Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №120/3759/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3759/25

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

20 травня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Драчук Т. О. Сушка О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 12 березня 2025 року № 4-35/0362.

Також позивач просив зобов`язати відповідачів здійснити відповідний перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з розрахунку посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо встановлення спеціального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 гривні), є чинними та не визнавалися неконституційними. Спираючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24, окружний суд дійшов висновку, що оскільки вказана розрахункова величина залишилася на рівні 2020 року, то зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді з 01 січня 2024 року не відбулися. Таким чином, на думку суду першої інстанції, відмова територіального органу Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання позивача на підставі довідки, обчисленої з прожиткового мінімуму 3028 гривень, була правомірною та обґрунтованою.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що звуження та обмеження соціальних гарантій суддів є прямим порушенням конституційних принципів незалежності судової гілки влади.

Скаржник зазначає, що визначення розміру посадового окладу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися виключно на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого для загальних категорій громадян, без будь-яких штучних обмежень. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно проігнорував правові позиції Конституційного Суду України щодо недопустимості зменшення обсягу гарантій матеріального забезпечення суддів.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надіслали до суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких просять залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача — без задоволення. Свою позицію відповідачі обґрунтовують тим, що суд першої інстанції ухвалив законне та справедливе рішення, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Вони наголошують, що територіальні органи Пенсійного фонду України не мають повноважень самостійно змінювати складові та числові показники, зазначені у бюджетному законодавстві, а обчислення виплат здійснювалося у чіткій відповідності до норм, що регулюють державний бюджет на відповідний календарний період.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Вінницькій області 12 березня 2025 року було видано довідку № 4-35/0362 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В березні 2025 року позивач до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до згадуваної вище довідки.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 березня 2025 року № 905140158837 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої довідки, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, становить 2102 гривні.

Позивач з такими діями відповідача не погодився, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), частиною 1 статті 135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 4 Закону № 1402-VIII передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону № 1402-VIII.

Відповідно до положень статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а також окремо визначено прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Статтею 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Разом із тим Закон України «Про прожитковий мінімум» не передбачає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Судді також не визначені окремою соціальною чи демографічною групою населення, для якої прожитковий мінімум встановлюється окремо.

Крім того, зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині визначення розміру суддівської винагороди не вносилися.

Отже, законодавчих підстав для застосування іншої розрахункової величини, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 1 січня відповідного року, немає.

Фактично Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що суперечить гарантіям незалежності суддів, передбаченим Конституцією України та Законом № 1402-VIII.

Колегія суддів зазначає, що закон про Державний бюджет не може змінювати правове регулювання, встановлене спеціальним законом, зокрема у сфері гарантій незалежності суддів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24, зазначивши, що спеціальна розрахункова величина у розмірі 2102 грн є чинною, а підстави для перерахунку відсутні.

Проте колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки на момент ухвалення рішення вже існувала релевантна правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що розмір посадового окладу судді залежить виключно від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а запровадження окремого «суддівського» прожиткового мінімуму є звуженням гарантій незалежності суддів.

Також Верховний Суд зазначив, що правовідносини у справі № 240/9028/24 не є тотожними спірним правовідносинам у цій справі, оскільки вони стосувалися виплати вихідної допомоги судді при звільненні, тоді як у даному випадку предметом спору є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, доводи позивача щодо необхідності застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн є обґрунтованими, оскільки збільшення прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2024 року є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання відповідача на відсутність змін у законодавстві є безпідставними, оскільки саме зміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб тягне зміну складових суддівської винагороди працюючого судді, що, у свою чергу, є підставою для проведення перерахунку.

Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на економічну кризу та воєнний стан, оскільки гарантії матеріального забезпечення суддів є складовою гарантій їх незалежності та не можуть бути звужені без внесення відповідних змін до спеціального закону.

Щодо допуску рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення цієї вимоги апелянта.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій та інших періодичних платежів у межах суми стягнення за один місяць. Однак, за змістом постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 812/80/18, застосування приписів процесуального закону щодо негайного виконання є обґрунтованим у разі стягнення конкретної суми боргу.

У даній справі предметом позову є зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплату, що за своєю суттю є процедурною дією, яка передує фактичному нарахуванню коштів.

Оскільки судом не встановлюється фіксований розмір заборгованості, підстави для застосування механізму негайного виконання, передбаченого статтею 371 КАС України, на стадії апеляційного розгляду відсутні.

Щодо пункту встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання подати звіт у місячний строк, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, має право (дискреційне повноваження) зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання.

Колегія суддів вважає, що встановлення судового контролю є винятковим заходом, який застосовується у разі наявності обґрунтованих сумнівів у добросовісності відповідача. Враховуючи, що рішення апеляційного суду базується на новоствореній практиці Верховного Суду 2026 року, у суду на даний момент відсутні підстави вважати, що органи Пенсійного фонду будуть ухилятися від виконання судового акту, що набрав законної сили. Більше того, КАС України передбачає загальний порядок примусового виконання через органи державної виконавчої служби, який є пріоритетним.

Таким чином, вимога про встановлення судового контролю є передчасною і задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування актуальної правової позиції Верховного Суду, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

V. ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить із того, що за правилами частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою цієї ж статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за подання позовної заяви до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 968,98 гривень. Також за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 1597,44 гривень.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати позивача у загальному розмірі 2566,42 гривень підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів — Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Такий розподіл відповідає засадам справедливості та обов`язковості відшкодування витрат особі, чиє право було порушено суб`єктами владних повноважень. Стягнення вказаних сум порівну з обох відповідачів (по 1283,21 гривень з кожного) є належним механізмом відновлення майнового стану позивача, передбаченим нормами процесуального права.

VІ. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315, статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права або неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Допущені судом першої інстанції помилки у тлумаченні та застосуванні положень Закону № 1402-VIII та закону про державний бюджет призвели до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Логічний взаємозв`язок виявлених порушень свідчить про те, що відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку на підставі належним чином виданої довідки Державної судової адміністрації України безпосередньо порушує права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі.

Колегія суддів вважає, що для відновлення порушеного права позивача слід визнати дії відповідачів протиправними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням виплачених сум на підставі наданої довідки, виходячи з розрахунку посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2025 року №905140158837 року про відмову у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління ДСА в Вінницькій області №4 35/0362 від 12.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, пункту 1 частини 3, пункту 1 частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління ДСА в Вінницькій області №4-35/0362 від 12.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, пункту 1 частини 3, пункту 1 частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн. у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 1.01.2024 року та подальшу виплату із врахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1283,21 грн (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 21 копійка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ: 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1283,21 грн (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 21 копійка).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 травня 2026 року.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Драчук Т. О. Сушко О.О.