-Франківській області просило суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №300/4016/20 за нововиявленими обставинами, залишивши це рішення суду в силі, оскільки жоден із пунктів ч.2 ст.361 КАС України не підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року заяву Приватного фермерського господарства “Геліос” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №300/4016/20 - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства “Геліос” про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн - відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 05.08.2025 не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Головне управління ДПС в Івано-Франківській області вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без належного з`ясування обставин справи та повної оцінки доказів, унаслідок чого допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому це рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято без належного з`ясування наявності нововиявлених обставин. Вказує, що в самій заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не містилося вимоги ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає скаржник, що висновок суду про обґрунтованість заяви ПФГ «Геліос» суперечить як фактичним обставинам справи, так і правовому регулюванню інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Також судом залишено без оцінки аргументи контролюючого органу щодо порушення строку подання заяви, передбаченого п.3 ч.1 ст.363 КАС України. Також зазначає, що за результатами розгляду справи №300/4016/20 жодне фактичне стягнення з відповідача не здійснювалося ані Головним управлінням ДПС, ані органами державної виконавчої служби. Це свідчить про відсутність реального примусового виконання податкового зобов`язання, що додатково підтверджує його неузгоджений характер у відповідний період.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 05.08.2025 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Так, відповідно до ч.1 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (ч.2 ст.361 КАС України)

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.361 КАС України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

У розглядуваній адміністративній справі № 300/4016/20 встановлено, що відповідачем в не погашено в повному обсязі визначені контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення №0006802200 від 20.07.2018 податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 543824,32 гривень і штрафних санкцій в розмірі 149210,75 гривень. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на додану вартість в сумі 232790,45 гривень. Вказані грошові зобов`язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов`язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 925825,52 гривень, який несплачений ПФГ "Геліос" до бюджету.

У той же час встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0006802200 від 20.07.2018 досліджувалися судом при розгляді адміністративної справи №0940/1407/18.

Так, предметом спору у справі №0940/1407/18 є правомірність податкового повідомлення-рішення №0006802200 від 20.07.2018, яким збільшено суму грошового забезпечення з ПДВ в сумі 1224686 грн та застосовано штрафні санкції на суму 169568 грн та №0002271401 від 12.04.2018, яким зменшено розмір від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яке зараховується до склад податкового кредиту наступного (податкового) періоду в сумі 705105 грн за грудень 2017 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №0940/1407/18 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0002271401 від 12.04.2018. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018 в частині визначення грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 376 070,00 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч сімдесят) грн. 00 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №0940/1407/18 залишено без змін.

Водночас, за наслідками перегляду рішення від 12.11.2018 та постанови від 04.03.2019 у справі №0940/1407/18 Верховним Cудом прийнято постанову від 18.06.2019, якою рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 0940/1407/18 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 662747,25 грн., у тому числі за основним зобов`язанням в розмірі 642390 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20357,25 грн..

Проте, 10.06.2024 Верховним Судом прийнято постанову, якою рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 по справі №0940/1407/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи №0940/1407/18 Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 09.01.2025, що набрало законної сили 28.05.2025, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 №0006802200 форми “Р” на суму 1394254.00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1224686.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 169568 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.04.2018 №0002271401 форма “В4” на суму 705105 грн., яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.11.2025 у вищевказаній справі №0940/1407/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного фермерського господарства «Геліос» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим у розглядуваній справі №300/4016/20 встановлено, що ухвалюючи рішення від 26.04.2021 суд встановив, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області з врахуванням рішення ДФС України прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2018 року №0006802200, на підставі акта перевірки №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року, та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 20 червня 2018 року №21077/6/99-99-11-01-01-25 за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1394254,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 1224686,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 169568,00 гривень. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржувалось у судовому порядку до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та рішення суду від 05.12.2019 у справі №0940/1407/18, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 662747,25 грн., у тому числі за основним зобов`язанням в розмірі 642390 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20357,25 грн, набрало законної сили 29.04.2020. Як наслідок, суд дійшов висновку, що донараховані позивачем податкове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 693035,07 гривень, визначені податковим повідомленням-рішенням №0006802200 від 20.07.2018, є узгодженими з 29.04.2020 та являється податковим боргом відповідача, який мав бути добровільно сплачений протягом 10 днів із вказаної дати.

Таким чином, у розглядуваному випадку має місце преюдиційний зв`язок судових рішень, оскільки суд обґрунтував рішення, що переглядається за нововиявленою обставиною, судовим рішенням у справі №0940/1407/18 від 05.12.2019.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення від 05.08.2025 вірно врахував, що рішення від 05.12.2019 у справі №0940/1407/18 згодом скасоване з винесенням протилежного за змістом рішення про скасування ППР від 20.07.2018 №0006802200, яке породило правові наслідки у вигляді безпідставності нарахування податкових зобов`язань за згадуваним податковим повідомленням-рішенням та, відповідно, безпідставності формування податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос» про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн..

Колегія суддів враховує, що вказані істотні для справи обставини стали відомі заявнику 28.05.2025 року (дата постанови апеляційного суду у справі №0940/1407/18), а тому, визначений статтею 363 КАС України 30-ти денний строк подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (дата подання заяви - 26.06.2025) заявником не пропущений.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява ПФГ “ГЕЛІОС” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є обґрунтованою, яку належить задоволити, скасувавши рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у цій справі та ухваливши нове рішення у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України про відмову у задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства “Геліос” про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн..

Такий висновок не спростовується доводами апеляційної скарги ГУ ДПС в Івано-Франківській області з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, враховуючи і таке.

Сутність розуміння інституту перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами, полягає у тому, що така є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень.

Відтак, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Відповідно до практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до остаточних судових рішень. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Зазначена норма процесуального закону спрямована на забезпечення реального та ефективного судового захисту порушених прав особи, а не лише формального розгляду заявлених вимог.

Такий підхід відповідає основним засадам адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу верховенства права та обов`язку суду забезпечити ефективний захист прав та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також апеляційний суд зазначає, що решта доводів скаржника не впливають на правильність вирішення даної справи, тому не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом, та їм було надано належну правову оцінку.

При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року з розгляду заяви Приватного фермерського господарства «Геліос» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №300/4016/20 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос» про стягнення податкового боргу – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська

Повний текст постанови суду складено 19.05.2026 року