Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №560/18637/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18637/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

14 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О.,

за участі секретаря судового засідання Нечко Я.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки Киричук Н.В.,

представниці відповідача Величко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У листопаді 2025 року до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 , у якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0127962407, № 0127982407, № 0128002407 та № 0127992407, що прийняті Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 11 червня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог повноти нарахування і сплати податків і зборів від отриманих ОСОБА_1 доходів на власний рахунок, за результатами якої складено акт від 05 травня 2025 року № 8197/22-01-24-07/ НОМЕР_1 .

Зі змісту такого акту слідує, що перевіркою встановлено, що платник податків ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримала доходи у розмірі 1 405 463,25 гривень від 793 фізичних осіб на власний банківський рахунок № НОМЕР_2 , що відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», який призначений для зарахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб, та з доходів яких не сплачено податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Водночас представник позивачки вказує, що, починаючи з 2018 року, ОСОБА_1 надає благодійну допомогу особам, які опинились у складних життєвих обставинах, а тому частина коштів, які надходили на картковий рахунок № НОМЕР_2 для організації благодійних зборів, не можуть вважатись коштами, отриманими від підприємницької діяльності, а відтак і не підлягають оподаткуванню.

Також на картковий рахунок № НОМЕР_2 надходили й кошти за договором оренди земельної ділянки № 17/03-21/1 від 17 березня 2021 року, а також кошти від її чоловіка ОСОБА_2 для власних потреб, проте при проведенні перевірки контролюючим органом не досліджувались вказані обставини, а тому висновки про віднесення всіх коштів, які надійшли на згаданий вище картковий рахунок, до коштів, отриманих від підприємницької діяльності, є помилковими.

Як на окрему підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень представник ОСОБА_1 вказав на те, що під час проведення перевірки контролюючий орган не дотримався обов`язку щодо повідомлення позивача про таку перевірку, адже позивачка не отримувала ані копії наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, ані повідомлення про проведення такої перевірки.

За наведених обставин представник позивача вважає, що прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення є протипранвими та підлягають скасуванню.

За результатами розгляду позову Хмельницький окружний адміністративний суд 18 лютого 2026 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що платник податку, який отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Оскільки обставини, наведені у позовній заяві, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тому окружний адміністративний суд дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими ОСОБА_1 визначено до сплати податок на доходи з фізичних осіб та військового збору з одночасним застосуванням штрафних санкцій, а також нараховано штрафні санкції за неподання декларації про доходи та ненадання податковому органу запитуваних документів.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивачки подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції без будь-якого обґрунтування визнав всі кошти, які надійшли на особистий рахунок ОСОБА_1 , доходом, що підлягає оподаткуванню, не встановивши їх правову природу.

Судом проігноровано показання свідків, які підтвердили факт здійснення позивачем благодійної діяльності. При цьому суд невірно застосував норми, які регулюють особливості оподаткування коштів, отриманих для надання благодійної допомоги, обгрунтувавши свої висновки лише відсутністю реєстрації ОСОБА_1 у реєстрі волонтерів.

Також апелянт звертає увагу на те, що недослідженими залишились його доводи про те, що на картковий рахунок позивачки надходили кошти від її чоловіка ОСОБА_2 , який перераховував кошти на задоволення побутових потреб сім`ї, а тому такі кошти також не можуть вважатись коштами, отриманими від підприємницької діяльності, та не підлягають оподаткуванню.

Окрім того, поза увагою суду залишився і той факт, що на особистий рахунок ОСОБА_1 надходили кошти у рахунок погашення боргу, в підтвердження чого надавались копії боргових розписок.

Окремо в апеляційній скарзі наголошується на тому, що контролюючий орган під час проведення перевірки не дотримався вимог Податкового кодексу України, адже не повідомив ОСОБА_1 про проведення перевірки належним чином, а формально поставився до свого обов`язку щодо такого повідомлення.

На думку представника скаржниці, наведене в сукупності свідчить про те, що рішення суду першої інстанції прийнято без урахування всіх обставин справи та без об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якій йдеться про те, що, на його думку, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Такий відзив зокрема обґрунтований тим, що відповідач вжив усіх належних та необхідних заходів для вручення повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання позивачкою вимог податкового законодавства, а тому контролюючим органом дотримано процедуру повідомлення про проведення такої перевірки.

Щодо суті виявлених порушень, то представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 , отримавши на власний картковий рахунок кошти в сумі 1405463,25 гривень, повинна була задекларувати їх в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік до 1 травня 2024 року та сплатити податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 252983,39 гривень та військовий збір в сумі 21081,95 гривень, адже такі кошти є доходом в розумінні податкового законодавства, що підлягає оподаткуванню.

При цьому, оскільки позивачка не подала відповідну податкову декларацію та не надала документи на письмовий запит контролюючого органу, тому на ОСОБА_1 правомірно накладено штрафні санкції в сумі 340 гривень та 8000 гривень відповідно.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та надає послуги оренди власного чи орендованого нерухомого майна.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець має відкритий рахунок у акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" № НОМЕР_3 .

Окрім того, позивачка як фізична особа має відкритий рахунок у цій же банківській установі № НОМЕР_2 .

