Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №361/2910/26 — Київський апеляційний суд

'

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_____________________________________

Справа № 361/2910/26

Апеляційне провадження

№ 33/824/2802/2026

ПОСТАНОВА

19 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду київської області від 17 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

30 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала до Броварського міськрайонного суду Київської області апеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 8 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова у її присутності не приймалася та не проголошувалась її вступна та резолютивна частини, копія постанови їй не вручалась.

ОСОБА_1 зазначає, що про результат розгляду справи вона дізналась 22 квітня 2026 року у ЄДРСР після оприлюднення постанови.

Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді від 17 квітня 2026 року закінчився 27 квітня 2026 року.

За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.

Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні 17 квітня 2026 року була присутня ОСОБА_1 , яка свою провину не визнала та надавала пояснення суду, постановлена прийнята у цьому ж судовому засіданні, а відтак ОСОБА_2 була обізнана про результати розгляду справи та строк оскарження постанови судді.

Доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що про результати розгляду вона дізналась 22 квітня 2026 року у ЄДРСР, не є обставинами, які свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року, так як діючими нормами КУпАПне передбачено, що строк на апеляційне оскарження постанови судді обраховується з дати вручення копії постанови особі. Крім того, ОСОБА_1 була обізнана про судове рішення, оскільки приймала участь у судовому засіданні, та не була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу у строки, визначені Законом.

За таких обставин, враховуючи, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді не наведено обставин, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасну подачу до суду апеляційної скарги, а також не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 17 квітня 2026.

Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановив:

відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт