Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №826/14157/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14157/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

За участю секретаря: Руденко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, суддя Бідонько А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Прокуратури Київської обласної, в якому просив:

1. Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 15.07.2015 по 01.07.2016 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

2. Зобов?язати Прокуратуру Київської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 01 липня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, з врахуванням вже здійснених виплат за цей період, без урахування обов?язкових податків та зборів.

3. Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області щодо не нарахування та невиплати надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 27.01.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до постанови КМУ № 425 від 7 травня 2008 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування».

4. Зобов?язати Прокуратуру Київської області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 27.01.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до постанови КМУ № 425 від 8 травня 2008 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування» з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

5. Зобов?язати прокуратуру Київської області у відповідності до вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України здійснити нарахування та виплату середньої заробітної плати за час прострочки розрахунку при звільненні, тобто з 01.07.2016 по час фактичного розрахунку у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 від № 100.

6. Зобов?язати Прокуратуру Київської області, з урахуванням зазначених виплат, провести донарахування на матеріальну допомогу та компенсацію за невикористану відпуску, що були виплачені при звільненні.

7. Зобов?язати Прокуратуру Київської області провести індексацію на усі виплати у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач працював в органах прокуратури Київської області з 27.01.2015 по 01.07.2016. На думку позивача, починаючи з липня 2015 року заробітна плата прокурорів повинна регулюватися виключно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Проте, починаючи з липня 2015 року по дату звільнення позивача заробітна плата прокурорів регулювалася постановами Кабінету Міністрів України, тобто підзаконними нормативними правовими актами, що суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та нормам міжнародного права.

Ухвалою Окружного адміністративного судуміста Києва від 14.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14157/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2017 зупинено провадження у справі №826/14157/16 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №826/5985/16 за позовом за позовом Профспілки працівників державних установ м. Києва до Кабінету Міністрів України, треті особи Первинна профспілкова організація працівників Генеральної прокуратури України, Генеральна прокуратура України про визнання незаконними та нечинними п. 1, абз. 2 пп. 1 п. 2, п. 4-1, Додатків 1, 2, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судових справ згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу № 826/14157/16.

Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу № 826/14157/16.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 поновлено провадження у справі № 826/14157/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи № 826/14157/16 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 замінено назву юридичної особи відповідача - "Прокуратуру Київської області" на "Київську обласну прокуратуру" по справі №826/14157/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом прокурора Київської області №181к від 27.01.2015 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області.

Наказом прокурора Київської області № 375 к від 01.07.2016 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури Київської області та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області.

Вважаючи, що за період роботи заробітна плата йому нараховувалася та виплачувалася у обсягах значно менших, ніж це передбачено чинним законодавством позивач 30.06.2016 звернувся до прокуратури Київської області із заявою.

Листом № 12 ф-282/1 від 11.07.2016 року Прокуратурою Київської області повідомлено, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було передбачено, що норми положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» на 2015 рік застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов?язкового державного соціального страхування.

Оскільки фінансування прокуратури Київської області у 2015 році, яке було виділене Генеральною прокуратурою України як головним розпорядником бюджетних коштів, не дозволяло встановити посадові оклади оперативно-слідчим працівникам в розмірах передбачених Законом України «Про прокуратуру», дійшов до висновку про відсутність фінансових ресурсів державного бюджету (згідно п. 9 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України).

Позивач вважав, що діями відповідача порушено право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 статті 12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Частинами 1-4 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Згідно з ч.8 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідності до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 1 січня 1218 гривень, з 1 вересня 1378 гривень.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальну заробітну плату у 2016 році встановлено у місячному розмірі: з 1 січня 1378 гривень, з 1 травня 1450 гривень, з 1 грудня 1600 гривень.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) визначено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

За змістом частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Норми частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачають, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відповідно частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно з ч. 2 ст. 89 Закону України "Про прокуратуру" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 вказаного Закону визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

У відповідності до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Так, Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", а тому у 2015 році норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №807/1171/16, від 31.05.2023 року у справі №540/5635/21.

Також у постановах від 14 вересня 2021 року у справі № 320/1874/19, від 18 серпня 2022 року у справі № 200/2499/21-а, від 20 жовтня 2022 року у справі № 320/13773/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що зміни до Постанови № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру».

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача відсутнє право на перерахунок та виплату посадових окладів своїх працівників за відсутності відповідного правового регулювання та відсутності збільшення видатків з Державного бюджету України.

Враховуєчи вищевикладне, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов?язання Прокуратуру Київської області здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 01 липня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо позовних вимог в частині виплати надбавки за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 27.01.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до постанови КМУ № 425 від 7 травня 2008 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування», то колегія суддів також не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що наказом прокурора Київської області від 27.01.2015 № 181к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області в порядку переведення з прокуратури міста Києва.

Наказом прокурора Київської області від 01.07.2016 № 375к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Так, підпунктом 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 425 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки за вислугу років, працівникам органів прокуратури, які мають класні чини, включається - період навчання у вищих навчальних закладах, якщо після їх закінчення випускник направлений в органи прокуратури. Інші категорії випускників вищих навчальних закладів Порядком не передбачені (постанова чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки за вислугу років, працівникам органів прокуратури, які мають класні чини, включається - період навчання у вищих навчальних закладах, якщо після їх закінчення випускник направлений в органи прокуратури

Отже, період навчання у вищих навчальних закладах не повинен зараховуватись до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, тим випускникам, які після їх закінчення самостійно працевлаштовувались (без направлення Генеральної прокуратури України) до органів прокуратури.

При цьому, термін «направлений», що передбачений п.п. 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 425 вживається в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» (п.п. 19, 24 та Додатку № 3 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням).

Направлення на роботу оформляється замовником - Генеральною прокуратурою України.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 30.06.1999 закінчив Маріупольський гуманітарний інститут Донецького державного університету. В органах прокуратури працює з 04.09.1998. Направлення на роботу Генеральною прокуратурою України йому не видавалось.

На час призначення ОСОБА_1 на посаду до прокуратури Київської області (з 27.01.2015) позивач мав вислугу 16 років 4 місяці 24 дні.

Зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав для перерахування та виплати надбавки ОСОБА_1 за вислугу років.

Щодо решти позовних вимог, то вони є похідними від вимог про нарахування та виплати заробітної плати, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 20 травня 2026 року.