Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №753/7398/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/7398/25

номер провадження 22-ц/824/6438/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 ,

представника товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «СГ «Оберіг» - Алєксєєва Владислава Вячеславовича

на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року /суддя Якусик О.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «СГ «Оберіг», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Страхової компанії ТДВ «СГ`Оберіг», ОСОБА_2 в якому просив:

- стягнути з ТДВ «СГ» Оберіг» на користь позивача майнову шкоду у розмірі 78879,78 грн, моральну шкоду у розмірі 80000,00 грн;

- стягнути з винуватця ДТП ОСОБА_2 на користь позивача суму матеріального збитку в розмірі 27 611,83 грн; моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн;

- стягнути з відповідачів на користь позивача суму судового збору в розмірі 6002,25 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн; реальні збитки у розмірі 23598,70 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто зі Страхової компанії ТДВ «Страхова група» Оберіг» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 20 241,67 (двадцять тисяч двісті сорок одна) гривня 67 копійок, моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 26 коп., витрати на правову допомогу у сумі 1 164 (одну тисячу сто шістдесят чотири) гривні 50 коп. В іншій частині вимог - у позові до Страхової компанії ТДВ «Страхова група» Оберіг» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 123 (сто двадцять три) гривні 03 коп., витрати на правову допомогу у сумі 475 (чотириста сімдесят п`ять) гривень 15 коп.

В іншій частині вимог - у позові до ОСОБА_2 відмовлено. /а.с. 195-202/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд помилково прив`язав початок перебігу строку для виплати страхового відшкодування до дати 24.10.2024 року, тоді як вірною є заява про виплату страхового відшкодування, подана 25.07.2023 року (відповідно до п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV). У зв`язку з цим апелянт вважає, що строк на виплату закінчився 25.09.2023 року, а з 26.09.2023 року розпочався період прострочення.

Апелянт наголошує, що суд безпідставно не включив до розрахунку вартість проведення експертного авто-товарознавчого дослідження, хоча відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону № 1961-IV страховик зобов`язаний відшкодувати такі витрати. Крім того, суд не нарахував пеню за прострочення страхової виплати відповідно до п. 5 ст. 36 Закону № 1961-IV (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), інфляційні втрати, 3 % річних (ст. 625 ЦК України) та неустойку (ст. 992 ЦК України).

Також апелянт вважає помилковим зменшення розміру моральної шкоди, оскільки суд не врахував консультативні висновки та медичні документи, які підтверджують спричинення йому значних психологічних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідачів та затягування виплати. Апелянт посилається на те, що страховик порушив свій обов`язок надати консультаційну допомогу (п. 35.3 ст. 35 Закону № 1961-IV). Крім того, суд безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат на експертне дослідження № ВЕД-08/24 від 04.03.2024 року, хоча такі витрати є реальними збитками (ст. 22 ЦК України) і були понесені для відновлення порушеного права.

Апелянт також вказує на порушення судом норм процесуального права щодо розподілу судових витрат, оскільки відповідач-1 не подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не мав права зменшувати їх розмір (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ТОВ «Страхова група «Оберіг» Алєксєєв В.В. також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог до страховика та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до ТДВ «СГ «Оберіг».

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом не вірно застосовано норми матеріального права, зокрема не враховано порушення позивачем обов`язку зберегти пошкоджений транспортний засіб до його огляду страховиком (п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV), що позбавило страховика можливості встановити розмір заподіяної шкоди. Апелянт наголошує, що відповідно до п. 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ (Наказ Мін`юсту та ФДМУ №142/5/2092 від 24.11.2003 року) у разі відновлення автомобіля до моменту огляду страховика проведення оцінки відновлювального ремонту стає неможливим.

ТДВ «СГ «Оберіг» вказує, що позивач не виконав обов`язок сприяти страховику в розслідуванні ДТП (п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону № 1961-IV), а також не надав транспортний засіб для огляду в належному стані. У зв`язку з цим апелянт вважає, що відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону № 1961-IV у страховика були законні підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Крім того, апелянт вважає помилковим стягнення з нього моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 27 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує лише майнову шкоду та шкоду, заподіяну життю і здоров`ю. Компенсація моральної шкоди за пошкодження майна Законом № 1961-IV не передбачена. Апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 14.12.2021 у справі № 147/66/17), відповідно до якої моральна шкода, не пов`язана зі шкодою життю чи здоров`ю, має стягуватися безпосередньо з винної особи ОСОБА_2 , а не зі страховика.

