Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №320/38631/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38631/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити з 01.03.2024 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року, виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 21.02.2024 по справі №320/28187/23, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію як пенсіонер органів МВС відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі №320/28187/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500) з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м.Києву" від 20.02.2023 №6052, виданої станом на листопад 2019 року, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі №320/28187/23 відповідач провів перерахунок пенсії позивача. Позивачу встановлена щомісячна доплата до пенсії, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Після здійснення перерахунку відповідач припинив доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Крім того, судом встановлено, що відповідачем з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 на виконання Постанови №118, Постанови №168 та Постанови №185 здійснено перерахунок пенсії позивача, в складі якої нараховано індексацію за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік. Індексація в складі пенсії нараховувалася з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, при цьому, фактичну виплату пенсії обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У відповідь на звернення позивача, відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, оскільки після проведення індексації з 01.03.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024 пенсії позивача перевищує максимальний розмір. Також відповідач зазначив, що після виконання рішення суду право на встановлення щомісячної доплати переглянуто. Збільшення пенсії за період з березня 2018 року до липня 2021 року перевищує 2000,00 грн., а тому щомісячна доплата, передбачена постановою №713 не встановлюється. Пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, звільнених з військової служби, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, а також членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію цього Закону, здійснюється на підставі документів, що містяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонерами на момент проведення відповідного перерахунку.

При цьому законодавець передбачив, що у разі подання пенсіонером додаткових документів, які надають право на подальше підвищення пенсії, така пенсія підлягає перерахунку за нормами Закону № 2262-ХІІ. Водночас відповідний перерахунок може бути проведений за минулий час, однак не більш як за дванадцять місяців з дня подання таких документів і не раніше дня введення в дію зазначеного Закону.

Згідно із частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або отримують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, підвищень, а також премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Крім того, положеннями частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі пенсії, призначені відповідно до цього Закону, підлягають перерахунку у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. При цьому у разі, якщо внаслідок такого перерахунку розмір пенсії виявиться нижчим від раніше призначеного, за пенсіонером зберігається попередній, більш вигідний для нього розмір пенсійного забезпечення.

З метою поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським, а також іншим категоріям осіб, Кабінетом Міністрів України до прийняття Верховною Радою України відповідних законодавчих змін було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 713.

Пунктом 1 Постанови № 713 передбачено, що з 01.07.2021 особам, яким пенсію було призначено до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів пенсій, визначених станом на 01.03.2018 відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону № 2262-ХІІ, встановлюється щомісячна доплата у сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень пенсії.

Також зазначеною Постановою визначено, що особам, яким пенсію було призначено або поновлено після 01.03.2018, але її розмір обчислено із грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або раніше, також встановлюється вказана щомісячна доплата.

Разом із тим абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 встановлено, що у випадку, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому та другому цього пункту, після 01.03.2018 переглядалася або перераховувалася, щомісячна доплата у розмірі 2000 гривень не виплачується, за винятком випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду або перерахунку збільшився менш ніж на 2000 гривень. У такому випадку доплата встановлюється у розмірі, якого не вистачає до зазначеної суми.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що Постановою № 713 для осіб, яким пенсія була призначена до 01.03.2018, встановлено додаткову щомісячну соціальну гарантію у вигляді доплати в сумі 2000 гривень, яка підлягає врахуванню при подальших підвищеннях пенсії.

Водночас положення абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 пов`язують припинення виплати такої доплати саме із проведенням перегляду чи перерахунку пенсії після 01.03.2018, крім випадків, коли підвищення пенсії за результатами такого перерахунку склало менше 2000 гривень.

Отже, для правильного вирішення даного спору підлягає з`ясуванню питання щодо того, чи поширюються положення абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 на випадки проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що, встановлюючи з 01.07.2021 щомісячну доплату у сумі 2000 гривень особам, пенсію яким було призначено до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України одночасно передбачив, що така доплата повинна враховуватись під час подальших підвищень розміру пенсії, визначеної відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому положення Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 45 пов`язують проведення перерахунку пенсії саме із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 під поняттям «перегляд» або «перерахунок» пенсії слід розуміти саме перерахунок, проведений пенсійним органом на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення, а не перерахунок, здійснений на виконання судового рішення з метою усунення порушення прав особи.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019. У зв`язку із тим, що основний розмір пенсії позивача після проведення такого перерахунку перевищив 2000 гривень, відповідачем було припинено виплату щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713.

Разом із тим, оцінюючи правомірність таких дій пенсійного органу, колегія суддів виходить із того, що у даному випадку фактично мало місце поновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсійного забезпечення, призначеного до 01.03.2018, а не здійснення нового перерахунку пенсії у розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713.

Отже, перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою захисту та поновлення порушених прав позивача, не може розцінюватися як той перерахунок пенсії, який виключає право особи на отримання щомісячної доплати, встановленої Постановою № 713.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пенсійний орган безпідставно та неправомірно припинив позивачу виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, передбаченої Постановою № 713.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, яка сформована за аналогічних фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії, який відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 713 є підставою для невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, має бути безпосередньо пов`язаний із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом № 2262-ХІІ, на підставі відповідного нормативно-правового акта уповноваженого органу. Саме у такий спосіб реалізується мета прийняття Постанови № 713, яка полягає у поетапному зменшенні диспропорцій між розмірами пенсій, призначених на законних підставах різним категоріям пенсіонерів.

Водночас Верховний Суд наголосив, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсійного забезпечення, право на яке виникло до 01.03.2018, не є тим перерахунком пенсії, який пов`язаний зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Такий перерахунок має виключно відновлювальний характер та спрямований на поновлення порушених прав пенсіонера.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

У зв`язку із цим, з метою повного та ефективного поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021.

Щодо позовних вимог у частині виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, вперше було запроваджено Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011.

Положеннями статті 2 Закону № 3668-VІ визначено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, призначених відповідно до низки спеціальних законів, у тому числі Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. До такого максимального розміру включаються всі надбавки, підвищення, додаткові пенсії, індексації та інші доплати, встановлені законодавством.

Одночасно Законом № 3668-VІ були внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими також передбачалось обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами.

Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ були визнані такими, що не відповідають Конституції України, а отже - неконституційними.

У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційний Суд України визначив, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 20.12.2016.

Конституційний Суд України, визнаючи зазначені положення неконституційними, виходив із того, що гарантії соціального захисту осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, передбачені частиною п`ятою статті 17 Конституції України, мають безумовний та пріоритетний характер. Вказані гарантії не можуть бути звужені чи скасовані з мотивів економічної доцільності або складної соціально-економічної ситуації.

Конституційний Суд України також зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців порушує сутність конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення належного соціального захисту осіб, які забезпечують суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення статті 2 Закону № 3668-VІ, які були прийняті одночасно та регулювали одні й ті самі правовідносини щодо обмеження пенсії максимальним розміром, фактично є однопредметними правовими нормами.

Однак після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016 виникла колізія між Законом № 2262-ХІІ з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України та положеннями Закону № 3668-VІ, які продовжували передбачати обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців.

При цьому відповідач у спірних правовідносинах застосував саме положення Закону № 3668-VІ, тобто обрав підхід, який є менш сприятливим для позивача.

Оскільки норми Закону № 2262-ХІІ та Закону № 3668-VІ неоднаково регулюють питання обмеження пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку про наявність між ними очевидної правової колізії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що у випадку неоднозначного або множинного тлумачення правових норм вони повинні застосовуватись у найбільш сприятливий для особи спосіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не положення Закону № 3668-VІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 04.07.2023 у справі № 420/10528/21, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22 та від 27.03.2024 у справі № 620/4764/21.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах положення постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024 в частині встановлення обмеження виплати пенсії «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» не можуть застосовуватись відокремлено від приписів Закону №2262-ХІІ та правових наслідків Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Суд звертає увагу, що Закон №2262-ХІІ є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а тому саме його положення підлягають пріоритетному застосуванню у спірних правовідносинах. Водночас Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 вже надано оцінку правовому регулюванню щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців та визнано такі обмеження такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, положення підзаконних нормативно-правових актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України №118, №168 та №185, не можуть звужувати обсяг соціальних гарантій, визначених Законом №2262-ХІІ та Конституцією України, а також встановлювати додаткові обмеження пенсійного забезпечення, які фактично були визнані неконституційними.

Враховуючи відсутність правових підстав для застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром у вигляді десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів дійшла висновку, що індексація пенсії позивача, передбачена постановами Кабінету Міністрів України №118, №168 та №185, підлягає нарахуванню та виплаті без застосування такого обмеження, починаючи з 01.03.2024.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01.03.2024, а також щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», а також із врахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення, визначеного на підставі рішення суду від 21.02.2024 у справі №320/28187/23, із врахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку доказам у їх сукупності та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та не містять належних підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку із наведеним апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко