Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №752/24082/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/24082/25 Суддя І інстанції - Бойко О.В.

Провадження № 33/824/1813/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Каращука Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 665, 60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 01 вересня 2025 року о 22 год. 15 хв. керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 8 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в КМНКЛ №10, підтверджується висновком лікаря №004402 від 07.09.2025, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник Каращук Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а керувала його дружина ОСОБА_2 , яка під час зупинки автомобіля на світлофорі, залишивши ОСОБА_1 самого, який у свою чергу, розуміючи, що автомобіль залишився без керування, з метою необхідності запобігання небезпеці, пересів на місце водія. При цьому, захисник вказує, що ОСОБА_1 не мав наміру і не здійснював рух автомобілем, а пересів виключно з метою недопущення залишення транспортного засобу без контроля на дорозі.

Таким чином, на думку захисника, відсутні як об`єктивна, так і суб`єктивна сторона правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності.

При цьому, як зазначає апелянт, відповідно до записів бодікамер працівників поліції, саме о 22 год. 15 хв. автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у нерухомому положенні, не здійснював жодного руху, будь-яких маневрів пересування транспортного засобу не виявлено. Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи містять записи із камер зовнішнього відеоспостереження, надані працівниками поліції, однак серед наданих відеозаписів відсутні записи саме за часом 22 год. 15 хв., який вказаний у протоколі, як момент керування транспортним засобом.

Разом з тим, як зазначає апелянт, судом не було забезпечено повного та всебічного дослідження доказів, зокрема, суд не допитав свідка ОСОБА_2 , судове засідання було проведено без безпосереднього перегляду відеозапису, не враховано пояснення водія про те, що він не здійснював рух транспортним засобом, що є ключовою обставиною для правильної кваліфікації дій за ст. 130 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.9 (а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №451459 від 12.09.2025, згідно якого ОСОБА_1 01 вересня 2025 року о 22 год. 15 хв. керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 8 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в КМНКЛ №10, підтверджується висновком лікаря №004402 від 07.09.2025, чим порушив п. 2.9 а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала. ОСОБА_1 від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення відмовився.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення від 12.09.2026; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.09.2025, згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського; відеозаписом з камери спостереження.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а керувала його дружина, спростовуються даними наявного у справі відеозапису.

Зокрема, з дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису з камери спостереження вбачається, як автомобіль «Hyundai» рухався разом з іншими автомобілями по вул. Саперно-Слобідській та зупинився на червоне світло світлофора з увімкненим покажчиком правого повороту. Після цього всі автомобілі поїхали, а даний автомобіль «Hyundai» залишився там стояти тривалий час. З відеозапису вбачається, що пізніше до вказаного автомобіля під`їхав автомобіль швидкої медичної допомоги, потім автомобіль патрульної поліції. При цьому, за весь час відеозапису до моменту під`їзду до автомобіля «Hyundai» працівників поліції не зафіксовано, щоб хтось виходив з автомобіля, як і не вбачається факту пересідання осіб в автомобілі. Подальший хід подій повністю відображений на відеозаписах з нагрудних боді камер поліцейських.

Як вбачається з досліджених під час апеляційного розгляду відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, коли працівники поліції під`їхали до автомобіля «Hyundai» та підійшли до нього, водій, ким виявився ОСОБА_1 , сидів за кермом та спав. При цьому, з відеозапису на диску ЕПР1-451459111 (22:12) вбачається, що в процесі спілкування з працівниками поліції на запитання працівника поліції з приводу чого посеред дороги стоїть його транспортний засіб, ОСОБА_1 відповів, що зупинився, бо у нього тиск постійно скаче; (22:39) ОСОБА_1 говорить, що не спав, став, щоб не вдаритись; (23:01) а в подальшому в лікарні «Соціотерапія» ОСОБА_1 говорить, що дійсно зупинився посеред дороги, але не пам`ятає чому, хотів спати.

Відтак, відеозаписами чітко підтверджується, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 .

При цьому, стороною захисту на підтвердження доводів про те, що транспортним засобом керувала дружина ОСОБА_1 не надано жодного доказу, в тому числі не забезпечено явку дружини як до суду першої інстанції, так і в судове засідання апеляційного суду.

А окрім того, з досліджених під час апеляційного розгляду відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу протягом тривалого часу перебуваючи біля працівників поліції не повідомляв про те, що за кермом транспортного засобу «Hyundai» перебувала його дружина, а навпаки, неодноразово ОСОБА_1 вказував працівникам поліції, що він з дружиною дуже посварився, не спілкується, вона його вигнала з квартири, та йому не має де жити та що їсти, тому все робить в машині.

Апеляційний суд не приймає до уваги наявні у справі письмові пояснення ОСОБА_3 , оскільки вони повністю спростовуються наявними у справі відеозаписами, які є об`єктивним доказом у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття.

Отже, доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є порушенням п. 2.9 (а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Таких доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Каращука Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал