Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №240/3773/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3773/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

20 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Баранівка" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Баранівка" із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Житомирській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 26.11.2024 року №12106157/30784082 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 16.08.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 11 від 16.08.2024 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Баранівка» за датою фактичного подання - 16.08.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Житомирській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 26.11.2024 року №12106158/30784082 про відмову в реєстрації податкової накладної №12 від 16.08.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №12 від 16.08.2024 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Баранівка», за датою фактичного подання - 16.08.2024 року.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.11.2024 №12106157/30784082 про відмову у реєстрації податкової накладної №11 від 16.08.2024, від 26.11.2024 №12106158/30784082 про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 16.08.2024.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Баранівка" податкові накладні № 11 від 16.08.2024, №12 від 16.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Баранівка" судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Баранівка» надало контролюючому органу достатній та вичерпний пакет первинних документів разом із ґрунтовними письмовими поясненнями, які в своїй сукупності повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій з купівлі-продажу незавершеного сільськогосподарського виробництва у вигляді посівів сої та кукурудзи.

Суд встановив, що на виконання умов договорів від 16 серпня 2024 року біологічні активи були фактично передані покупцю згідно з відповідними актами приймання-передачі, а проведення розрахунків підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями, що свідчить про реальний характер діяльності підприємства та зміну стану його активів.

Оцінюючи дії податкового органу, суд першої інстанції зазначив, що вживання загальних посилань на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій без чіткого визначення переліку документів, яких не вистачає для прийняття позитивного рішення, призвело до стану правової невизначеності та обмежило право платника податків на належне обґрунтування своєї позиції.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії регіонального рівня від 26 листопада 2024 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 11 та № 12 є необґрунтованими та формальними, оскільки відповідачі не спростували достовірність наданої позивачем інформації та не вказали у графі «додаткова інформація» жодних конкретних недоліків у оформленні поданих документів. Крім того, суд зауважив, що будь-які сумніви контролюючого органу щодо реальності операцій мають досліджуватися під час проведення документальних перевірок, а не в межах процедури моніторингу реєстрації податкових накладних.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У серпні 2024 року між ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» (покупець) було укладено договори купівлі-продажу незавершеного виробництва: № 1608/24-1 від 16.08.2024 щодо посівів сої на площі 427,7960 га вартістю 3 934 621,20 грн (з ПДВ) та № 1608/24-2 від 16.08.2024 щодо посівів кукурудзи на площі 612,9279 га вартістю 2 313 248,74 грн (з ПДВ). На виконання умов зазначених договорів майно було передано згідно з актами приймання-передачі від 16.08.2024, а також укладено відповідні договори суборенди земельних ділянок.

За результатом вказаних господарських операцій позивач 16.08.2024 року сформував та надіслав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 11 на суму 655 770,20 грн ПДВ та № 12 на суму 385 541,00 грн ПДВ. Згідно з квитанціями від 18.09.2024 реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з відповідністю операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (перевищення обсягу постачання над обсягом придбання).

На підтвердження реальності проведених операцій позивач 19.11.2024 надав контролюючому органу письмові пояснення та значний пакет документів, що включав договори оренди та купівлі-продажу, акти приймання-передачі, звіти про посівні площі (форма 4-сг), штатний розпис, договори поставки насіння, добрив та засобів захисту рослин, а також платіжні інструкції, що підтверджують оплату товарів і послуг. Незважаючи на це, Комісія Головного управління ДПС у Житомирській області прийняла рішення № 12106157/30784082 та № 12106158/30784082 від 26.11.2024 про відмову у реєстрації податкових накладних. Підставою для відмови було зазначено ненадання або часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів, а в графі «додаткова інформація» вказано на необхідність пояснень щодо відповідності рівня заробітної плати та кількості працівників обсягам реалізації.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 КАС України, приходить до таких висновків.

Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються правомірності відмови у реєстрації податкових накладних № 11 та № 12 від 16.08.2024, складених за операціями з реалізації біологічних активів у вигляді незавершеного сільськогосподарського виробництва (посівів сої та кукурудзи).

Зі змісту пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку № 1165 зупинення реєстрації податкової накладної є лише превентивним заходом, спрямованим на перевірку реальності операції, тоді як остаточне рішення про відмову в реєстрації має бути належним чином мотивованим.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «Агрохолдинг Баранівка» на підтвердження реальності операцій надало контролюючому органу вичерпний пакет документів: договори купівлі-продажу незавершеного виробництва, акти приймання-передачі посівів, договори суборенди земельних ділянок, а також первинні документи, що підтверджують факт понесення витрат на посівну кампанію (договори на придбання насіння, добрив, засобів захисту рослин та платіжні інструкції про їх оплату).

Суд першої інстанції правильно встановив, що ці документи у своїй сукупності дозволяють ідентифікувати зміст, обсяг та учасників господарської операції, а також підтверджують зміст активів позивача.

Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем документів щодо техніки (форма 20-ОПП) та пояснень щодо відповідності кількості працівників обсягам реалізації колегія суддів вважає необґрунтованими.

Специфіка реалізації «незавершеного виробництва» (посівів у ґрунті) передбачає перехід права власності на біологічний актив, який на момент відчуження не потребує негайного використання сільськогосподарської техніки продавцем для збору врожаю.

Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача договору підряду на виконання робіт, що спростовує сумніви податкового органу щодо недостатності власних трудових чи технічних ресурсів.

Разом з тим, сам факт направлення контролюючим органом повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів не є безумовним підтвердженням правомірності подальшої відмови у реєстрації податкових накладних. З урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.03.2026 у справі №580/8808/24, визначальним є не лише факт ненадання платником окремих додаткових пояснень, а й те, чи були такі пояснення або документи чітко витребувані, чи стосувалися вони безпосередньо інформації, зазначеної у спірних податкових накладних, та чи були об`єктивно необхідними для вирішення питання про їх реєстрацію.

У цій справі спірні податкові накладні складені за операціями з відчуження незавершеного сільськогосподарського виробництва — посівів сої та кукурудзи. Позивач надав договори, акти приймання-передачі, документи щодо користування земельними ділянками, звітність про посівні площі, штатний розпис, договори із постачальниками та виконавцями робіт, а також платіжні документи, які у сукупності підтверджують зміст господарської операції. Натомість вимога податкового органу щодо додаткових пояснень про відповідність рівня заробітної плати та кількості працівників обсягам реалізації сама по собі не спростовує факту передачі біологічного активу за договорами від 16.08.2024 та не свідчить про дефект первинних документів. Тому сама лише незгода податкового органу з достатністю наданого пакета документів не є підставою для відмови у їх реєстрації.

Стосовно аргументів скаржника про порушення судом дискреційних повноважень ДПС України шляхом зобов`язання зареєструвати податкові накладні, колегія суддів зазначає таке.

Дискреційні повноваження передбачають можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки. Проте у разі, коли платником податків надано всі необхідні документи, що підтверджують реальність операції, у контролюючого органу залишається лише один законний варіант дій — зареєструвати податкову накладну.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України та пункту 19 Порядку № 1246, зобов`язання здійснити реєстрацію є належним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечує повне відновлення інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Отже, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки формальні сумніви податкового органу не можуть нівелювати задокументований факт здійснення реальної господарської діяльності.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.