Також апелянт вважає безпідставним стягнення витрат на правову допомогу та судового збору в заявленому розмірі.

На апеляційну скаргу ТДВ «СГ «Оберіг» позивач ОСОБА_1 надав відзив, в якому просив апеляційну скаргу страховика залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

На підтвердження своїх заперечень проти апеляційної скарги ТДВ «СГ «Оберіг» позивач посилався на необґрунтованість доводів апелянта та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що право позивача на відшкодування шкоди, завданої іншою особою, є абсолютним (ст. 1166 ЦК України) і не може бути обмежене договором, стороною якого потерпілий не був. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди повинен нести страховик (постанова ВП ВС у справі № 760/15471/15-ц від 03.10.2018).

Позивач зазначає, що він діяв добросовісно (п. 6 ст. 3, ст. 13 ЦК України), виконав усі покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, тому не повинен нести негативні наслідки через неналежну поведінку страховика. Відповідно до ст. 33 Закону № 1961-IV повідомлення про ДТП потерпілий зобов`язаний надати лише своєму страховику. Попереднє звернення до страховика винуватця не є обов`язковим, а обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору щодо виплати страхового відшкодування законом не передбачено (постанова ВП ВС у справі № 465/4287/15 від 11.12.2019).

Позивач вказує на грубе порушення страховиком строків розгляду заяви: на онлайн-заяву від 27.06.2023 року відповідь у вигляді відмови надійшла лише 04.10.2023 року (із запізненням на 99 днів). Крім того, страховик не виконав обов`язок надати потерпілому консультаційну допомогу відповідно до п. 35.3 ст. 35 Закону № 1961-IV щодо порядку обчислення страхового відшкодування та дій у подібних ситуаціях.

Щодо тверджень апелянта про неможливість огляду транспортного засобу позивач зазначає, що страховик мав повну можливість отримати інформацію про страховий випадок через єдину централізовану базу даних МТСБУ (ст. 55.1, 55.2 Закону № 1961-IV), а також залучити працівників або експертів для визначення причин ДТП та розміру збитків (п. 34.4 ст. 34 Закону № 1961-IV). Акт огляду від 28.07.2023 року, складений представником страховика, містить перелік пошкоджень та виконаних ремонтних робіт, чим страховик фактично визнав характер пошкоджень.

Позивач категорично заперечує доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди. Зазначає, що ЦК України поширюється на всі цивільні правовідносини, включаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Підставою для відшкодування моральної шкоди є завдання такої шкоди (п. 3 ст. 11, ст. 16, ст. 23 ЦК України). Право на компенсацію моральної шкоди виникає внаслідок порушення будь-якого права особи незалежно від наявності спеціальних норм (постанова ВП ВС у справі № 216/3521/16-ц від 01.09.2020). Моральна шкода в даному випадку спричинена безпідставним затягуванням виплати страхового відшкодування та порушенням договірних зобов`язань страховиком (постанова ВП ВС у справі № 465/4287/15 від 11.12.2019).

Позивач також вказує, що постанова ВП ВС у справі № 147/66/17 від 14.12.2021, на яку посилається апелянт, не є подібною до спірних правовідносин, оскільки в тій справі потерпілий тривалий час не звертався із заявою про виплату.

На відзив позивача ОСОБА_1 представник ТДВ «СГ «Оберіг» надав заперечення, в яких просив апеляційну скаргу страховика задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог до ТДВ «СГ «Оберіг» та ухвалити нове рішення про відмову в позові до страховика.

На підтвердження своїх заперечень представник апелянта посилався на необґрунтованість позиції позивача та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, ТДВ «СГ «Оберіг» наголошує, що невиконання потерпілим обов`язків, передбачених ст.ст. 33, 33-1, 34 Закону № 1961-IV, має наслідком відмову у праві на страхове відшкодування (п.п. 37.1.1-37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV).

Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду (постанова від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, п.п. 105-107), відповідно до якої законодавство у страхових правовідносинах виходить з принципу добросовісності всіх учасників. Якщо потерпілий недобросовісно реалізує своє право та не виконує покладених на нього обов`язків, він повинен нести тягар негативних наслідків власної поведінки.

ТДВ «СГ «Оберіг» вважає, що позивач порушив ключовий обов`язок - не зберіг пошкоджений автомобіль у тому стані, в якому він перебував після ДТП, до моменту огляду представником страховика (п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV). Надання автомобіля для огляду лише своєму страховику (АТ «СГ «ТАС») не знімає з потерпілого обов`язку надати транспортний засіб для огляду страховику винуватця ДТП. Такі дії позивача, на думку апелянта, суперечать принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України).

Щодо доводів позивача про ненадання консультаційної допомоги апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача з відповідним запитом або відмови страховика у наданні такої допомоги (п. 35.3 ст. 35 Закону № 1961-IV).

Щодо можливості отримання інформації через єдину базу даних МТСБУ апелянт вказує, що АТ «СГ «ТАС» не зареєструвало страхового випадку, оскільки для нього ця подія не є страховим випадком (винуватцем визнано не його страхувальника). Тому посилання позивача на ст. 55 Закону № 1961-IV є неспроможними.

Тлумачення позивачем акту огляду від 28.06.2023 (або 28.07.2023) апелянт вважає довільним. Відомості про характер пошкоджень та перелік ремонтних робіт були внесені представником страховика зі слів самого позивача лише з метою фіксації факту проведення ремонту до огляду, що унеможливило встановлення причинного зв`язку пошкоджень з даною ДТП та їх обсягу. Таким чином, страховик був позбавлений можливості належним чином визначити розмір шкоди.

Апелянт також підтримує свою позицію щодо відсутності підстав для стягнення з нього моральної шкоди, оскільки спеціальним Законом № 1961-IV така відповідальність страховика за пошкодження майна не передбачена.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 ТДВ «СГ «Оберіг» надало відзив, в якому просило апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення скасувати в частині задоволених вимог до страховика та ухвалити нове рішення про відмову в позові до ТДВ «СГ «Оберіг».

На підтвердження своїх заперечень апелянт посилався на те, що позивач безпідставно намагається подати нові докази в апеляції, які були у нього під час розгляду справи в суді першої інстанції, чим порушує вимоги ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Апелянт наголошує, що подання таких доказів є недопустимим, оскільки позивач не довів об`єктивної неможливості їх подання раніше.

ТДВ «СГ «Оберіг» вважає, що позивач не виконав обов`язків, передбачених ст.ст. 33, 33-1, 34 Закону № 1961-IV, зокрема не зберіг пошкоджений автомобіль до огляду страховиком (п. 33.3 ст. 33 Закону), що позбавило останнього можливості встановити розмір шкоди. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (п.п. 105-107), згідно з якою невиконання потерпілим обов`язків тягне негативні наслідки для нього самого.

Щодо дати початку перебігу строку виплати апелянт зазначає, що 27.06.2023 року позивач подав не заяву про виплату страхового відшкодування (ст. 35 Закону № 1961-IV), а лише повідомлення про ДТП (ст. 33 Закону), тому строки для виплати не починали свій перебіг.

Апелянт також заперечує право на стягнення ПДВ, витрат на оцінку, моральної шкоди, штрафних санкцій та 3% річних, оскільки такі вимоги суперечать спеціальним нормам Закону № 1961-IV та усталеній практиці Верховного Суду. Крім того, вважає безпідставним стягнення витрат на правову допомогу.

На відзив ТДВ «СГ «Оберіг» позивач ОСОБА_1 надав відповідь, в якій просив відзив страховика залишити без задоволення, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

На підтвердження своїх заперечень позивач посилався на те, що доводи представника ТДВ «СГ «Оберіг» є необґрунтованими та спрямованими на введення суду в оману. Зокрема, позивач зазначає, що додаткові докази (довідки від 29.08.2025 та 12.09.2025) не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки були отримані вже після ухвалення рішення, а тому їх подання в апеляції є правомірним.

Позивач заперечує твердження страховика про невиконання ним обов`язків зі збереження транспортного засобу, посилаючись на постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.01.2019 у справі № 638/2795/16-ц, згідно з якою порушення п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV є підставою для відмови у виплаті лише у разі, якщо таке порушення унеможливило встановлення розміру шкоди.

Щодо дати початку перебігу строку виплати позивач наголошує, що 27.06.2023 року ним була подана онлайн-заява про виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 35 Закону № 1961-IV, а не просто повідомлення про ДТП.

Позивач також обґрунтовує правомірність застосування ст. 625 ЦК України до прострочення грошового зобов`язання страховика (постанови ВП ВС від 28.10.2020 № 445/370/19, від 07.10.2020 № 742/637/19 та інші) та вважає безпідставними доводи страховика щодо неможливості стягнення моральної шкоди, витрат на оцінку та інших сум.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ТДВ «СГ «Оберіг» підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині його оскарження у вимогах до ТДВ «СГ «Оберіг» з відмовою, на підставі наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 автомобіль марки «Chevrolet Captiva», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2012 року випуску з ідентифікаційним номером НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 .

26 травня 2023 року о 11 годині 15 хвилин по вул. Урлівській у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ИЖ-271501», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У той же день працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 044627 за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року у справі № 753/9617/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року судове рішення залишено без змін.

27 грудня 2023 року щодо водія автомобіля «ИЖ-271501», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 724730 за ст. 124 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили 07 жовтня 2024 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-214429690 з франшизою 2 500,00 грн.

31 травня 2023 року позивач звернувся до свого страховика АТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП, а представниками АТ «СГ «ТАС» проведено огляд транспортного засобу та складено Акт огляду.

27 червня 2023 року позивач подав до ТДВ «СГ «Оберіг» онлайн-заяву про виплату страхового відшкодування. 25 липня 2023 року позивач повторно подав письмову заяву про виплату страхового відшкодування разом з матеріалами автотоварознавчого дослідження №92/23.

Як зазначає сам позивач /а.с. 2/, а сторони не оспорюють, автомобіль на момент звернення до ТДВ «СГ «Оберіг» вже був відремонтований.

28 липня 2023 року ТДВ «СГ «Оберіг» відмовило у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що пошкоджений автомобіль не був збережений у тому стані, в якому він перебував після ДТП, до моменту огляду представником страховика, а також на відсутність, на той момент, постанови суду щодо винуватості ОСОБА_2

24 жовтня 2024 року позивач повторно звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши постанову Дарницького районного суду від 27 вересня 2024 року. У відповідь страховик відмовив у виплаті, пославшись на невиконання позивачем обов`язків, передбачених Законом № 1961-IV, що призвело до неможливості встановити розмір шкоди.

Відповідно до Звіту про оцінку № 92/23 від 10 липня 2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу становить 38 789,31 грн (в т.ч. ПДВ - 4 858,09 грн), матеріальний збиток - 22 757,60 грн (в т.ч. ПДВ - 2 186,14 грн).

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України про те, що майнова та моральна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню; ст. 22, 625 ЦК України про відшкодування реальних збитків, інфляційних втрат та 3% річних; ст. 33, 34, 35, 36, 37 Закону України №1961-IV про порядок повідомлення про ДТП, виплату страхового відшкодування, строки розгляду заяви страховиком та підстави для відмови у виплаті.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що ТДВ «СГ «Оберіг» відмовило безпідставно, оскільки позивач не порушив своїх обов`язків у спосіб, що унеможливив встановлення розміру шкоди; невиконання п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV не є автоматичною підставою для відмови, якщо страховику не було перешкоджено встановити обставини ДТП та розмір збитків (п. 37.1.3 ст. 37 Закону № 1961-IV, постанова ВС від 09.01.2019 у справі № 638/2795/16-ц); позивач довів розмір шкоди належним доказом - Звітом № 92/23; страховик не спростував цей звіт і не довів неможливості його використання (ст. 22 ЦК України, ст. 34 Закону № 1961-IV);

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону № 1961-IV Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо - транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо - транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Відповідно до п. 33.3. ст. 33 Закон № 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Встановлено, і як вказує сам позивач, звертаючись з позовом, що пошкоджений транспортний засіб "Chevrolet" д.н.з. НОМЕР_5 не був збережений у такому стані, в якому він знаходився після ДТП, до моменту огляду представником ТДВ "СГ "Оберіг". Відповідно до п.8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження. Отже, ТДВ "СГ "Оберіг" позбавлено можливості встановити розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону України № 1961-IV невиконання потерпілим (вигодонабувачем) обов`язків, передбачених статтями 33, 33-1 та 34 цього Закону, є прямою підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, якщо таке невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт страхового випадку, причини та обставини його настання або розмір заподіяної шкоди.

