Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №240/18101/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18101/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

19 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24, за вересень 2015 року у розмірі 1368,00 гривень, за жовтень – грудень 2015 року у розмірі по 1374,00 гривень та за січень 2016 року у розмірі 1200,00 гривень, зобов`язати нарахувати та виплатити таку в розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та премії пропорційно періоду участі в Антитерористичній операції з урахуванням раніше виплачених сум, але не менш як 3000 гривень на місяць за період з вересня 2015 року по 20 січня 2016 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року №24, за вересень – грудень 2015 року та січень 2016 року у неналежному розмірі.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року №24, за вересень – грудень 2015 року та за період з 01 по 20 січня 2016 року у розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та премії пропорційно періоду участі ОСОБА_1 в Антитерористичній операції з урахуванням раніше виплачених сум, але не менш як 3000 гривень на місяць.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити рішення суду першої інстанції виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) винагороди, передбаченої постановою кабінету міністрів України від 31 січня 2015 року №24, за вересень 2015 року у розмірі 1368, 00 гривень, за жовтень 2015 року у розмірі 1374, 00 гривень, за листопад 2015 року у розмірі 1374, 00 гривень, за грудень 2015 року у розмірі 1374, 00 гривень, за січень 2016 року у розмірі 1200, 00 гривень.» або: скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 02 березня 2015 року по 10 серпня 2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу від 02 березня 2015 року №42 та витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 серпня 2022 року №211.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 вересня 2015 №182 позивач з 15 вересня 2015 року вибув у відрядження до «Сектору М» місця проведення Антитерористичної операції з метою участі та виконанні службових (бойових) завдань в АТО в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2016 №62 позивач прибув з вказаного відрядження.

Уважаючи дії відповідача по виплаті не у повному обсязі винагороди за участь в АТО за вересень – грудень 2015 року та січень 2016 року протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі – Постанова № 24), яка була чинною до 21 січня 2016 року, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

На виконання Постанови № 24 наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі – Порядок №49), який діяв до 18 березня 2016 року.

Указаний Порядок визначав механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі – військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 2 цього розділу, розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 закріплено, що винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Відповідно до пункту 5 названого розділу, військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

залучені до проведення АТО;

перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

перебувають у районі проведення АТО.

З системного аналізу наведених норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що у період до 21 січня 2016 року за безпосередню участь в антитерористичних операціях особам виплачувалася винагорода, яка обчислювалася у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли особи брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Згідно копії довідки про нараховану додаткову винагороду за 2015 – 2021 року ОСОБА_1 , додаткову винагороду за участь в АТО виплачено за вересень 2015 року у розмірі 1368,00 гривень, за жовтень – грудень 2015 року у розмірі по 1374,00 гривень, за січень 2016 року у розмірі 1200,00 гривень.

У довідці про розмір грошового забезпечення та інші доходи за 2015 – 2018 роки №4485 від 22 жовтня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 додаткову винагороду за участь в АТО виплачено за вересень 2015 року у розмірі 2930,40 гривень, за жовтень 2015 року у розмірі 7350,00 гривень, за листопад та грудень 2015 року у розмірі 7556,00 гривень, за січень 2016 року у розмірі 1200,00 гривень.

З пояснень відповідача судом встановлено, що розбіжності у сумах виникли у зв`язку з допущенням посадовими особами помилки при формуванні довідки про нараховану додаткову винагороду за 2015 – 2021 року.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції було витребувано у відповідача інформацію про виплачені суми винагороди за участь у АТО. Проте відповідач повідомив, що надати таку інформацію не зможе в силу знищення розрахунково-платіжних відомостей.

Отже, в матеріалах справи містяться дві довідки, які протирічать одна одній та підтверджують нарахування ОСОБА_1 різних сум винагороди за участь у АТО.

При цьому, будь-яких інших відомостей відповідач не може надати в силу знищення розрахунково-платіжних відомостей.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду цієї справи відповідач не довів, що здійснював виплату винагороди за участь в АТО у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо протиправності виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та вважає їх безпідставними. Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав особи може здійснюватися судом в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин. Враховуючи наявність у матеріалах справи двох суперечливих довідок відповідача щодо розмірів виплаченої винагороди, суд першої інстанції обґрунтовано скористався цим процесуальним правом. Такий крок був спрямований не на ігнорування доказів, а на реальне та повне відновлення порушеного права позивача на отримання належного грошового забезпечення, що повністю відповідає завданням адміністративного судочинства.

Твердження скаржника про те, що суд повинен був безальтернативно визнати обставини виплати винагороди у конкретно визначених ним розмірах на підставі частини 9 статті 80 КАС України через ненадання відповідачем додаткових документів, є помилковим. Зазначена процесуальна норма передбачає право, а не обов`язок суду визнати певну обставину, водночас частина 4 статті 90 КАС України зобов`язує суд оцінювати докази в їх сукупності та мотивувати відхилення або врахування кожного з них. Оскільки відповідач належним чином не довів правомірність своїх дій, а фінансові розбіжності у довідках унеможливлювали встановлення точної суми без проведення судом самостійного обрахунку, суд першої інстанції обрав найбільш ефективний і справедливий спосіб захисту права позивача — зобов`язав військову частину провести нарахування та виплату виходячи з належних складових грошового забезпечення.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо виплати винагороди за участь в АТО за спірні періоди у неналежному розмірі та зобов`язання провести її перерахунок із законодавчо встановленим мінімумом у 3 000 гривень на місяць є законним, обґрунтованим та таким, що повністю захищає майнові права військовослужбовця. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а вимоги щодо зміни або скасування рішення суду та задоволення позову у первісному вигляді є необгрунтованими й задоволенню не підлягають.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.