Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №752/21231/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Київ

справа № 752/21231/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/5056/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Савченко Людмили Василівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Машкевич К.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

В серпні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.05.2020 року у розмірі 23 274,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03 травня 2020 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі).

Станом на 03 травня 2025 року у відповідача прострочення зобовязання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у звязку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобовязань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 03 травня 2025 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованість.

Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в звязку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

На підставі зазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 16 липня 2025 року становить 23 274,56 грн., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 23 274,56 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором від 03 травня 2020 року у розмірі 23 274,56 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Л.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору між АТ «Універсал Банк» та відповідачем. Умови і правила є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними.

Крім того, вказує, що оскільки у справі відсутній жодний документ, який би містив відсотки за користування кредитом і містив би підпис відповідача, то відсотки не підлягають нарахуванню та стягненню, а уже стягнуті підлягають зарахуванню у тіло кредиту.

Посилається на те, що позивачем не доведено існування заборгованості та саме у розмірі заявленому до стягнення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 3.09.2015 (далі - Закону № 675-VIII) пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закон № 675-VIII).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону № 675-VIII передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що 03.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.05.2020 року за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання.

В анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів (monobank/Universal Bank), Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого позичальник підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/raters та отримав їх примірники у мобільному додатку, йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць. Решта умов, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в договорі та Тарифах (п. 3 анкети-заяви).

Відповідно до пункту 6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.

На підтвердження позовних вимог, до анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, позивач додав витяг з Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, затверджений протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, Витяг з тарифів банку Чорної картки monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, деталізовану виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 03.05.2020 по 02.05.2025 року.

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 була видана банківська картка № НОМЕР_1 , тип рахунку: Чорна картка; валюта рахунку UAН; статус картки: активна до 11/29.

Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту доданої до позовної заяви, розмір встановленого кредитного ліміту клієнту ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.05.2020 за карткою № НОМЕР_1 складав - 20 000 грн.

З деталізованої виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 03.05.2020 року по 02.05.2025 та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.05.2020, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 16.07.2025, заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 23 274, 56 грн.

Відповідно до вказаної виписки, позивач списував з рахунку відповідача проценти за використання кредитного ліміту за ставкою 37,2 % в місяць.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, обгрунтованості позовних вимог. Відповідач неналежно виконує умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Принцип диспозитивності, що діє у цивільному судочинстві, передбачає, що суд розглядає спір у межах заявлених вимог та заперечень сторін й покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України)

Оцінка доказів здійснюється судом, водночас принцип диспозитивності вимагає, щоб ця оцінка відбувалася у контексті змагальності сторін.

Подані позивачем докази у сукупності підтверджуються як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів (на умовах кредитного ліміту) й активне їх використання. Докази на підтвердження того, що позивачем надано суду витяг з Умов та правил в редакції, яка є відмінною від тої, з якою був обізнаний відповідач та погодився виконувати їх умови матеріалами справи не містять й відповідачем такі обставин не заперечувались.

Відповідач не оспорював в судовому порядку ані факт укладення договору або його форму, ні його умови, у тому числі розмір процентів за користування коштами, які були узгоджені в анкеті-заяві у п. 3, а неодноразове здійснення банківських операції із використанням картки (переказ коштів, оплата товарів та інше), відповідно до п. 4.3.1 Умов свідчить про встановлення банком контакту із клієнтом та згоду останнього із умовами обслуговуванням під час отримання банківських послуг.

Зазначене свідчить про наявність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції вірними, оскільки позивачем надано докази (копію анкету-заяву від 03.05.2020), в якій відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. Факт отримання усієї вказаної інформації підтверджено електронний цифровим підписом відповідача.

Відтак, колегія вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов не вірних висновків відносно того, що позивачем не доведено та не підтверджено факт укладання та отримання коштів та, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту.

Надаючи оцінку поданому позивачем розрахунку позовних вимог та, відповідно, обґрунтованості розміру заявленої до стягнення заборгованості, колегія суддів виходить з наступного.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Своєю чергою, позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте, у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов`язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Доказів повного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять. З виписки по банківському рахунку відповідача, яка має статус первинного документа, слідує, що відповідач отримав кредитні кошти, фактично користувався ними, й Банку на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не повернуті. З деталізованої виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 03.05.2020 по 02.05.2025 та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.05.2020, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 16.07.2025, заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 23 274,56 грн. Відповідно до вказаної виписки, позивач списував з рахунку відповідача проценти за використання кредитного ліміту за ставкою 37,2 % в місяць.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Розрахунок, проведений позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідає умовам кредитування та даним виписки по особовому рахунку, відповідачем не спростований, й сумнівів у колегії суддів не викликає.

Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Савченко Людмили Василівни залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: