Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №600/5807/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5807/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

19 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника позивача: Іванічека О.І.,

представника відповідача: Котельбан Н.Д.,

представника третьої сторони: Васильчук М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "Сокирянська виправна колонія (№67)" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Державної установи "Сокирянська виправна колонія (№67)" до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Міністерство юстиції України, про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

позивач, Державна установа “Сокирянська виправна колонія (№67)”, звернулась в суд із позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про забезпечення перерахування в дохід державного бюджету за кодом доходів 24060300 “Інші надходження” коштів спеціального фонду в сумі 2097737,20 грн, що відповідають сумі відшкодованих ув`язненими на спецфонд комунальних послуг, які були сплачені за рахунок загального фонду в минулих бюджетних періодах, яка виставлена в листі про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 11 березня 2025 року №132400-14/526-2025 та отримана Державною установою “Сокирянська виправна колонія (№67)” 14 березня 2025 року за вх. №1038.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 24.02.2026 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем норм частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України, що виразилося у не направленні власних надходжень від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання в сумі 2097737,20 грн на оплату комунальних послуг, натомість використано їх на інші потреби, в той час як спожиті комунальні послуги були оплачені за рахунок загального фонду кошторису. За таких обставин відповідачем цілком обґрунтовано та правомірно у листі від 11.03.2025 року №132400-14/526-2025 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» вимагалося від Державної установи “Сокирянська виправна колонія (№67)” забезпечити перерахування в дохід державного бюджету за кодом доходів 24060300 “Інші надходження” коштів спеціального фонду в сумі 2097737,20 грн, що відповідають сумі відшкодованих ув`язненими на спецфонд комунальних послуг, які були сплачені за рахунок загального фонду в минулих бюджетних періодах.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що Суд першої інстанції прирівняв внутрішні власні надходження установи до загальнодержавних доходів, суд у мотивувальній частині прямо вжив фразу: «вказані власні надходження позивача, що є доходом бюджету згідно з приписами п.23 ч.1 ст.2 БК України» це неправильне застосування норм матеріального права, бо за ст. 13 Бюджетного кодексу України такі надходження утворюють спеціальний фонд конкретної установи, а не «загальний фонд державного бюджету». Тобто це кошти, якими установа самостійно оперує в межах затвердженого кошторису. Фінансування комунальних послуг за рахунок загального фонду не є порушенням законодавства – навпаки, це типовий і законний механізм для установ виконання покарань, де такі витрати передбачені в бюджетних призначеннях загального фонду. Перекладати ці ж самі витрати на спецфонд – означало б подвійне планування одних і тих самих видатків, що суперечить ч.4 ст. 13 БК України (заборона витрачати кошти одного фонду на цілі іншого).

Вважає, що висновок суду про те що при плануванні надходжень та видатків спеціального фонду проведення витрат на оплату комунальних послуг позивачем не обраховувалось та згідно з даними обліку та фінансової звітності у ревізійному періоді видатки на оплату комунальних послуг позивачем не проводились є юридично неправильним і виходить за межі фінансового права.

Також вважає, що Держаудитслужба перевищила межі своїх повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Третя, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, згідно наданих пояснень підтримала позицію позивача та зазначає, що законодавство не містить норми, яка б зобов`язувала установу платити постачальнику комунальних послуг виключно зі спеціального фонду.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до пункту 6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2024 року, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи “Сокирянська виправна колонія (№67)” за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2024 року, за результатом чого складено Акт ревізії від 27.01.2025 року №08-33/1.

Ревізією встановлено, зокрема, що Державною установою “Сокирянська виправна колонія (№67)” до власних надходжень на спеціальний реєстраційний рахунок, як надходження від додаткової (господарської) діяльності, зараховувались утримання із заробітної плати засуджених за житлово-комунальні, при цьому вказані кошти не були направлені на оплату комунальних послуг, які були оплачені за рахунок загального фонду та часткову вартість яких було утримано із засуджених.

