Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №761/10361/20 — Київський апеляційний суд

Справа № 761/10361/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/810/2026 Доповідач: ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі

суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю:

прокурора - ОСОБА_7

обвинуваченого (в режимі ВКЗ з ДУ «Київський слідчий ізолятор») - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12018100100004109 від 13.04.2018 року за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, неодруженого, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 01.09.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, який 20.06.2017 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва замінено на громадські роботи строком 240 годин;

- 12.06.2017 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 80 годин;

засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі;

на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_8 звільнено від покарання, призначеного цим вироком.

покарання, призначене ОСОБА_8 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, який 20.06.2017 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва замінено на громадські роботи строком 240 (двісті сорок) годин, а також покарання, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин, визначено виконувати окремо.

Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , будучи особою, засудженою до покарання у виді громадських робіт, вчинив ухилення від відбування цього покарання за таких обставин.

01 вересня 2016 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

У зв`язку з невиконанням даного вироку та несплатою штрафу ОСОБА_8 , 20.06.2017 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва засудженому ОСОБА_8 замінено покарання у виді штрафу на громадські роботи строком 240 (двісті сорок) годин.

В подальшому, 03.10.2017 року до Шевченківського РС КМВ з питань пробації надійшло розпорядження про виконання ухвали, що набрала законної сили, копія ухвали та копія вироку Шевченківського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_8 , які прийняті до виконання. За неодноразовими викликами ОСОБА_8 до Шевченківського РС КМВ з питань пробації не прибував. 13.10.2017 року старшим інспектором служби пробації здійснено виїзд за адресою місця проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_2 , однак останнього не виявлено.

Далі, 17.10.2017 року ОСОБА_8 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт шляхом відібрання розписки, згідно з якою він попереджений про наслідки ухилення від відбування покарання, а також у останнього відібрано пояснення.

Крім того, 16.01.2018 року ОСОБА_8 видано направлення до КП УЗН Шевченківського району м. Києва та роз`яснено, що до відбування покарання він повинен приступити 18.01.2018 року.

18.01.2018 року ОСОБА_8 прибув до КП УЗН Шевченківського району м. Києва та наказом зарахований до відбування покарання у виді громадських робіт строком 240 (двісті сорок) годин на дільниці 4-го відділення з 22.01.2018 року, та пройшов інструктаж з охорони праці та виробничої санітарії.

При цьому, відповідно до повідомлень КП УЗН Шевченківського району м. Києва від 24.01.2018 та 01.03.2018, обвинувачений ОСОБА_8 до відбування громадських робіт за направленням Шевченківського РС КМВ з питань пробації від 16.01.2018 року не приступив, та про причини неявки не повідомляв.

28.03.2018 року ОСОБА_8 винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання, а також у останнього відібрано пояснення.

Згідно з повідомленнями КП УЗН Шевченківського району м. Києва від 24.04.2018 та 12.06.2018, ОСОБА_8 до відбування громадських робіт за направленням Шевченківського РС КМВ з питань пробації від 16.01.2018 року не приступив та про причини неявки не повідомив.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними, та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону України, який підлягає застосуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав на те, що суд першої інстанції не застосував ст. 71 КК України та не приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Просив вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року обмеженні волі, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, який ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2017 року замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 30 (тридцять) днів. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від покарання, призначеного цим вироком. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_8 , правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 389 КК України та призначеного покарання за вказане кримінальне правопорушення учасниками судового провадження також не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, доводи прокурора про незаконність вироку у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Верховного суду, викладеного у постанові від 01.06.2020 року, суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст. 71 КК України, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 гривень, який ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2017 року замінено на громадські роботи на строк 240 годин, які відповідно до наявних в матеріалах справи документів ОСОБА_8 не відбув.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, за яке ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений оскаржуваним вироком, вчинене ним у 2018 році, тобто після постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року та до повного відбуття ним призначеного за цим вироком покарання.

З урахуванням того, що ОСОБА_8 вчинив нове кримінальне правопорушення до відбуття покарання за попереднім вироком, суд першої інстанції після призначення йому покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі, мав визначити обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71, п. 4 ч.1 ст. 72 КК України, однак цього не зробив, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Наведене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 71, 72 КК України, які підлягають застосуванню, що в свою чергу призвело до призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За змістом ч. 1 ст. 420 КПК України, підставою для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, зокрема, необхідність застосування більш суворого покарання.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 -скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку в цій частині відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, а саме призначивши ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року обмеженні волі та на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, який ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2017 року замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 30 (тридцять) днів.

Разом з тим, враховуючи, що у вказаному кримінальному провадженні закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, від обвинуваченого ОСОБА_8 клопотань про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України не надходило, колегія суддів приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_8 від призначеного покаранняна підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора в цій частині також підлягають до задоволення.

Також колегія суддів зважає на те, що згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин. Відповідно до повідомлення Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 16.07.2021 року №и5300/32/36-2021 (том 1 а.с.179), вказане покарання ОСОБА_8 відбув 04.01.2018 року. З урахуванням вказаних обставин, підстав для визначення окремого виконання вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року колегія суддів не вбачає, а тому в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України з вироку слід виключити посилання суду на самостійне виконання вказаного вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (одного) року обмеженні волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, який ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2017 року замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 30 (тридцять) днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнити від покарання, призначеного цим вироком.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України виключити з вироку посилання на самостійне виконання вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року.

В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4