Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №361/1035/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 361/1035/26 Суддя першої інстанції: Савчак С.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя Говорун О.В.

судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.

Секретар судового засідання Дімінська О.О.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор 1 взводу 2 роти батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції. старший лейтенант поліції, Кротенко Олексій Олександрович.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Департамент патрульної поліції.

Оскаржуване судове рішення - рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2026.

Повне рішення складено 02.03.2026.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕНА № 6572944), винесену 27.01.2026, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача сплачений позивачем штраф у розмірі 1190,00 грн.

Рішенням суду першої інстанції від 02.03.2026 позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Крім того, враховуючи неподання без поважних причин відзиву відповідачем, судом першої інстанції такі дії були кваліфіковані як визнання позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент патрульної поліції звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та досліджено докази.

Зокрема, Департамент патрульної поліції вказує, що надані докази є належною фіксацією події, яка дозволяє встановити та дослідити обставини справи та прийняти відповідне рішення. Наявний в доданих матеріалах фотозмімок є належним, достовірним та достатнім доказом наявності вини позивача та свідчить про забруднення номерного знаку транспортного засобу позивача, та як наслідок неможливості ідентифікації реєстраційного номеру вказаного транспортного засобу не тільки на відстані 20 метрів, а й навіть на відстані 3-4 метрів.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначає, що постійно перебуваючи за кермом власного транспортного засобу, в день винесення працівниками поліції оскаржуваної постанови, а також з огляду на важкі погодні умови та поганий стан дорожнього покриття, не міг бути обізнаним про наявність забруднення номерного знаку такого транспортного засобу. При цьому, зазначає, що співробітниками поліції не було надано на його вимогу фото/відео доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також зазначає про відсутність вимірів відповідної відстані до транспортного засобу позивача, що дало б змогу встановити наявність /відсутність у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕНА № 6572944) від 27.01.2026, інспектором 1 взводу 2 роти БЗС батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кротенком О.О., накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки 27.01.2026 о 10 год. 37 хв. 56 сек. в м. Києві на вул. Інженерній, 1 водій - ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив вимоги п. 2.9. в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

В п. 7 постанови відсутні відомості про те, що до постанови додані будь-які додатки.

Пункт 8 постанови міститься підпис особи, про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП (а.с. 13).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 ПДР).

Згідно з п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.п. «б» п. 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, у тому числі, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно з п. 2.9 «в» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені (п. 30.2 ПДР).

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП встановлена відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1-3 ст. 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з обставин даної справи, позивач заперечує вчинення ним порушення ПДР та правомірність накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідач, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, зобов`язаний довести правомірність своїх дій та рішення, а також обґрунтованість накладення адміністративного стягнення.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив вимоги п. 2.9. в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти.

Разом з тим, п. 7 такої постанови вказує на відсутність відомостей про те, що до постанови додані будь-які додатки, зокрема докази фото/відео фіксації правопорушення.

Вказане свідчить про відсутність будь-яких доказів на підтвердження забруднення номерного знаку транспортного засобу RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , що не дає чітко визначити відповідні символи номерного знаку на відстані 20 м.

Не було надано і доказів щодо здійснення та фіксування працівниками поліції відповідних вимірів дистанції до номерного знаку, про що також було зазначено позивачем у поясненнях до оскаржуваної постанови (а.с.15).

Вказані вище обставини відповідачем спростовані не були.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не будо доведено порушення позивачем вимоги п. 2.9. в ПДР.

Разом з тим, враховуючи відсутність доказів належної фіксації руху автомобіля позивача, неможливо також достеменно вважати, що позивач керуючи автомобілем, допустив його рух із забрудненим номерним знаком, що не дає можливості ідентифікації всіх числових та літерних елементів, які на ньому відображені, на відстані 20 метрів.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта стосовно явної неможливості ідентифікації реєстраційного номеру транспортного засобу позивача не тільки на відстані 20 метрів, а й навіть з 3-4 метрів, з огляду на відсутність здійснення працівниками поліції відповідних вимірів та їх фіксування необхідними засобами.

Вказане також підтверджується відсутністю додатків до оскаржуваної постанови.

Колегію суддів також враховано, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить відомостей як про здійснення виміру відстані до транспортного засобу позивача, так і, відповідно, інструментів, які мали б бути використані для такого вимірювання.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення не знаходить свого обґрунтованого підтвердження, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваної постанови серії ЕНА № 6572944 від 27.01.2026 відносно ОСОБА_1 про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 286, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.03.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді О.Г. Попова

О.В. Чуприна