Так, протягом ревізійного періоду до спеціального фонду Державної установи “Сокирянська виправна колонія (№67)” надійшло утримань із заробітної плати та пенсій засуджених за комунальні послуги на загальну суму 2636782,0 грн, в тому числі: за 2022 рік – 435 554,98 грн, за 2023 рік – 781789,52 грн, за січень-вересень 2024 року – 1419439,59 гривень.

Крім поточних утримань за комунальні послуги, у ревізійному періоді на спец рахунок надійшли кошти від Підприємства №67 в погашення боргів минулих періодів в сумі 539046,89 грн. (у 2023 році – 223319,7 грн., січень-вересень 2024 року – 309727,19 грн.). При цьому вартість комунальних послуг, утримана із заробітку засуджених у ревізійному періоді в сумі 2097732,0 грн (2636782,0 грн -539046,89 грн), не використана на оплату за спожиті комунальні послуги за коштами спеціального фонду за КПКВК 3601020.

Згідно із звітами форми №4-1д «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги» надходження утриманих із ув`язнених сум відшкодування витрат на їх утримання Державною установою “Сокирянська виправна колонія (№67)” було віднесено до підгрупи 2 групи 1 власних надходжень, а саме - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності.

Відповідно до висновку проведеної ревізії в порушення частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України кошти в сумі 2097737,20 грн, що надійшли протягом 2022-2024 років як відшкодування засудженими вартості комунальних послуг на їх утримання та зараховані до доходів спеціального фонду від додаткової (господарської) діяльності, не були направлені на оплату комунальних послуг, а використано на інші потреби установи, тоді як спожиті комунальні послуги було оплачено за рахунок загального фонду кошторису.

Не погоджуючись із таким висновком ревізії, відображеним в акті ревізії від 27.01.2025 року №08-33/1, Державна установа “Сокирянська виправна колонія (№67)” подала на нього заперечення, за результатом розгляду яких Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області прийнято висновок, який направлений Державній установі “Сокирянська виправна колонія (№67)” листом від 27.02.2025 року №132400-14/409-2025.

У листі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 11.03.2025 року №132400-14/526-2025 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» вимагалося від Державної установи “Сокирянська виправна колонія (№67)” забезпечити перерахування в дохід державного бюджету за кодом доходів 24060300 “Інші надходження” коштів спеціального фонду в сумі 2097737,20 грн, що відповідають сумі відшкодованих ув`язненими на спецфонд комунальних послуг, які були сплачені за рахунок загального фонду в минулих бюджетних періодах (пункт 2 вимоги).

Не погоджуючись із указаною вимогою контролюючого органу, підконтрольна установа звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ (далі - Закон №2939-ХІІ).

Відповідно до статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.

Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відшкодування засудженими витрат, встановлених частиною першою цієї статті, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року №80 (далі – Порядок №80) засуджені відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань, крім випадків, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України.

Відповідно до пункту 5 Порядку №80 відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним.

Пунктом 6 Порядку №80 передбачено, що утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг.

До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з пунктом 8 Порядку №80 кошти, які установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Частиною другою статті 13 Бюджетного кодексу України визначено, що складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Згідно із частиною третьою статті 13 Бюджетного кодексу України складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об`єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - надходження, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об`єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 - надходження, що отримують державні і комунальні заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; надходження, що отримують державні і комунальні заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади культури як відсотки, нараховані на залишок коштів на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору для розміщення власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти;

підгрупа 4 - 30 відсотків дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які належать державним науковим установам (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державним університетам, академіям, інститутам.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач як бюджетна установа отримував кошти від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання і ці кошти, що є власними надходженнями позивача, були віднесені ним до підгрупи 2 першої групи власних надходжень, а саме - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності.

За таких обставин вказані власні надходження позивача, що є доходом бюджету згідно з приписами пункту 23 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, у відповідності до пункту 8 Порядку №80 та частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України повинні зараховуватися до спеціального фонду державного бюджету і використовуватися на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетної установи та на її господарські потреби, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв.

Однак, власні надходження позивача як бюджетної установи (кошти в сумі 2097737,20 грн від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховані до доходів спеціального фонду) не були використані на оплату комунальних послуг, сплачених за рахунок загального фонду кошторису.

При цьому, як було встановлено відповідачем під час проведення ревізії, при плануванні надходжень та видатків спеціального фонду проведення витрат на оплату комунальних послуг позивачем не обраховувалось та згідно з даними обліку та фінансової звітності у ревізійному періоді видатки на оплату за комунальні послуги позивачем не проводились.

Водночас, як встановлено відповідачем під час проведення ревізії та підтверджено сторонами справи у судовому засіданні, кошти в сумі 2097737,20 грн від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання були спрямовані на ремонт камерних приміщень, забезпечення санітарно-гігієнічних умов для засуджених тощо.

Як вірно звертає увагу суд першої інстанції, згідно положень частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України, якими передбачено використання власних надходжень бюджетних установ, на утримання, облаштування та ремонт бюджетних установ використовуються власні надходження бюджетних установ за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи, тобто від плати за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на викладене, суд першої інстанції першої інстанції обґрунтовано погодився із відповідачем щодо наявності порушення позивачем норм частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України, що виразилося у не направленні власних надходжень від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання в сумі 2097737,20 грн на оплату комунальних послуг, натомість використано їх на інші потреби, в той час як спожиті комунальні послуги були оплачені за рахунок загального фонду кошторису.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що повноваження на пред`явлення обов`язкових вимог не означає права накладати зобов`язання щодо проведення бюджетних операцій чи перерахування коштів між фондами без рішення головного розпорядника.

Тобто, контролюючі чи судові органи, які висувають обов`язкові до виконання вимоги, не мають права втручатися в розпорядження бюджетом і самостійно зобов`язувати установу проводити платежі, перекидати кошти між фондами чи здійснювати видатки — це є виключною компетенцією головного розпорядника.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (зокрема ст. 22 БК України), лише головний розпорядник бюджетних коштів наділений правом приймати рішення про розподіл бюджетних асигнувань, затверджувати кошториси та приймати рішення щодо перенаправлення коштів.

Окрім цього, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам третьої особи – Міністерства юстиції, яке як головний розпорядник підтвердило відсутність уповноваження колонії самостійно ухвалювати рішення про перерахування коштів

Органи, що здійснюють аудит, контроль чи нагляд, у межах своїх повноважень можуть вимагати усунення порушень або вчинення певних дій (наприклад, відображення операції в обліку), однак зміна цільового призначення чи перерахування асигнувань без погодження головного розпорядника є прямим порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином, будь-які вимоги щодо перерахування сум (особливо між різними бюджетними фондами) потребують прийняття відповідного управлінського рішення виключно з боку головного розпорядника.

За таких обставин суд першої інстанції помилково вважав, що відповідачем цілком обґрунтовано та правомірно у листі від 11.03.2025 року №132400-14/526-2025 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» вимагалося від Державної установи “Сокирянська виправна колонія (№67)” забезпечити перерахування в дохід державного бюджету за кодом доходів 24060300 “Інші надходження” коштів спеціального фонду в сумі 2097737,20 грн, що відповідають сумі відшкодованих ув`язненими на спецфонд комунальних послуг, які були сплачені за рахунок загального фонду в минулих бюджетних періодах.

Таким чином, Держаудитслужба перевищила межі своїх повноважень, а суд першої інстанції, не врахувавши це, допустив неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної установи "Сокирянська виправна колонія (№67)" задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державної установи "Сокирянська виправна колонія (№67)" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про забезпечення перерахування в дохід державного бюджету за кодом доходів 24060300 “Інші надходження” коштів спеціального фонду в сумі 2097737,20 грн, що відповідають сумі відшкодованих ув`язненими на спецфонд комунальних послуг, які були сплачені за рахунок загального фонду в минулих бюджетних періодах, яка виставлена в листі про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 11 березня 2025 року №132400-14/526-2025 та отримана Державною установою “Сокирянська виправна колонія (№67)” 14 березня 2025 року за вх. №1038.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 травня 2026 року

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.