Національне агентство з питань запобігання корупції під час проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої чоловіком позивачки - ОСОБА_2 , - встановило можливі ознаки ухилення ОСОБА_1 від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з аналізом даних інформації про операції списання та/або зарахування коштів на рахунки ОСОБА_1 , наданої акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" на запит Національного агентства з питань запобігання корупції, протягом 2023 року на власний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 надійшли кошти від 793 осіб на загальну суму 1 405 463,25 гривень.

Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 03 лютого 2025 року вих. № 403-01/8832-25 направило зазначену інформацію Державній податковій службі України, яка, в свою чергу, листом від 12 лютого 2025 року вих. № 1947/5/99-00-24-04-02-05 надіслала таку інформацію до Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

17 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області направлено ОСОБА_1 запит № 335/10/22-01-24-07 про необхідність надання пояснень щодо отриманих нею коштів, що надійшли на рахунок № НОМЕР_2 .

Проте такий лист повернуто на адресу контролюючого органу із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання.

Наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 14 березня 2025 року № 1221-П "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог повноти нарахування і сплати податків і зборів від отриманих доходів на власний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

Копію наказу про проведення перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 18 березня 2025 року № 332 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , проте такі документи повернулися до контролюючого органу із зазначенням причини невручення – «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить довідка про причини повернення/досилання.

За результатами проведеної перевірки 05 травня 2025 року складено акт № 8197/22-01-247-07/2792418721, в якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення:

1. підпунктів 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, статті 179 Податкового кодексу України, що свідчить про неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

2. підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 174.2 статті 174, пункту 179.7 статті 179 Податкового Кодексу України, внаслідок чого не сплачено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 252983,39 гривень;

3. підпункту 168.4.1, підпункту «в» 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.1 статті 176, підпункту 1.6, підпункту 1.4, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму військового збору на 21081,95 гривень;

4. підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано документи на письмовий запит контролюючого органу.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 11 червня 2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0127982407, яким ОСОБА_1 збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 252983,39 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25298,34 гривень;

- № 0127962407, яким позивачці збільшено податкове зобов`язання з військового збору на суму 21081,95 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2108,20 гривень;

- № 0128002407, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 гривень за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

- № 0127992407, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8000 гривень за ненадання пояснень та документів на письмовий запит контролюючого органу.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За приписами пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Статтею 164 ПК України визначено, що є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Так, пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 164.2 статті 164 ПК України визначено які саме суми (доходи) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому перелік сум (доходів), що передбачені пунктом 164.2 статті 164 ПК України, не є вичерпним, адже згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються й інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений статтею168 ПК України.

За приписами підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що cтавка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

Відтак аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід є об`єктом оподаткування резидента податком на доходи фізичних осіб. При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються усі суми (доходи), визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України, а також й інші, окрім тих, що зазначені у статті 165 ПК України.

Так, встановленими у справі обставинами підтверджується те, що під час податкової перевірки на предмет повноти нарахування і сплати податків і зборів від отриманих позивачкою доходів на власний картковий рахунок встановлено, що у 2023 році ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді грошових переказів на власний картковий рахунок (№ НОМЕР_2 ) від 793 фізичних осіб на загальну суму 1 405 463,25 гривень, який позивачка не задекларувала.

На переконання контролюючого органу, усі кошти, що надійшли на згаданий вище картковий рахунок у 2023 році, слід було задекларувати та сплатити грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, адже такі кошти включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються.

Водночас представник апелянта стверджує, що не всі кошти, що надійшли у 2023 році на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , є доходом у розумінні податкового законодавства, що підлягає оподаткуванню.

Зокрема йдеться про кошти, які надходили на цей рахунок від чоловіка позивачки - ОСОБА_2 , кошти, сплачені фермерським господарством «МНСОЯ» на виконання договору оренди земельної ділянки, а також кошти в рахунок погашення боргових зобов`язань та для організації благодійних зборів.

Разом із тим в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не знайшли підтвердження доводи апелянта про те, що у 2023 році на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 надходили кошти від її чоловіка та від фермерського господарства "МНСОЯ", що свідчить про безпідставність таких.

При цьому колегія суддів враховує те, що судом першої інстанції надано оцінку таким аргументам представника позивачки та в рішенні суду, що оскаржується, наведено спростування таких тверджень.

Відтак апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про необгрунтованість доводів представника позивачки в цій частині.

Визначаючись із тим, чи дійсно на власний картковий рахунок позивачки надходили кошти від фізичних осіб для організації благодійних зборів та чи такі кошти включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається зокрема сума (вартість) благодійної допомоги:

а) виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпеченім національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, в порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", на користь:

- учасників бойових дій - військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, поліцейських та працівників Національної поліції України, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;

- учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодженім здоров`я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 2 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров`я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;

- фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв`язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;

- фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

б) отриманої благодійниками - фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", для надання благодійної допомоги на користь осіб, визначених у підпунктах "а" та "в" цього підпункту (безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з`єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов`язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги

Отже, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми (вартість) благодійної допомоги, отриманої благодійниками - фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов`язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги.