У даній справі позивач ОСОБА_1 не забезпечив збереження пошкодженого транспортного засобу в тому стані, в якому він перебував безпосередньо після ДТП, до моменту огляду представником страховика винуватця (п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV); не надав страховику ТДВ «СГ «Оберіг» реальної можливості провести огляд пошкоджень транспортного засобу (ч. 1, 2 ст. 34 Закону); не вжив належних заходів для сприяння страховику в розслідуванні обставин ДТП та визначенні розміру шкоди (ст. 33-1 Закону).

На момент першого звернення до страховика винуватця (27 червня 2023 року) та подання письмової заяви (25 липня 2023 року) автомобіль позивача вже був повністю відремонтований. Такі дії позивача об`єктивно унеможливили проведення експертизи, достовірне встановлення характеру, обсягу, ступеня пошкоджень, а також причинного зв`язку цих пошкоджень саме з даною дорожньо-транспортною пригодою. Страховик був позбавлений можливості перевірити та підтвердити дані, викладені у звіті № 92/23 від 10.07.2023 р., зробленому на замовлення ОСОБА_1 перед здійсненням ремонту, оскільки первинні пошкодження вже були усунуті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) сформулювала обов`язкову для всіх судів правову позицію, згідно з якою страхові правовідносини ґрунтуються на принципі добросовісності (ст. 3 ЦК України). Якщо потерпілий своєю поведінкою позбавляє страховика можливості належним чином виконати свої обов`язки щодо визначення розміру шкоди, він повинен нести тягар негативних наслідків такої недобросовісної поведінки. Формальне виконання окремих дій, у даному випадку звернення до свого страховика, не звільняє потерпілого від обов`язків перед страховиком винуватця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц.

Отже, невиконання обов`язку щодо збереження пошкодженого майна до огляду страховика за відсутності об`єктивних поважних причин є достатньою правовою підставою для застосування п. 37.1.3 ст. 37 Закону № 1961-IV та відмови у виплаті страхового відшкодування. Посилання на акт огляду, складений іншим страховиком, або на наявність оцінки не усуває порушення, оскільки кожен страховик має право на самостійну фіксацію пошкоджень.

Суд першої інстанції помилково вважав, що акт огляду АТ «СГ «ТАС» або наявність звіту про оцінку автоматично усуває порушення позивача. Такий підхід суперечить як буквальному змісту ст.ст. 33, 33-1, 34 Закону, так і усталеній практиці Верховного Суду, оскільки страховику винуватця має бути надана реальна, а не опосередкована можливість самостійно оцінити пошкодження.

За таких обставин відмова ТДВ «СГ «Оберіг» у здійсненні страхового відшкодування є повністю законною, обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст.ст. 33, 33-1, 34, 37 Закону № 1961-IV.

Тому рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року в частині стягнення зі страховика страхового відшкодування, моральної шкоди, судового збору та витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог до ТДВ «СГ «Оберіг».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відхиляються колегією суддів з підстав відсутності у нього права на отримання страхового відшкодування, як встановлено в ході розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені в апеляційному суді у розмірі 441,39 грн стягуються з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг».

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «СГ «Оберіг» - Алєксєєва Владислава Вячеславовича - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року в частині стягнення зі Страхової компанії ТДВ «Страхова група» Оберіг» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 20 241,67 (двадцять тисяч двісті сорок одна) гривня 67 копійок, моральної шкоди у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, судового збору за подання позовної заяви у сумі 294 (двісті дев`яносто чотири) гривні 26 коп., витрат на правову допомогу у сумі 1 164 (одну тисячу сто шістдесят чотири) гривні 50 коп. - скасувати, відмовивши в вказаних вимогах.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Страхової компанії ТДВ «Страхова група» Оберіг» 441,39 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: