Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №580/4821/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4821/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача від 15.04.2025 №232730003754 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 01.03.2025 з урахуванням показників середньої заробітної плати в розмірі 14561,56 грн, не зарахування архівних довідок №2673, 1616в, 2674, 1615в, 2675, 1615в, які видані Черкаською міською радою, під час перерахунку її пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 14561,56 грн з 01.03.2025, зарахувати вказані архівні довідки під час перерахунку пенсії;

- стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.04.2025 о/р № НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська. 16; код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати з 01.04.2025 пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі поданих нею архівних довідок №2673, 1616в, 2674, 1615в, 2675, 1615в, які видані Черкаською міською радою.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Згідно з матеріалами пенсійної справи позивачка отримує пенсію за віком з розрахунку 42роки 1місяць 23дні стажу з середнього заробітку за 2017-2019 роки в сумі 7763,17грн. Обчислений коефіцієнт зарплати - 0,89671.

09.04.2025 позивачка звернулася заявою до органів ПФУ про перерахунок пенсії з визначенням індивідуального коефіцієнта заробітної плати за періоди 1984-1994роки, які зазначені в довідках, що додала, застосувати для перерахунку КЗ=0,89671 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 14561,56грн з 01.03.2025.

За результатом її розгляду відповідач прийняв рішення від 15.04.2025 о/р№232730003754 про відмову у перерахунку пенсії. У ньому вказав, що в системі персоніфікованого обліку її страховий стаж враховано до 23.05.2020. Завірені копії первинних документів, на підставі яких складені Архівним відділом Черкаської міської ради довідки №2673, 1616в, 2674, 1615в, 2675, 1615в, не надані, але за результатом перевірки достовірності виявлені розбіжності сум заробітної плати. Тому до розрахунку включено оптимальний період з липня 1989 року до червня 1994 року. Чинне законодавство зміну показника середньої заробітної плати при перерахунку законом не передбачено. Розмір пенсії її обчислено з рахуванням показника за три календарних роки (2017-2019рр.) - 37464,40грн, збільшеного на коефіцієнти індексації, який складає 8913,82грн. Отже, розмір пенсії обчислений правильно.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян України, врегульовані, зокрема, положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), якими визначено правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи пенсійного забезпечення та порядок реалізації громадянами права на пенсійні виплати.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування призначаються такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, у тому числі інвалідності з дитинства або каліцтва, не пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, а також пенсія у зв`язку із втратою годувальника. Таким чином, законодавством чітко визначено перелік пенсійних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України в межах солідарної системи пенсійного страхування.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення або перерахунок пенсії разом із необхідними документами подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин та соціального захисту населення. Таке звернення може бути подане особисто заявником або через його представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення чи перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може бути здійснене особою у будь-який час після виникнення права на відповідний вид пенсії або не раніше ніж за один місяць до досягнення особою пенсійного віку. Отже, законодавець надав особі право самостійно визначати момент звернення за реалізацією свого права на пенсійне забезпечення в межах встановлених законом строків.

Абзацами першим та другим пункту 1.9 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, який призначає пенсію, відповідної заяви. У випадку подання заяви через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України днем звернення вважається дата реєстрації на вебпорталі відповідної заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам та є придатними для сприйняття їх змісту, тобто містять чітке зображення повного тексту документа та всіх його реквізитів.

Абзацом п`ятим пункту 1.9 Порядку №22-1 передбачено, що у разі, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі наданих документів. Якщо ж у визначений строк надходять додаткові документи, розмір пенсії підлягає перегляду з дати її призначення. У разі подання додаткових документів пізніше ніж через три місяці з дня повідомлення особи про необхідність їх надання, перерахунок пенсії здійснюється у строки, визначені частиною четвертою статті 45 Закону №1058-IV.

Крім того, відповідно до пункту 1.10 Порядку №22-1 особам, які вже отримують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду України за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням вимог пункту 1.9 цього Порядку.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що призначення та перерахунок пенсії в Україні здійснюються за заявочним принципом, тобто виключно на підставі звернення особи із відповідною заявою та необхідними документами.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру Пенсійного фонду України зобов`язаний здійснити низку дій, спрямованих на належне оформлення та перевірку документів, поданих для призначення або перерахунку пенсії. Зокрема, працівник сервісного центру ідентифікує заявника або його представника, надає інформацію щодо умов та порядку призначення чи перерахунку пенсії, реєструє заяву, перевіряє зміст і правильність оформлення поданих документів, а також відповідність викладених у них відомостей даним паспорта особи.

Крім того, працівник сервісного центру уточнює інформацію щодо факту роботи, навчання, проходження служби, здійснення підприємницької діяльності та інших періодів діяльності до 01 січня 2004 року, які можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності особі роз`яснюється порядок підтвердження страхового стажу, а також повідомляється про право на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV або про можливість добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Також працівник сервісного центру зобов`язаний з`ясувати наявність у заявника особливого статусу, особливих заслуг чи інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення надбавок, доплат або підвищень до пенсії. У разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів заявника повідомляють про необхідність їх дооформлення чи подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.

Окрім цього, працівник сервісного центру здійснює сканування поданих документів та накладає на створені електронні копії кваліфікований електронний підпис, надсилає запити про витребування необхідних відомостей із відповідних інформаційних систем, повідомляє особу про можливість подання заяв через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також видає заявникові або уповноваженій посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку отриманих та відсутніх документів, строку подання додаткових документів і пам`ятку пенсіонеру. Скановані копії розписки та пам`ятки зберігаються в електронній пенсійній справі.

Також працівник сервісного центру зобов`язаний повідомити особу у визначений нею спосіб про відсутність необхідних відомостей або про наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та про строки подання необхідних документів для призначення пенсії. Таке повідомлення повинно бути здійснено не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді від органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та здійснення сканування копій поданих документів за допомогою відповідного програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, який здійснює призначення пенсії. Саме такий структурний підрозділ формує атрибути сканованих документів із обов`язковим зазначенням часу їх створення, а також формує електронну пенсійну справу заявника.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення, обробка та оформлення документів у межах пенсійного провадження здійснюються із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за проведення відповідних операцій та прийняття рішень.

Рішення, прийняте за результатами розгляду заяви та поданих документів, підписується керівником органу, що призначає пенсію, або іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника щодо розподілу функціональних обов`язків, після чого таке рішення зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Порядком №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно бути прийнято органом Пенсійного фонду не пізніше десяти днів з моменту надходження відповідної заяви. Водночас зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на період проведення додаткової перевірки достовірності відомостей щодо осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, необхідних для визначення права особи на пенсію, однак не більше ніж на п`ятнадцять днів.

Отже, після надходження заяви позивачки про перерахунок пенсії відповідач був зобов`язаний прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зазначений обов`язок, оскільки за наслідками розгляду заяви позивачки прийняв оскаржуване рішення.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду України наділені правом вимагати від підприємств, установ, організацій та окремих осіб документи, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність відомостей щодо осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших обставин, передбачених законодавством для визначення права особи на пенсію. При цьому на проведення таких перевірок не поширюється дія законодавства у сфері державного нагляду (контролю) у господарській діяльності.

Таким чином, саме на орган Пенсійного фонду покладається обов`язок щодо перевірки достовірності поданих документів, а також право витребовувати необхідні документи та відомості від відповідних підприємств, установ, організацій чи інших осіб. Вказані повноваження не можуть бути перекладені на заявника, оскільки їх реалізація прямо віднесена законом до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 визначено перелік документів, які подаються особою для призначення пенсії за віком. Серед таких документів, за бажанням пенсіонера, може бути подана довідка про заробітну плату (дохід) за період до 30 червня 2000 року, оформлена відповідно до встановленої форми, із зазначенням назв первинних документів, на підставі яких вона видана, місця їх зберігання та адреси, за якою може бути проведена перевірка відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, при прийманні документів зобов`язаний перевірити правильність оформлення заяви, відповідність зазначених у ній відомостей даним паспорта та документам про стаж, перевірити зміст і належне оформлення наданих документів, а також здійснити перевірку копій відповідних документів та зафіксувати виявлені розбіжності або невідповідності.

