Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №320/15882/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/15882/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Кабінету Міністрів України, третя особа: Військова частина НОМЕР_4 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, визнання неправомірною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо утримання з грошового забезпечення позивача військового збору (під час участі в бойових діях) та ПДФО (під час проходження військової служби в цій частині);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу незаконно утриманого військового збору та ПДФО;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 щодо утримання з грошового забезпечення позивача військового збору (в періоди отримання додаткової винагороди);

- визнати неправомірною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_2 щодо неподання до фінансової служби частини витягів з наказів про виплату додаткової винагороди, з метою застосування пільги зі сплати військового збору;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату позивачу незаконно утриманого військового збору;

- визнати неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невнесення змін до відповідної постанови КМУ №1161 від 30.12.2015 щодо застосування пільги з військового збору для осіб, яких було зазначено в ЗУ № 2308-IX від 19 червня 2022 року, але Кабінет Міністрів вніс зміни у вказану постанову лише 17.03.2023 (постанова КМУ №244).

Надалі, 13 березня 2025 року через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій заявник просить суд прийняти до розгляду до заявлених вимог додаткові позовні вимоги та розглядати, задовольнити наступні позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо утримання з грошового забезпечення позивача військового збору (під час участі в бойових діях) та ПДФО (під час проходження військової служби в цій частині);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу незаконно утриманих сум військового збору та ПДФО;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 щодо утримання з грошового забезпечення військового збору (в періоди отримання додаткової винагороди);

- визнати неправомірною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_2 щодо неподання до фінансової служби частини витягів з наказів про виплату додаткової винагороди, з метою застосування пільги зі сплати військового збору;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату позивачу сум незаконно утриманого військового збору;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 листопада 2022 року до 29 лютого 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25 листопада 2022 року до 29 лютого 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити усі належні при звільненні виплати з врахуванням індексації грошового забезпечення за період з 25 листопада 2022 року до 29 лютого 2024 року;

- визнати протиправною дії військової частини НОМЕР_2 щодо вирахування й утримання з грошового забезпечення (враховуючи додаткову винагороду) ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за період з 25 листопада 2022 року до 29 лютого 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення (враховуючи додаткову винагороду) позивача суми ПДФО за період з 25 листопада 2022 року до 29 лютого 2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022, 2023, 2024 рік за 13 календарних діб та за 2024 (додаткова по УБД) за 14 календарних діб, - з врахуванням розміру додаткової щомісячної грошової допомоги у розмірі 30 тис. грн.;

- зобов`язати Відповідача НОМЕР_2 нарахувати та виплатити середній заробіток за 6 календарних місяців за час затримки належних виплат (розрахунку) починаючи з 29.02.2024;

- визнати неправомірною бездіяльність Кабінету міністрів України щодо невнесення змін до відповідної Постанови КМУ №1161 від 30.12.2015 застосування пільги з військового збору для осіб, яких було зазначено в ЗУ № 2308-IX від 19 червня 2022, - але Кабінет Міністрів вніс зміни у вказану Постанову лише 17.03.2023 (Постанова КМУ №244).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року заяву позивача - повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а заяву про збільшення позовних вимог задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні, зокрема, містить підстави заяви (клопотання, заперечення), інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2, 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом та підставою позову, який подано позивачем первісно була бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невнесення змін до постанови КМУ №1161 від 30.12.2015 щодо застосування пільги з військового збору для осіб, яких було зазначено в ЗУ № 2308-IX від 19 червня 2022 року та протиправність, на думку позивача, дій Військових частин щодо утриманого військового збору та ПДФО. Обґрунтовуючи такі вимоги позивач посилається на приписи Закону України №2308-IX від 19 червня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану».

Тобто, предметом позову є неправомірне, на думку позивача, утримання податків з грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця.

У заяві про зміну предмету позову, позивач посилається на протиправну, на думку позивача, бездіяльність щодо виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористану основну щорічну відпустку. Отже, позивач фактично одночасно просить як про зміну підстав позову, так і про зміну предмету позову, що як випливає із зазначеного вище, є неприпустимим, оскільки такі вимоги виходять за межі правовідносин, які є спірними за первісним позовом та розглядаються у даній справі.

У даному випадку, за висновком суду, у поданій позивачем заяві про зміну предмета позову заявлено вимоги із власним окремим предметом оскарження (нові вимоги) та підставами оскарження, позивачем по суті заявлено новий позов в рамках даної справи, що не відповідає вимогам частини першої статті 47 КАС України.

Колегія суддів погоджується з Київським окружним адміністративним судом, що поданою заявою позивач змінює позовні вимоги, які не були заявлені у первісному позові, фактично позивач змінює предмет і підстави позову.

Зміна одночасно підстави і предмету фактично є новим позовом.

В даному випадку право позивача на доступ до суду в межах змінених позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не поданням ним заяви про збільшення позовних вимог.

Колегія суддів також звертає увагу, що право позивача на доступ до правосуддя та ефективний судовий захист у даному випадку не є порушеним, оскільки повернення заяви про зміну предмета позову не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із самостійним адміністративним позовом щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інших виплат, які фактично ґрунтуються на інших фактичних обставинах та мають окремий предмет доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що процесуальний механізм, передбачений статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, не може використовуватися як спосіб пред`явлення нового позову в межах уже відкритого провадження, оскільки це суперечило б принципам процесуальної визначеності, змагальності сторін та належної організації судового розгляду.

За своєю суттю заявлені позивачем нові вимоги стосуються інших правовідносин, пов`язаних із проходженням військової служби, нарахуванням індексації грошового забезпечення, проведенням остаточного розрахунку при звільненні та реалізацією соціальних гарантій військовослужбовця, що потребує встановлення окремих фактичних обставин, дослідження інших доказів та надання самостійної правової оцінки, а тому такі вимоги не можуть розглядатися як збільшення чи уточнення первісно заявлених позовних вимог у цій справі.

Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду колегія суддів не вбачає.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко