Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №757/10716/25-а — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 757/10716/25-а Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Данилюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: головний державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каландей Радислав Борисович, керівник "Український благодійний фонд "Захист та Допомога" ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Печерського районного суду м. Києва звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Печерського районного суду м. Києва, в якому просив визнати протиправним і скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.07.2024 року, зобов`язати відповідача відкрити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на його виконання.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Печерського районного суду м. Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов помилкового висновку про правомірність повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. При цьому, апелянт зазначає, що відсутність у постанові про накладення адміністративного стягнення відомостей про дату народження боржника та його реєстраційний номер облікової картки платника податків не є безумовною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, апелянт наголошує, що у виконавчому документі містяться інші дані, які дозволяють ідентифікувати боржника. Також, апелянт посилається на те, що державний виконавець, будучи наділеним повноваженнями щодо доступу до державних реєстрів та отримання конфіденційної інформації, був зобов`язаний вжити заходів для встановлення відсутніх відомостей, а не повертати виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

13 травня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника інспекції.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00481257 до повідомлення серія ІД № 01318443 від 13 лютого 2024 року, постановлено визнати винним ОСОБА_1 - керівника «Українського Благодійного Фонду «Захист та допомога» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

30 липня 2024 року головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каландеєм Р.Б. щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00481257 від 13 лютого 2024 року до повідомлення серії ІД № 01318443 від 21 січня 2024 року та на підставі п. 6 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через відсутність зазначення дати народження боржника - керівника юридичної особи та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

04 вересня 2024 року Інспекція з питань контролю за паркуванням звернулась із скаргою до Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення головного державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30 липня 2024 року.

Постановою Начальника Печерського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевською І.І. в задоволенні скарги відмовлено, визнано дії державного виконавця такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

11 жовтня 2024 року Інспекція з питань контролю за паркуванням звернулась із скаргою до Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову від 20 вересня 2024 року.

Постановою заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувалова М.С. від 07 листопада 2024 року про результати перевірки законності виконавчого провадження визнано дії начальника Печерського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. при винесенні постанови про результати перевірки законності повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За приписами частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

В силу вимог ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII закріплено вимоги до виконавчого документу та вказано, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Отже, державний виконавець при надходженні виконавчого документа перевіряє його на відповідність вимогам ст.ст. 3 та 4 Закону № 1404-VIII, та у випадку відповідності вимогам зазначених статей, відкриває виконавче провадження.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стало те, що у постанові про накладення адміністративного стягнення не було зазначено дату народження боржника та його реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок державного виконавця передчасним та таким, що не відповідає змісту і меті Закону № 1404-VIII.

Так, аналіз положень статті 4 Закону № 1404-VIII свідчить про те, що законодавець, визначаючи вимоги до виконавчого документа, виходив із необхідності забезпечення можливості ідентифікації боржника та реального виконання рішення, а не створення надмірних формальних перешкод для відкриття виконавчого провадження.

При цьому, положення вказаної статті необхідно застосовувати у системному взаємозв`язку з положеннями статті 18 Закону № 1404-VIII, якою визначено обов`язки та права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Водночас, пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 18 Закону № 1404-VIII, під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їх майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься у державних базах даних та реєстрах.

Отже, саме державний виконавець наділений законом необхідним обсягом повноважень для встановлення відсутніх ідентифікуючих даних боржника у разі, якщо наявні у виконавчому документі відомості дозволяють ідентифікувати особу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у спірній постанові про накладення адміністративного стягнення були зазначені прізвище, ім`я та по батькові боржника, його статус як керівника юридичної особи, найменування юридичної особи та її місцезнаходження, що у своїй сукупності дозволяло встановити особу боржника та не свідчило про неможливість виконання відповідного рішення.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що боржником є керівник юридичної особи, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому державний виконавець не був позбавлений можливості отримати необхідну інформацію у межах наданих йому законом повноважень.

Колегія суддів також враховує, що чинним законодавством інспекторам з паркування не надано доступу до державних реєстрів, які містять інформацію про дату народження чи реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника юридичної особи.

За таких обставин, покладення на позивача обов`язку щодо зазначення відомостей, доступ до яких законодавчо для нього обмежений, фактично створює перешкоди у реалізації повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та подальшого примусового виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Враховуючи вищезазначене, повідомлення головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каландей Радислава Борисовича про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 30 липня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на його виконання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання саме по собі тягне обов`язок державного виконавця повторно розглянути питання щодо прийняття виконавчого документа відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

При цьому, суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе його дискреційні повноваження щодо здійснення процедури відкриття виконавчого провадження і вчинення конкретних виконавчих дій.

Колегія суддів враховує, що, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», питання відкриття виконавчого провадження належить до компетенції державного виконавця, який після надходження виконавчого документа зобов`язаний перевірити його відповідність вимогам закону, а також вирішити питання щодо наявності підстав для відкриття виконавчого провадження чи вчинення інших процесуальних дій у межах наданих законом повноважень.

Водночас, адміністративний суд, здійснюючи перевірку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не вправі наперед визначати зміст майбутнього рішення державного виконавця або зобов`язувати його до вчинення дій, які потребують оцінки обставин та прийняття відповідного процесуального рішення у межах виконавчого провадження.

Отже, належним та достатнім способом захисту порушеного права, у даному випадку, є саме визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, тоді як вимоги про зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на його виконання, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Каландей Радислава Борисовича про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 30 липня 2024 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) на користь Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 42403446) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.