При цьому обов`язковою умовою невключення таких сум до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу благодійником є внесення про нього відомостей до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Так, у статті 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" наведено визначення "благодійника", під яким розуміється дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

При цьому положеннями пункту 2-1 розділу VII Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" визначено, що Реєстр волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Порядок формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Для включення до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації благодійник - фізична особа подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у паперовій або електронній формі (в тому числі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг) заяву із зазначенням реквізитів рахунків, відкритих у банках на ім`я такого волонтера, що призначені для здійснення благодійної діяльності, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку у паспорті). Включення до Реєстру здійснюється за заявницьким принципом протягом одного робочого дня.

Водночас судами встановлено, що відомості про ОСОБА_1 не внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», що не дає підстав стверджувати про невключення отриманих від фізичних осіб сум для організації благодійних зборів до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відтак і в цій частині висновки суду першої інстанції слід визнати обгрунтованими.

Щодо посилань апелянта на те, що на особистий рахунок ОСОБА_1 надходили кошти у рахунок погашення боргу, в підтвердження чого надано копії відповідних розписок, то тут слід зауважити наступне.

За правилами частини 1 статті 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як стверджує представник позивачки, 18 січня 2026 року та 19 січня 2026 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, що підтверджується відповідними розписками. Відповідно до зазначених розписок ОСОБА_3 взяла позику у ОСОБА_1 в сумі 2800 доларів США на 5 місяців, а ОСОБА_4 - 7000 гривень на 5 місяців.

При цьому дійсно на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у 2023 році здійснювали грошові перекази зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Проте, незважаючи на направлення контролюючим органом письмового запиту позивачка не надала документів, які б належним чином підтверджували, що спірні кошти є поверненням боргу, а тому податковий орган правомірно відніс такі кошти до інших доходів фізичної особи.

Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що договори позики складені до моменту перерахування коштів на рахунок позики, а також того, що надходження на користь ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є саме поверненням коштів за укладеними договорами позики.

На окрему увагу заслуговує й той факт, що договори позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено 18 січня 2023 року, а між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 – 19 січня 2023 року. При цьому строк виконання таких договорів становить 5 місяців з дня їх укладення, тобто до 18 червня 2023 року та 19 червня 2023 року відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом із тим більша частина коштів на виконання згадуваних вище договорів надходила на адресу ОСОБА_1 після кінцевого терміну їх виконання, що додатково підтверджує правомірність висновків контролюючого органу, що такі кошти є іншим доходом ОСОБА_1 , а не кошти, пов`язані з поверненням сум позик.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що податкові-повідомлення рішення № 0127982407, яким ОСОБА_1 збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 252983,39 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25298,34 гривень, а також № 0127962407, яким позивачці збільшено податкове зобов`язання з військового збору на суму 21081,95 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2108,20 гривень, є правомірними, а тому скасуванню не підлягають.

З приводу тверджень апелянта про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0128002407, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, то колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За приписами пункту 179.1 статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що позивачка не подала річну декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої про правомірність застосування до позивачки штрафних санкцій в розмірі 340 гривень на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України.

Не заслуговують на увагу апелянта і доводи щодо безпідставності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0127992407, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції за ненадання пояснень та документів на письмовий запит контролюючого органу.

Так, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі цього податкового рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення пункту 121.2 статті 121 ПК України, а саме ненадання відповіді на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, визначених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Пунктом 121.2 статті 121 ПК України передбачена відповідальність платника податків за ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - у вигляді накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

За змістом пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити: 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;

7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу;

8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;

9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 73.3.2, 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, вказаними приписами встановлено обов`язок платника податків надати контролюючому органу інформацію, визначену в запиті, та її документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надісланого у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Водночас статтею 42 ПК України врегульовано питання листування платників податків та контролюючих органів.

Так, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В абзаці другому пункту 42.5 статті 42 ПК України йдеться про те, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Контролюючий орган надає докази відправлення на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення спірних податкових повідомлень-рішень, проте вказаний лист повернувся на адресу контролюючого органу у зв`язку з тим, що «за закінченням встановленого терміну зберігання». Враховуючи вказане вище правове регулювання та підстави повернення поштового відправлення на адресу контролюючого органу, лист, в якому надсилалися податкові повідомлення-рішення, вважаються врученим позивачу з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В свою чергу, пункт 45.1 статті 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).

У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/35624/2 та ряду інших Верховний Суд виходив із того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Так, 17 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу ОСОБА_1 запит № 335/10/22-01-24-07 про необхідність надання пояснень щодо отриманих на її рахунок № НОМЕР_2 коштів.

Згадуваний вище лист повернуто на адресу контролюючого органу із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, копію наказу про проведення перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 18 березня 2025 року № 332 також направлено на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте такі документи повернулися із зазначенням причини невручення – «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює аргументи апелянта про недотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки (зокрема в частині, що стосується неповідомлення її про проведення документальної перевірки).

Завершуючи, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про протиправність застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 8000 гривень, адже встановленими у цій справі обставинами підтверджується ненадання платником податків ОСОБА_1 пояснень та документів на відповідний запит.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 травня 2026 року

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.