Крім того, орган Пенсійного фонду має право вимагати від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб дооформлення поданих документів або подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви, а також здійснювати перевірку обґрунтованості видачі відповідних документів. Також особі видається пам`ятка пенсіонеру, копія якої долучається до пенсійної справи.

Отже, відповідач як орган, уповноважений на призначення та перерахунок пенсії, наділений законодавчо визначеним правом здійснювати перевірку документів, поданих особою для призначення або перерахунку пенсії, а також перевіряти правильність та достовірність відомостей, необхідних для належного обчислення пенсійних виплат.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати підприємством, установою чи організацією, в яких працював померлий годувальник або особа, яка звертається за призначенням пенсії. У разі ліквідації підприємства, установи чи організації або припинення їх діяльності з інших підстав такі довідки видаються їх правонаступниками або відповідними архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою із розшифруванням виплачених сум за видами заробітку, допускається видача довідок, що відповідають відомостям, наявним в архівних фондах, без дотримання встановленої форми.

Таким чином, довідки про заробітну плату видаються на підставі первинних бухгалтерських та кадрових документів, які підтверджують факт нарахування та виплати заробітної плати особі підприємством, установою або організацією, де така особа працювала.

Порядок визначення заробітної плати (доходу), що враховується для обчислення пенсії, врегульований положеннями статті 40 Закону №1058-IV.

Зокрема, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) особи за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. Водночас за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, або якщо страховий стаж після 01 липня 2000 року становить менше шістдесяти місяців, для обчислення пенсії також може враховуватися заробітна плата (дохід) за будь-які шістдесят календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від наявності перерв у роботі.

У разі, якщо страховий стаж особи є меншим за період, передбачений законодавством, для обчислення пенсії враховується заробітна плата за фактичний страховий стаж особи.

Крім того, законодавством передбачено право особи, яка звертається за призначенням пенсії, виключити з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, окремі періоди страхового стажу тривалістю до шістдесяти календарних місяців за умови, що сукупна тривалість таких виключених періодів не перевищує десяти відсотків від загальної тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Також за бажанням особи можуть бути виключені окремі періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, догляду за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також окремі періоди страхового стажу під час карантину, встановленого у зв`язку з поширенням COVID-19, та під час дії воєнного стану. Водночас у всіх випадках, окрім прямо передбачених законом винятків, період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, не може бути меншим ніж шістдесят календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV заробітна плата, яка враховується для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності зазначеним Законом, визначається відповідно до умов та порядку, що були передбачені законодавством, чинним на той момент. Водночас заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності Законом №1058-IV визначається за правилами, встановленими абзацом першим відповідної норми цього Закону.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується при обчисленні пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому чинним законодавством, за умови підтвердження відповідної довідки первинними бухгалтерськими документами. Натомість за період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року, для обчислення пенсії використовуються відомості, які містяться у системі персоніфікованого обліку.

У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей, необхідних для призначення пенсії військовослужбовцям, поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. При цьому зазначене не стосується військовослужбовців строкової військової служби.

Законом №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за спеціальною формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць страхового стажу; К - кількість місяців страхового стажу, які враховуються для визначення коефіцієнта заробітної плати особи.

Порядок визначення показника середньої заробітної плати (доходу) затверджується Пенсійним фондом України за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку та статистики. При цьому законодавством було передбачено, що тимчасово у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року заробітна плата для призначення пенсії визначалася із середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 та 2017 роки.

У разі відсутності на день призначення пенсії актуальних даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, застосовується наявний показник середньої заробітної плати з подальшим проведенням перерахунку після надходження необхідних даних.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу визначається за такою формулою:

Кз = Зв : Зс,

де Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) особи, з якої були сплачені страхові внески за відповідний місяць; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні за той місяць, за який обчислюється коефіцієнт. У випадку одноразової сплати єдиного внеску відповідно до законодавства про збір та облік єдиного внеску враховується місяць укладення договору про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу), яка враховується для обчислення пенсії за відповідний місяць, визначається за формулою:

Зв = З + Зд,:

де З - сума заробітної плати (доходу), з якої фактично були сплачені страхові внески; Зд - сума заробітної плати (доходу), визначена з урахуванням доплати до мінімального страхового внеску або додатково сплачених страхових внесків.

