Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №240/10435/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10435/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

20 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування нарахованого боргу,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати нарахований борг (недоїмку) по єдиному соціальному внеску платника податків ОСОБА_1 за період з 20.10.2016 по 06.08.2019, а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області відкоригувати відомості у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , а саме списати (видалити) відомості про наявність суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки, з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала на те, що податковий борг (недоїмка) пеня та штрафи, що нараховані на вказану суму боргу мають бути скасовані, оскільки нарахування такого боргу (недоїмки) є протиправним та таким, що здійснений всупереч приписів чинного законодавства України, так як позивач вказала, що у період з 22.03.1990 і до тепер безперервно працювала медичним працівником у різних закладах охорони здоров`я, зокрема і в період з 22.08.2022 по 07.08.2019. З огляду на вказане відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач звільняється від сплати єдиного внеску, оскільки сплату єдиного внеску у такому випадку проводять її роботодавці. Тобто, позивач посилається на те, що з 2002 по 2021 рік сплачувала єдиний соціальний внесок двічі, вперше як ФОП, вдруге - сплачували її роботодавці.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним визначення Головним управлінням ДПС у Житомирській області ОСОБА_1 податкового боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 24660,88 грн, у тому числі і пені у розмірі 475,08 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 18.04.2024 №00089622410 про застосування штрафу у розмірі 662,54 грн та пені у розмірі 2500,32 грн за період з 20.10.2016 по 06.08.2019 на суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області відкоригувати відомості в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , а саме: видалити відомості про наявність суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 24660,88 грн, у тому числі і пені у розмірі 475,08 грн, а також штраф в розмірі 662,54 грн та пеню в розмірі 2500,32 грн, нараховані на суми недоїмки, з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.08.2002 зареєструвалась в органах державної влади, як фізична особа-підприємець, про що здійснено запис №22870170000002440 та видано Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП серія В02 №449813, перебувала на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить запис зі Свідоцтва платника єдиного податку серія Б №458473.

07.08.2019 позивач подала заяву про припинення підприємницької діяльності до державного реєстратора, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за №22870060003002440.

У липні 2019 року позивач відвідала Житомирську ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області з метою уточнення відомостей щодо зарахування єдиного податку та єдиного соціального внеску, з`ясувала усі суми для повного погашення можливої заборгованості.

Крім того, 18.04.2019 було відкрито виконавче провадження №58926716 по стягненню ЄСВ, 31.07.2019 було сплачено суму 20000 гри згідно платіжної інструкції 0.0.1423979235.1 від 31.07.2019, в результаті чого дане виконавче провадження закінчене.

09.05.2024 позивач отримала лист від Житомирського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок ГУ ДПС у Житомирській області з рішенням №00089622410 від 18.04.2024 про застосування штрафу у розмірі 662,54 грн та пені у розмірі 2500,32 грн за період з 20.10.2016 по 06.08.2019 на суму недоїмки по ЄСВ.

21.05.2024 після з`ясування відомостей щодо отриманого рішення №0008962241 у Житомирської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області та ГУ ДПС у Житомирській області позивач дізналася про наявність заборгованості по сплаті ЄСВ.

Скористувавшись сервісом електронний кабінет податкової служби, у розділі «Стан розрахунків з бюджетом» позивачем з`ясовано, що за нею обліковується заборгованість перед бюджетом за несплачений ЄСВ у розмірі 24660,88 грн та пеню, в тому числі у розмірі 475,08 грн.

Вважаючи нарахування податкового боргу (недоїмки) протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 цього Закону недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу третього ч.8 ст.9 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, у редакції ст.9, яка діє з 1 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За правилами ч.14 ст.25 згаданого Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості нарахування позивачу податкового боргу з огляду на те, що у період з 22.03.1990 і до тепер безперервно працювала медичним працівником у різних закладах охорони здоров`я, зокрема і в період з 22.08.2022 по 07.08.2019, тобто була найманим працівником:

- з 01.05.2002 по 31.12.2010 - завідуюча ФАП с.Миролюбівка Миролюбівської сільської ради;

- з 01.01.2011 по 31.12.2016 - завідуюча ФАП с.Миролюбівка медичного центру первинної медико-санітарної допомоги;

- з 01.01.2017 по 31.12.2020 - фельдшер з виконанням обов`язків завідуючої ФАП с.Миролюбівки КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (копія трудової книжки а.с.18-21), які сплачували за нього, як роботодавці, єдиний соціальний внесок, суд вважає за необхідне зазначити таке.

22.08.2002 ОСОБА_1 зареєстрована в органах державної влади, як фізична особа - підприємець, на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку (1 група).

У період з 22.08.2002 по 07.08.2019 ОСОБА_1 працювала по найму медичним працівником у різних закладах охорони здоров`я.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається, що ОСОБА_1 є застрахованою особою, а страхувальниками є зокрема: Миролюбівська сільська рада, КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.22-31).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, положеннями Закону №2464-VI не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи - підприємця.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції у згаданій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах Державної податкової служби і зареєстровані як фізичні особи підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як підкреслив Верховний Суд, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 за період з 22.08.2022 по 07.08.2019 отримувала виплати від наступних страхувальників: з 01.05.2002 по 31.12.2010 від Миролюбівської сільської ради; з 01.01.2011 по 31.12.2016 від медичного центру первинної медико-санітарної допомоги; з 01.01.2017 по 31.12.2020 від КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.22-31).

Отже, позивач отримувала дохід, з якого сплачено єдиний внесок та зазначені періоди зараховано до страхового стажу (а.с.22-31).

Колегія суддів погоджується із тим, що сума недоїмки у розмірі 24660,88 грн та пеня, у тому числі у розмірі 475,08 грн, які відображаються у електронному кабінеті платника податків - позивача, рішення №00089622410 від 18.04.2024 про застосування до позивача штрафу у розмірі 662,54 грн та пені у розмірі 2500,32 грн за період з 20.10.2016 по 06.08.2019 на суму недоїмки по ЄСВ прийняті податковим органом всупереч положень чинного законодавства, оскільки зумовлюють виникнення обов`язку у позивача з подвійної сплати єдиного внеску в частині періоду з 22.08.2002 по 07.08.2019 на суму 24660,88 грн та пені у розмірі 475,08 грн, штрафу у розмірі 662,54 грн та пені у розмірі 2500,32 грн, оскільки у вказаний період позивач була найманим працівником та обов`язок сплати ЄСВ за вказаний період покладено було на її роботодавців.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.