Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №367/14424/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 367/14424/25 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Осіпової О.О.,

суддів: Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягали у внесенні його до розшуку як особи, що нібито ухиляється від виконання військового обов`язку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 зняти його з розшуку та внести відповідні зміни до інформаційних баз та правоохоронних органів;

- зобов`язати відповідача повідомити Національну поліцію та інші відповідні органи про скасування розшуку.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.11.2025 справу вказану позовну заяву передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд забезпечити позов шляхом зупинення дії розшуку щодо нього до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

05.01.2026 позивач повторно подав до суду через систему «Електронний суду» заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії розшуку щодо нього, здійснюваного ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборонити відповідачам та іншим органам вчиняти дії, спрямовані на його затримання, доставлення або примусове обмеження свободи на підставі оспорюваного розшуку.

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що на думку заявника, зупинення розшуку є необхідним, щоб запобігти порушення його прав та свобод, уникнути незаконного притягнення до відповідальності та забезпечити ефективність судового розгляду.

Зазначає, що чинний розшук суттєво підвищує ризик його затримання або доставлення, що може створити загрозу його здоров`ю, призвести до зриву лікування та унеможливити надання необхідної допомоги батькам як особам з інвалідністю.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд першої інстанції в ухвалі від 15.01.2026р. дійшов висновку, що у задоволені такої заяви слід відмовити, оскільки станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду заявником не представлено переконливих доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що в інформаційно-аналітичній системі «Оберіг» щодо нього наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, надана відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що свідчить про очевидні ознаки протиправних дій суб`єктів владних повноважень, оскільки правовий статус особи з чинною відстрочкою виключає можливість її законного оголошення в розшук з підстав ухилення від мобілізації.

Наголошує, що суд першої інстанції не врахував його статус як особи з інвалідністю ІІІ групи, що порушує його свободу пересування, оскільки існує постійна загроза його затримання, а також те, що апелянт є єдиним доглядачем батьків - осіб з інвалідністю І та ІІ групи, які потребують постійної сторонньої та регулярної допомоги, та внаслідок відсутності інших родичів, саме він забезпечує їм побутовий догляд, супровід до медичних закладів та отримання необхідних соціальних послуг.

Тому не забезпечення позову порушить також їх права як третіх осіб, які не є учасниками справи, але безпосередньо залежать від результату розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки вони можуть залишитися без-будь якого догляду та допомоги, а отже, виникає реальна загроза їх життю та здоров`ю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026р. апеляційне провадження відкрито та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У встановлений апеляційним судом строк від відповідачів не надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, а позивач надіслав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

В межах цієї справи позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягали у внесенні його до розшуку як особи, що нібито ухиляється від виконання військового обов`язку.

У заяві про забезпечення позову заявник просить до розгляду справи по суті зупинити дію розшуку щодо нього, здійснюваного ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборонити відповідачам та іншим органам вчиняти дії, спрямовані на його затримання, доставлення або примусове обмеження свободи на підставі оспорюваного розшуку.

В той же час, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує про протиправність дій відповідача, що може бути встановлено виключно при розгляді справи по суті.

Отже, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, та обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Стосовно доводів в заяві про забезпечення позову щодо можливості затримання позивача, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на його користь, суд апеляційної інстанції зазначає, що ймовірна можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Наведене позивачем мотивування не є свідченням конкретних негативних наслідків невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав такою мірою, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

До того ж матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів щодо вчинення відповідачем конкретних дій стосовно позивача щодо призову його на військову службу під час мобілізації згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, наявність батьків з інвалідністю сама по собі не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки це є сімейною обставиною, яка не підтверджує факт того, що невжиття таких заходів можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів наголошує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із позовними вимогами та такими, що виключають передчасні правові оцінки по суті пред`явленого позову, а не просто полегшувати життєву ситуацію позивача.

Закріплення у статті 202 Сімейного кодексу України обов`язку повнолітнього сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, саме по собі не свідчить про необхідність забезпечення позову без врахування таких критеріїв, як-то безпосередній зв`язок із предметом позову, очевидна небезпека порушення прав, співмірність (пропорційність), обґрунтованість заявлених вимог.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не зазначено відповідних підстав та не надано належних доказів, які б підтверджували ті обставини, які ним зазначено у заяві про забезпечення позову, які передбачені ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 367/14424/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя Є.Д. Кравченко