Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №120/15503/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15503/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

20 травня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 11 Регіональної військово - лікарської комісії на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово - лікарської комісії про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення 11 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленого протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1001-1021-5551-7 від 01.10.2025, в частині неправильно зазначеного причинно-наслідкового зв`язку, тому з метою зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 11 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1001-1021-5551-7 від 01.10.2025 в частині причинно-наслідкового зв`язку захворювання ОСОБА_1 .

Зобов`язано 11 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути скаргу представника позивача від 15.08.2025 про перегляд висновку позаштатної постійно – діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки ВЛК № 2025-0723-1345-3013-7 від 23.07.2025 в частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання ОСОБА_1 , з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 11 Регіональної військово-лікарської комісії сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник апелянта, зокрема зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, вийшов за межі наданих йому повноважень та фактично підмінив собою спеціалізований медичний орган, наділений законом правом встановлювати причинний зв`язок захворювань із проходженням військової служби.

Звертає увагу апеляційного суду, що позивачем не заявлено про порушення процедури прийняття постанови, оформленої протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (11 РВЛК) від 01.10.2025 №2025-1001-1021-5551-7. Відтак, відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано сталу практику Верховного Суду, згідно якої суди мають право перевіряти лише процедуру прийняття рішень ВЛК, але не можуть здійснювати власну медичну оцінку стану здоров`я чи діагностувати етіологію захворювань.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України по мобілізації та у період з 03.06.2022 по 10.06.2025 проходив військову службу.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 ОСОБА_1 у період з 13.01.2023 по 28.01.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Покровському районі Донецької області (а.с. 37).

З метою визначення ступеня придатності до військової служби позаштатною постійно-діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 23.07.2025 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та за його результатами прийнято довідку № 2025-0723-1345-3013-7.

У зазначеній довідці вказано діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь, ризик ССУ ІІІ; гіпертензивне серце; гіпертрофія лівого шлуночка; ангіопатія судин сітківки обох очей. СН- І ФК-ІІ; двобічний диспластичний коксартроз ІІІ ст.; виражений больовий синдром. ПФС-ІІ ст.; двобічний гонартроз – ІІ-ІІІ ст. ПФС-ІІ ст. Однак, причинний зв`язок не встановлювався.

На підставі статті 39б, 61б графи ІІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 33-34).

ОСОБА_1 не погодився з висновком довідки в частині встановлення причинного зв`язку та 15.08.2025 подав скаргу на рішення позаштатної постійно-діючої ВЛК при 4 відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , що оформлене довідкою ВЛК № 2025- 0723-1345-3013-7 від 23.07.2025 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії (а.с. 21-27).

За результатами розгляду скарги відповідач дійшов висновку, що медичні документи позивача не дозволяють віднести початок захворювання у період участі у бойових діях, відтак, відповідно до підпункту "є" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1109/15800 від 17.11.2008, у відповідача є підстави для встановлення причинного зв`язку старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 , а саме «ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

Вказане підтверджується протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1001-1021-5551-7 від 01.10.2025 (а.с. 28-32).

Позивач не погодившись з рішенням відповідача та вважаючи, що наявні медичні документи, послідовність розвитку захворювань та підтверджені факти безпосередньої участі у заходах, необхідних для захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України свідчать, що є всі підстави для встановлення формулювання «ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ», тому з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що захворювання позивача, зокрема двобічний диспластичний коксартроз ІІІ ступеня з вираженим больовим синдромом, ПФС ІІ ступеня, а також двобічний гонартроз ІІ–ІІІ ступеня з проявами ПФС ІІ ступеня, були встановлені як наслідки застарілого пошкодження, отриманого взимку 2023 року, а тобто під час виконання бойового завдання. При цьому суд також зауважив, що зазначення в висновку про наявність медичних документів, які не дозволяють віднести початок захворювання у період участі у бойових діях та встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби не може вважатись правомірним.

Відтак, прийняте відповідачем за результатами розгляду заяви позивача рішення, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1001-1021-5551-7 від 01.10.2025, не можна визнати обґрунтованим та вмотивованим рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із приписами п. 2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону (пункт 2.2. Положення №402).

Відповідно до п. 2.4.10. Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п. 2.3.5 Положення №402).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями розділу 21 Положення №402, п.п. 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5,21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених ТЦК та СП, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).

Згідно із пунктом 21.7 Положення №402, постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Причинний зв`язок захворювань (поранень) у осіб, звільнених з військової служби, які пройшли медичний огляд раніше, у ВЛК розформованих військових або прикордонних округів, груп військ, родів військ (сил), визначають (переглядають) штатні ВЛК за територіальним принципом, де проживають особи, звільнені з військової служби, у межах територіальної відповідальності штатних ВЛК (пункт 21.12 Положення №402).

Згідно з п. 21.13 Положення №402, у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або інших військово-медичних документах постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань (поранень), неналежного їх оформлення або незгоди з постановою, а також у разі наявності в документах записів про звільнення із Збройних Сил України "через хворобу чи за станом здоров`я" ТЦК та СП направляє документи осіб, звільнених з військової служби, на розгляд до штатної ВЛК за територіальним принципом.

За наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні).

Згідно із п. 21.32 Положення №402, постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - протоколом засідання штатної ВЛК (додаток 20).

У складних випадках розгляд постанов про причинний зв`язок захворювань проводиться ЦВЛК із залученням, за необхідності, головних медичних спеціалістів Міністерства оборони України, Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України та інших фахівців за їх згодою.

Таким чином, з наведеного слідує, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК регіону щодо причинного зв`язку, позивач мав право звернутись до Центральної ВЛК для перегляду відповідного висновку або оскаржити її рішення у судовому порядку, чим і скористався позивач.

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачем принципу обгрунтованості при його прийнятті, і фактично не згоден в частині формулювання причинного зв`язку захворювання як такого, що пов`язане з проходженням військової служби, а не пов`язане із захистом Батьківщини з причини того, що під час прийняття спірного рішення 11 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленого протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1001-1021-5551-7 від 01.10.2025, 11 Регіональна ВЛК не взяла до уваги окремі медичні документи позивача та належно не дослідила їх.

За висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2025 року у справі №480/278/23, невтручання в оцінку підстав прийняття висновку відповідача щодо встановлення причинного зв`язку захворювання зі смертю військовослужбовця на підставі медичних документів, для проведення якої потрібні спеціальні знання в медичній сфері, що виходить за межі необхідного дослідження щодо застосування норм матеріального права, не позбавляє суд обов`язку перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного висновку ВЛК.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 глави 12 Положення № 441 постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» приймається щодо військовослужбовців за наявності в них медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Отже, ключовим у питанні згаданого вище формулювання постанови ВЛК є наявність у військовослужбовця медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють: 1) віднести або 2) підтверджують початок захворювання у такого військовослужбовця у період участі в бойових діях.

Водночас, судовим розглядом встановлено що відповідач, розглядаючи скаргу позивача на рішення позаштатної постійно-діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене довідкою ВЛК № 2025- 0723-1345-3013-7 від 23.07.2025, обмежився виключно тим, що зазначив у рішенні про наявність медичних документів, навівши лише їх перелік, які не дозволяють віднести початок захворювання у період участі у бойових діях, і дійшов висновку про встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби.

Так, у спірному рішенні відсутні будь-які обгрунтування втсановлення такого причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби і не зазначено, зокрема про причини неможливості формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

Відповідно до абзацу 13 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України ЦВЛК має право: запитувати від закладів охорони здоровя (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи.

При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 21.22 глави 21 розділу II названого Положення штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв`язку захворювань (поранень).

Разом з тим, відповідач, стверджуючи про неможливість етіопатогенетично віднести початок розвитку захворювання позивача на період участі у бойових діях, не надав суду доказів на підтвердження вчинення ним дій, направлених на реалізацію наведених вище приписів Положення №402 для встановлення цієї обставини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без дотримання вимог пунктів 3, 5, 6, 7 та 8 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що в свою чергу є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів погоджується також з обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу представника позивача від 15.08.2025 про перегляд висновку позаштатної постійно – діючої ВЛК при 4-му відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі довідки ВЛК № 2025-0723-1345-3013-7 від 23.07.2025 в частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання, з урахуванням висновків, викладених рішенні, оскільки саме у такий спосіб відповідач зможе обґрунтувати своє рішення і навести обставини, висновки, доводи та докази, яким він буде керуватися при прийнятті рішення.

З приводу доводів апеляційної скарги відповідача щодо того, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень та фактично підмінив собою спеціалізований медичний орган, апеляційний суд зазначає наступне.

У постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Колегія суддів також зауважує, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку щодо причинного зв`язку захворювань позивача, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 по справі №810/5009/18, від 09.12.2020 по справі №814/2722/16, від 12.02.2021 по справі №820/5570/16.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

З огляду на вищевикладені висновки Верховного суду, у подібних правовідносинах, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку захворюванням позивача на предмет того, чи пов`язані вказані захворювання з захистом Батьківщини чи з проходженням військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи наведені правові позиції суду касаційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу/захворювання та їх причинного зв`язку із проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а спір стосується дотримання відповідачем процедури прийняття рішень та дослідження всіх документів, а тому задоволення позову у обраний позивачем спосіб не призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Більше того, апеляційний суд зазначає, що в апеляційній скарзі аргументи є повторенням заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції перевищив повноваження тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача. За змістом оскарженого рішення зобов`язано відповідача повторно розглянути скаргу представника позивача в установленому законом порядку. Жодних формулювань, які підтверджували втручання у повноваження відповідача у рішенні суду першої інстанції немає.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу 11 Регіональної військово - лікарської комісії залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.