При цьому законодавством встановлено, що у разі, якщо страхові внески були сплачені виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, для обчислення пенсії враховується саме мінімальна заробітна плата. Якщо ж страхові внески сплачено з доходу, який є більшим за мінімальну заробітну плату, але меншим за фактичний дохід особи, для розрахунку пенсії враховується лише та частина доходу, з якої фактично були сплачені страхові внески.

У разі подання особою для обчислення пенсії даних про заробітну плату за період до 01 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати середня заробітна плата за відповідний рік або квартал вважається щомісячною середньою заробітною платою в Україні за відповідний період.

Якщо на момент призначення пенсії відсутні дані про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні за попередні місяці, для визначення коефіцієнта заробітної плати враховується середня заробітна плата за наявний попередній місяць з подальшим перерахунком після отримання необхідних даних.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати за окремі періоди, визначені пунктами 7, 8, 9 та 14 статті 11 Закону №1058-IV, а також за періоди, що включаються до страхового стажу відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Для осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність та обрали спрощену або іншу особливу систему оподаткування, а також для членів їхніх сімей, які брали участь у такій діяльності, заробітна плата (дохід), що враховується для обчислення пенсії, визначається за спеціальною формулою із урахуванням суми фактично сплаченого податку, відсотка відрахувань до Пенсійного фонду та розміру страхового внеску у відповідному періоді.

Також окремий порядок визначення доходу встановлений для осіб, які сплачували страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які брали участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також інших категорій осіб, визначених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У таких випадках дохід визначається виходячи із фактично сплаченого єдиного внеску або страхового внеску та розміру страхового внеску, встановленого для відповідної категорії осіб у відповідному місяці.

Крім того, відповідно до положень статті 41 Закону №1058-IV при обчисленні пенсії до заробітної плати (доходу) особи враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отриманих застрахованою особою після набрання чинності зазначеним Законом, з яких відповідно до законодавства були фактично нараховані, обчислені та сплачені страхові внески у межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеної законом.

Також при обчисленні пенсії враховуються суми виплат (доходу), отриманих застрахованою особою до набрання чинності Законом №1058-IV, у межах сум, на які відповідно до законодавства, чинного на той час, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. За періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися відповідні внески, враховуються суми, що відповідно до раніше чинного законодавства включалися до заробітної плати для обчислення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», однак не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання таких сум.

Для осіб, які до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати отримували дохід за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, при обчисленні пенсії враховуються суми виплат, які згідно з раніше чинним законодавством включалися до заробітної плати для обчислення пенсії та не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні у розрахунку на кожний місяць виконання такої роботи. Перелік відповідних осіб та порядок визначення заробітної плати для них встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, до заробітної плати (доходу), що враховується при обчисленні пенсії, включаються суми, визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV, а також суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи зі сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі, якщо після призначення пенсії застрахована особа продовжувала працювати, перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням не менше ніж двадцяти чотирьох місяців страхового стажу, набутого після призначення або попереднього перерахунку пенсії, незалежно від наявності перерв у роботі. Такий перерахунок проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

Разом із тим за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії може бути проведений із заробітної плати за періоди страхового стажу, передбачені частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

У разі якщо після призначення або попереднього перерахунку пенсії особа набула менше ніж двадцять чотири місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після її призначення або попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення чи попереднього перерахунку пенсії, та заробітної плати, з якої пенсію було призначено або попередньо перераховано.

Якщо пенсіонер, який після призначення пенсії продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV, за його заявою здійснюється відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, який строк минув після її призначення або попереднього перерахунку, із врахуванням заробітної плати, з якої пенсію було призначено чи перераховано раніше.

Крім того, органи Пенсійного фонду України щороку з 01 квітня без додаткового звернення пенсіонера здійснюють перерахунок пенсії особам, які станом на 01 березня відповідного року набули право на проведення такого перерахунку на найбільш вигідних для них умовах. Порядок проведення такого перерахунку визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. При цьому обчислення страхового стажу, який дає право на проведення перерахунку пенсії, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який страховий стаж був обчислений під час призначення або попереднього перерахунку пенсії.

Водночас дія зазначених положень частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

Отже, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується при обчисленні пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, визначеному законодавством, за умови підтвердження відповідної довідки первинними документами. З огляду на це суд погоджується з доводами відповідача, викладеними в оскаржуваному рішенні, про те, що показник середньої заробітної плати після призначення пенсії не змінюється, зважаючи на те, що додатково подані позивачкою архівні довідки стосуються періодів до створення електронного реєстру доходів платників податків.

Разом із тим суд враховує, що оскаржуване рішення не містить належного та детального обґрунтування причин неврахування відомостей, зазначених в архівних довідках, які були додатково подані позивачкою для проведення перерахунку пенсії. Зокрема, відповідач, посилаючись на наявність розбіжностей у документах, не конкретизував зміст таких розбіжностей, а також, зазначаючи про так званий «оптимальний період» для врахування заробітної плати, не навів жодних мотивів та пояснень щодо критеріїв визначення такого періоду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірне рішення не відповідає критерію обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить належної мотивації та достатнього пояснення причин прийняття відповідного рішення. У зв`язку з цим належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування такого рішення, а також зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2025 перерахунок пенсії позивачки на підставі поданих архівних довідок, з урахуванням передбаченого законом права пенсіонера подавати додаткові документи після призначення пенсії для її перерахунку. При цьому суд враховує положення частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV, відповідно до яких у разі подання заяви про перерахунок пенсії до 15 числа місяця такий перерахунок здійснюється з першого числа цього ж місяця.

Водночас, зважаючи на законодавчо визначені формули та порядок обчислення пенсії, суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням саме того показника середньої заробітної плати у розмірі 14561,56 грн, на якому наполягає позивачка, оскільки визначення такого показника належить до компетенції органу Пенсійного фонду при проведенні відповідного перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та органом, уповноваженим на призначення і перерахунок пенсій, при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримався вимог щодо його належного обґрунтування та мотивування. Хоча відповідач і мав право перевіряти достовірність поданих позивачкою документів, а також оцінювати можливість врахування архівних довідок при проведенні перерахунку пенсії, однак прийняте рішення не містить конкретних та зрозумілих мотивів неврахування наданих позивачкою документів, не розкриває суті встановлених розбіжностей та не містить пояснення щодо визначення так званого «оптимального періоду» для обчислення пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до принципів адміністративного судочинства рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути не лише законним, а й обґрунтованим, тобто прийнятим із урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, із наведенням чітких мотивів та правових підстав його ухвалення. Відсутність належного мотивування унеможливлює перевірку правомірності такого рішення та свідчить про недотримання відповідачем принципу належного урядування і вимог щодо прозорості діяльності органів державної влади.

Разом із тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі подання позивачкою архівних довідок щодо заробітної плати за періоди до створення електронного реєстру доходів платників податків не є підставою для автоматичної зміни показника середньої заробітної плати, який застосовувався під час призначення пенсії. Питання визначення такого показника та здійснення відповідних розрахунків належить до компетенції органу Пенсійного фонду України та повинно здійснюватися відповідно до вимог Закону України №1058-IV.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії позивачки з урахуванням поданих архівних довідок та наданням належної правової оцінки усім поданим документам. Водночас підстав для задоволення вимог у частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії із застосуванням конкретного показника середньої заробітної плати у розмірі 14561,56 грн суд обґрунтовано не встановив.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться переважно до власного тлумачення норм законодавства та переоцінки обставин справи, яким судом вже була надана належна правова оцінка. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно встановлених обставин справи, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

В.В. Файдюк