Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №620/9052/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9052/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням дня фактичної виплати 14.11.2023;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням дня фактичної виплати 14.11.2023.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки дана справа пов`язана з порушенням законодавства про оплату праці, що мало місце в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, то застосуванню підлягає ст.233 КЗпП України у відповідній редакції, яка передбачала незастосування строків позовної давності.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.

За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням відповідних підстав та доказів поважності причин його пропуску.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача 01.09.2025 о 13:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.12).

На виконання вимог вказаної ухвали, 01.09.2025 позивач подав заяву, в якій зазначив, що оскільки позивача було звільнено до 19.07.2022, а виплата компенсації втрати частини доходу стосується періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 (період походження військової служби), то у межах даної справи підлягають застосуванню строки визначені ч.2 ст.233 КЗпП України, у редакції, що діяла до 19.07.2022, згідно якої звернення позивача до суду не обмежується будь-яким строком.

Строки у справах про стягнення належної заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.

Частин 1, 2 цієї статті в редакції, що була чинна до 19 липня 2022 року, встановлювали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX були внесені зміни до частин 1, 2 ст.233 КЗпП України.

Зокрема, ч.1, 2 цієї статті в новій редакції визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

Спірним в межах розгляду цієї справи є питання дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими вимогами щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Так, спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

У спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що, своєю чергою, зумовлює вирішення іншого запитання, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції пов`язав початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з датою виплати позивачу індексації грошового забезпечення - 14.11.2023, у зв`язку з чим застосував до спірних правовідносин редакцію ст.233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, внаслідок чого дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого тримісячного строку звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

Позивач визнає, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі №620/2954/22 була виплачена 14 листопада 2023 року.

Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення відповідачем не було виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (14 листопада 2023 року) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на зазначену дату ст.233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

Натомість, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 08.08.2025, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.

Помилковою є позиція позивача, який пов`язує початок перебігу цього строку з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення у вказаний період установлено рішенням суду у справі №620/2954/22, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права,, що в цій справі відповідає даті фактичної виплати позивачу спірних сум індексації - 14.11.2023.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2025 року у справі № 560/16507/24, від 29 січня 2026 року у справі №420/19035/25, від 19 березня 2026 року у справі № 620/14074/24, від 30 квітня 2026 року у справі № 460/18141/25, які підлягають врахуванню судом.

За загальним правилом, врахуванню підлягає саме остання правова позиція, застосована Верховним Судом у своїх постановах, тому колегія судді відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах, що були ухвалені в період з 19.01.2023 по 15.08.2025.

Таким чином, з огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, передбачених ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 19 травня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза