Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №320/13117/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/13117/25 Суддя першої інстанції: Сас Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 320/13117/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якій просив суд скасувати рішення № 4872/26-15- 24-01-19-13/ НОМЕР_1 від 30.10.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% з 01.01.2025 шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 позовну заяву задоволено, рішення № 4872/26-15- 24-01-19-13/ НОМЕР_1 від 30.10.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку скасовано, відповідача зобов`язано поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку третьої групи з 01.01.2025 шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку.

Не погоджуючись з указаним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції по суті підмінив критерії, встановлені Податковим кодексом України, власною оцінкою необхідності доведення фактичного здійснення конкретних операцій, ігноруючи при цьому правову природу спрощеної системи оподаткування як спеціального режиму з чітко визначеними обмеженнями. Позивач самостійно у податковій звітності та реєстраційних даних зазначив види діяльності КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». Саме ці дані стали підставою для проведення камеральної перевірки та подальшого прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

ГУ ДПС у м. Києві зауважило що суд першої інстанції звів зміст підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України до необхідності доведення фактичного здійснення конкретних видів діяльності, фактично поставивши застосування обмеження у залежність від доведення кожної окремої господарської операції. Такий підхід, на думку апелянта, суперечить змісту податкового регулювання.

Також відповідач акцентував увагу на тому, що Податковий кодекс України не ставить можливість перебування на спрощеній системі оподаткування у залежність від того, чи зафіксовано контролюючим органом конкретні операції платника. Вирішальним є відповідність діяльності платника встановленим законом критеріям. У даному випадку платник самостійно задекларував види діяльності, які за своєю природою належать до сфери електронних комунікацій і підпадають під встановлені обмеження.

Тобто правові наслідки виникають не внаслідок припущень контролюючого органу, а внаслідок дій самого платника, який визначив відповідні види діяльності як такі, що здійснюються у межах його господарської діяльності.

Крім того, апелянт зазначив, що камеральна перевірка була проведена відповідно до вимог пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, оскільки її предметом були саме дані податкової звітності платника. Висновки суду першої інстанції про необхідність проведення документальної перевірки ґрунтуються на неправильному розумінні природи камеральної перевірки та виходять за межі встановленого законом регулювання. Актом камеральної перевірки № 4980/26-15-24-01-19-03/3128122055 від 30.09.2024 зафіксовано порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку з чим прийнято рішення № 4872/26-15-24-01-19-13/3128122055 від 30.10.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Визнаючи згадане рішення протиправним, суд першої інстанції не навів мотивів неврахування встановлених ГУ ДПС у м. Києві обставин, а фактично лише надав іншу оцінку правовим наслідкам зазначення відповідних КВЕД. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою те, що саме поєднання реєстраційних даних та податкової звітності свідчить про невідповідність платника вимогам спрощеної системи.

На переконання відповідача, доводи позивача про відсутність фактичного здійснення відповідної діяльності та невключення до реєстру постачальників електронних комунікацій не мають правового значення для вирішення спору, оскільки податкове законодавство не пов`язує можливість застосування спрощеної системи із включенням до галузевих реєстрів, а визначає критерії через види діяльності суб`єкта господарювання.

Окрім зазначеного, апелянт наголосив на тому, що пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України не покладає на податковий орган обов`язку приймати рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку лише за умови проведення документальної перевірки.

Фактично суд першої інстанції змішав різні за своєю природою правові ситуації: контроль за правильністю визначення податкових зобов`язань та контроль за дотриманням умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Більше того, підхід, застосований судом, створює ситуацію, за якої платник податків може декларувати види діяльності, що прямо підпадають під законодавчі обмеження, але уникати правових наслідків лише з підстав недоведеності конкретних операцій. Такий підхід нівелює зміст та призначення спрощеної системи оподаткування як спеціального режиму.

Ухвалою апеляційного суду від 29.04.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 у відзиві зазначив, що висновки суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України є обґрунтованими та зробленими за правильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та з дотриманням норм процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду від 13.05.2026 розгляд апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві вирішено проводити в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 25.09.2013 застосовував спрощену систему оподаткування, а з 01.01.2016 по 30.09.2024 - 3 групу платників за ставкою 5 відсотків доходу.

На підставі пунктів 299.10 та 299.11 статті 299 Податкового кодексу України 30.09.2024 посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування.

За результатами перевірки 30.09.2024 складено акт № 4980/26-15- 24-01-19-03/ НОМЕР_1 , згідно з яким податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» всупереч підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту камеральної перевірки, 30.10.2024 ГУ ДПС у м. Києві прийняло рішення № 4872/26-15-24-01-19-13/3128122055 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку та його виключення з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2024.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).

Згідно з підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 5 підпункту 298.2.3ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

За правилами пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений у статті 76 ПК України, в якій зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З огляду на викладене, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17.

Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, дійшов висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Враховуючи викладене, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, оцінку питанню правомірності перебування позивача, як платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі надано податковим органом під час проведення камеральної перевірки.

Враховуючи, що контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку проведено не на підставі документальної перевірки та встановлених в ході неї порушень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, що зумовлює визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки та є підставою для задоволення позовних вимог.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 320/13117/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі № 320/13117/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова