Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №761/46036/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 761/46036/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7973/2026Головуючий у суді першої інстанції - Аббасова Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача Сокольвака В.М.,

представника відповідача Нікушиної В.С., Сагайдака О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Сокольваком Віктором Михайловичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Госпкомобслуговування", третя особа: Державна служба України з питань праці про встановлення мобінгу, захисту честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Госпкомобслуговування», третя особа: Державна служба України з питань праці, про встановлення мобінгу, невжиття заходів щодо його припинення, ушкодження здоров`я внаслідок мобінгу, захисту честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у якому просив суд:

- встановити факт мобінгу зі сторони відповідача відносно позивача;

- зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, викладену в характеристиці ОСОБА_1 №08/11316-132 від 16.10.2024 та відкликати її;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 80 000,00 грн, витрати на надання юридичних послуг в сумі 26 000,00 грн, витрати на лікування в сумі 2 540,00 грн, витрати на копіювання документів необхідних для позову у сумі 1 771,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2007 року працює столяром в КП «Госпкомобслуговування», є особою з інвалідністю, тому працює на умовах неповного робочого тижня.

У 2016 році позивача було протиправно звільнено з роботи, однак його права були відновлені, оскільки рішенням суду його звільнення було визнано незаконним та поновлено його на роботі. З того часу на роботі позивач потерпає від постійного мобінгу зі сторони керівництва КП «Госпкомобслуговування», а особливо Сагайдака О.П. та ОСОБА_3 , шляхом створення ними напруженої, ворожої, образливої атмосфери щодо позивача, залякування, безпідставного негативного виокремлення позивача з колективу, через що позивач постійно перебуває у стресовому стані, втрачає сон, апетит, віру в справедливість та порядність. Внаслідок такого депресивного стану у позивача постійно підіймається тиск, цукор в крові, головні болі та психічні розлади, через що позивач вимушений постійно відвідувати лікарів, купувати ліки та перебувати на лікарняному.

Також, позивач зазначав, що ОСОБА_3 з метою звільнення позивача створює умови у яких неможливо працювати, умисно не забезпечує його роботою, налаштовує та нацьковує проти нього інших працівників, які спілкуються з позивачем принизливо та в образливому тоні.

В майстерні столярів, на робочому місці позивача, почали регулярно з`являтись образливі нецензурні написи з нацистською свастикою, погрози життю та здоров`ю, а саме на вхідних дверях, плакатах, кріслі позивача, стінах, а також поряд ікон позивача, що є вкрай образливим і принизливим для позивача. Сагайдак О.П. та ОСОБА_3 особисто бачили образливі написи в майстерні столярів, однак ніяк не реагують на зазначені прояви знущання з позивача.

Психологічний тиск та бездіяльність керівництва КП «Госпкомобслуговування» відносно позивача носять систематичний та тривалий характер. Усні та письмові заяви позивача щодо мобінгу та порушення прав відповідачем ігноруються.

Крім того, елементом мобінгу та психологічного тиску на позивача є неправдива, принизлива та несправедлива характеристика №08/11316-132 від 16.10.2024, яку надав позивачеві в.о. директора Сагайдак О.П. для подання до лікувального закладу КПН «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» у якому позивач перебуває на обліку. Позивач є сумлінним працівником, за час своєї трудової діяльності постійно отримує почесні грамоти та подяки за професіоналізм та самовіддану працю. Твердження Сагайдака О.П. про неодноразове застосування відносно позивача заходів дисциплінарного впливу є недостовірними та образливими. Така характеристика принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Після ознайомлення із зазначеною характеристикою у позивача вчергове погіршилось самопочуття і він був змушений госпіталізуватись у лікарню.

Кошти витрачені на лікування позивача становлять суму у розмірі 2 540,00 грн.

Протиправні дії та бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів по припиненню мобінгу, умисне ігнорування відповідачем заяв позивача про психологічний тиск, погрози життю та здоров`ю, створення навколо позивача напруженої, ворожої, образливої атмосфери, а також умисне поширення недостовірної інформації, викладеної в характеристиці №08/11316-132 від 16.10.2024, спричинили позивачеві значну моральну шкоду та страждання у вигляді відчуття несправедливості та розчарування, страждання, приниженні честі, гідності та ділової репутації. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 80 000,00 грн.

Також позивач поніс витрати на юридичні послуги в сумі 26 000,00 грн та витрати на копіювання документів, необхідних для подання позову та поштові витрати у сумі 1 771,00 грн.

На підставі зазначеного, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2025 відмовлено у задоволенні позову (т. 2, а.с. 23-38).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що, у порушення вимог ст. 81 ЦПК України, представники відповідача у даній справі не навели належних та достатніх пояснень та аргументів, які свідчили б про відсутність викладених фактів мобінгу (цькування) відносно позивача та причин невжиття заходів щодо його припинення.

Також, звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував та не дослідив явно дискримінаційні дії відповідача відносно позивача, а саме, що його звільнення з роботи відбулося у період судового розгляду його позову про встановлення мобінгу, що є порушенням вимог ст. 5-1 КЗпП України (т. 2, а.с. 46-52).

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістила.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 02.10.2007 ОСОБА_1 працював на посаді столяра VI розряду відділу господарських та ремонтних робіт в КП «Госпкомобслуговування».

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав про регулярне чинення відносно нього мобінгу зі сторони керівництва, а саме: в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» Сагайдака О.П. та начальника відділу господарських та ремонтних робіт ОСОБА_3 , шляхом створення ними напруженої, ворожої, образливої атмосфери щодо позивача, залякування, безпідставно негативного виокремлення позивача з колективу.

При цьому, на підтвердження вказаних доводів позивач посилався на наступні документи в їх сукупності:

- копії поданих ОСОБА_1 заяв, адресованих Київському міському голові від 07.02.2023, голові ППО КП «Госпкомобслуговування» від 07.02.2023, про те, що заступник директора з правових питань КП «Госпкомобслуговування» Сагайдак О.П. здійснює цькування та змушує звернутись в медичний заклад для отримання оновлених документів, що підтверджують працездатність;

- копію заяви ОСОБА_1 , адресовану в.о. директору КП «Госпкомобслуговування» Сагайдаку О.П. від 07.03.2024, про погрозу від начальника відділу господарських та ремонтних робіт ОСОБА_3 щодо отримання догани і скарги у відношенні ОСОБА_1 з приводу невиконання роботи;

- копію заяви ОСОБА_1 від 31.08.2024, поданої в.о. директору КП «Госпкомобслуговування» Сагайдаку О.П., та копію заяви ОСОБА_1 від 02.09.2024, поданої уповноваженій Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю ОСОБА_4 , про те, що на робочому місці від тесляра ОСОБА_5 лунають погрози життю ОСОБА_1 , а також про те, що на його робочому місці почали з`являтись написи, які погрожують його життю, які згідно змісту заяву, на думку ОСОБА_1 , зроблені ОСОБА_6 ;

- копія заяви ОСОБА_1 від 03.09.2024, поданої голові ППО КП «Госпкомобслуговування» ОСОБА_7, про появу у майстерні написів, які залякують і загрожують життю ОСОБА_1 ;

- скаргу ОСОБА_1 від 07.10.2024, подану голові ППО КП «Госпкомобслуговування» ОСОБА_7, щодо порушення трудових прав, що проявляється у незабезпеченні роботою та не ознайомленні з інструкцією по охороні праці.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Мобінг - це одна з форм дискріманіції прав людини у трудових відносинах, яка проявляється через психологічне, економічне та інше насильство.

Наразі в Україні врегульовано на законодавчому рівні права та гарантії для працівників, які постраждали від проявів мобінгу на робочому місці.

11 грудня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 №2759-ІХ.

Вказаний Закон доповнює Кодекс законів про працю України новою статтею, а саме ст. 22, якою передбачено наступне:

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідальність керівника або працівника за вчинення мобінгу визначена статтею 1735 Кодексу України про адміністративні порушення передбачає адміністративну відповідальність винної особи за мобінг, а саме тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

У відповідності до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 1735.

У відповідності до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення (частини перша - четверта, сьома статті 41, статті 41-1-41-3, 166-28, 173-5, 188-1).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не долучались до справи докази притягнення керівника відповідача чи інших посадових чи службових осіб відповідача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1735 Кодексу України про адміністративні порушення (мобінг) за результатами перевірки територіальним органом Державної служби України з питань праці у межах компетенції.

Крім того, як вбачається з Акту Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № Ц/КВ/6175/358 від 08.04.2024, в останньому не встановлено будь-якого прояву мобінгу з боку відповідача, як роботодавця.

У свою чергу, трудові функції, права та обов`язки визначені відповідно до посадової інструкції столяра відділу господарських та ремонтних робіт, яка затверджена директором КП «Госпкомобслуговування» від 19.08.2016 (далі по тексту - Посадова інструкція столяра).

Згідно з п. 1.3. Посадової інструкції столяра, столяр підпорядковується начальнику відділу господарських та ремонтних робіт, яким на час розгляду справи є ОСОБА_3 .

Отже, на позивача покладено трудовий обов`язок з виконання вказівок та доручень начальника відділу господарських та ремонтних робіт ОСОБА_3 .

Згідно довідки №028833 від 19.04.1990, позивач з 1990 року є особою з інвалідністю ІІ групи (безстроково).

Наказом від 29.06.2016 №55, на підставі ст. 172 КЗпП України та консультативного висновку №1089 Київського міського психоневрологічного диспансеру №2, позивачу встановлено режим роботи дня з 08.00 год. до 17.00 год.

Наказом від 12.11.2012 №180-к, на підставі довідки ЛКК №1634 від 18.10.2012 позивачу встановлено неповний робочий тиждень тривалістю чотири робочі дні (з понеділка по четвер), з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Таким чином вбачається, що позивачу забезпечені умови праці з урахуванням наявної інвалідності та медичних рекомендацій.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних доказів на підтвердження доводів позивача про те, що ОСОБА_3 нацьковує на позивача інших працівників підприємства матеріали справи не містять.

Також непідтвердженими є доводи позивача про те, що Сагайдак О.П. в образливому тоні примушував позивача робити невідповідні роботи, психологічно та морально тиснув.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії світлин з нецензурними написами та з нацистською свастикою розмішені на стінах, дверях, плакатах, кріслі, які, як стверджує позивач, містяться на його робочому місці, не підтверджують обставин на які посилається позивач.

Аргументи позивача щодо відсутності реагування на його звернення подані керівництву КП «Госпкомобслуговування» спростовуються наявними в матеріалах справи копіями листів в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» від 07.03.2023 №08/11316-52, від 30.07.2024 №08/11316-85, від 04.11.2024 №08/11316-148, від 24.10.2024 №08/11316-137, які були надані позивачеві на його письмові звернення/скарги.

Що стосується наданої позивачеві характеристики №08/11316-132 від 16.10.2024, то суд першої інстанції вірно зазначив, що інформація, яка зазначена у ній щодо оцінки особистих якостей позивача, що стосуються роботи, яка на думку позивача є необ`єктивною та недостовірною, не може свідчити про чинення психологічного тиску чи бути елементом мобінгу, оскільки зазначене не узгоджується з положеннями ст. 22 КЗпП.

Таким чином, встановивши, що на підтвердження обставин систематичного (повторюваного) тривалого умисного вчинення дій або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності позивача, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, створення стосовно позивача напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність, позивачем належних та допустимих доказів надано не було та не наведено фактичних даних, які підтверджують вчинення відповідачем (посадовими чи службовими особами підприємства) діянь, передбачених ст. 22 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту мобінгу зі сторони відповідача відносно позивача.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2024 позивач звернувся до в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» із заявою про надання йому характеристики з місця роботи для пред`явлення в медичний заклад, для проходження і оновлення МСЕК.

16.10.2024 за підписом в.о. директора О. Сагайдака позивачеві було надано характеристику №08/11316-132, у якій зазначено наступне. « ОСОБА_1 працює в КП «Госпкомобслуговування» на посаді столяра 6-го розряду відділу господарських та ремонтних робіт з 02.10.2007. За час роботи його можна охарактеризувати як співробітника, що має низький професійний потенціал. Зарекомендував себе як конфліктний працівник та некваліфікований фахівець. Порушує трудову дисципліну, що проявляється у недотриманні термінів виконання доручень, недисциплінованості і неорганізованості. Роботу виконує неякісно. До колег ставиться зневажливо, нездатний налагодити контакт, має недовіру серед працівників. Ігнорує прохання керівництва щодо вирішення та обговорення робочих проблем та конфліктних ситуацій. Не дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції. Неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного впливу. За характером агресивний, роздратований, неврівноважений, безвідповідальний. Постійно подає надумані та безпідставні скарги на колег, адміністрацію підприємства».

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу його задоволення, посилався, серед іншого, на те, що інформація, зазначена відповідачем у характеристиці від 16.10.2024, є недостовірною та принизливою, така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

При цьому, на підтвердження доводів щодо недостовірності інформації зазначеної в характеристиці від 16.10.2024 за №08/11316-132 позивач долучив до матеріалів справи почесні грамоти та подяки, які були видані останньому, а саме:

- подяка Київського міського голови від 24.08.2023 «за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурно-освітній, науково-технічний розвиток України і її столиці - міста Києва, зміцнення обороноздатності, значні здобутки у професійній, громадській діяльності, самовіддану працю та з нагоди 32-ї річниці незалежності України»;

- почесну грамоту, видану в 2022 році головою Профспілки працівників державних установ «за активну участь в Творчому конкурсі Профспілки працівників державних установ м. Києва 2022 року»;

- подяку Київського міського голови від 15.02.2011 «за трудові здобутки, активну життєву позицію та з нагоди дня захисника вітчизни»;

- почесну грамоту, видану в 2018 році головою міського комітету Профспілки працівників державних установ «за плідну працю та активну участь в діяльності Об`єднання первинних профспілкових організацій Київської міської державної адміністрації».

Крім того, позивач надав до суду ксерокопію спільної заяви співробітників КП «Госпкомобслуговування», датовану 30.03.2016, яка була подана до Шевченківського районного суду м. Києва в рамках розгляду цивільної справи №761/2311/16-ц, згідно змісту якої ОСОБА_1 характеризується позитивно, гарний фахівець, професіонал, надійний, відповідальний працівник, у конфліктах або суперечках помічений не був.

Також, позивач долучив до матеріалів справи копію листа старшого інспектора Галустяна О. від 18.09.2024 згідно змісту якого ОСОБА_1 характеризується позитивно, гарний фахівець, любить свою роботу та робить її з задоволенням.

Так, відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом п.11-12 вказаної постанови Пленуму ВСУ, відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму ВСУ при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За змістом ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції», має право на відповідь. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, для позивача діє загальний тягар доведення факту поширення недостовірної інформації та недостовірності цієї інформації.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, недостовірною інформацією вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Згідно з ст. 2 ЗУ «Про інформацію» одним з основних принципів інформаційних відносин є достовірність та повнота інформації.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, додані позивачем до матеріалів справи вищенаведені почесні грамоти та подяки надавались позивачеві до певних святкових дат, урочистих подій, участі у творчих конкурсах (участь в діяльності профспілок) та не мають відношення до ділових, професійних, особистих якостей працівника.

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій листів в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» Сагайдака О. від 30.07.2024 №08/11316-85, від 04.11.2024 №08/11316-148, 24.10.2024 №08/11316-137, позивач неодноразово письмо повідомлявся про необхідність дотримання трудової дисципліни та сумлінно виконувати роботу обумовлену трудовим договором, виконувати накази, розпорядження, доручення в.о. директора підприємства та безпосереднього керівника начальника відділу господарських та ремонтних робіт ОСОБА_3 .

Згідно актів начальника відділу господарських та ремонтних робіт КП «Госпкомобслуговування» ОСОБА_3 від 01.10.2024, 03.10.2024 ОСОБА_1 відмовився від повторного інструктажу з питань охорони праці.

30.09.2024 ОСОБА_1 відмовився отримати та ставити підпис у відмітці про ознайомлення з письмовим дорученням виконуючого обов`язки директора Сагайдака О.П. від 30.09.2024 про виконання роботи з ремонту п`яти стільців у колонній залі адміністративної будівлі на вул. Хрещатик, 36, літ. А; текст доручення було зачитано вголос виконуючим обов`язки директора Сагайдаком О.П . Зазначені роботи ОСОБА_1 виконані не були. Факт відмови ОСОБА_1 від отримання письмового доручення та факт невиконання зазначеної вище роботи підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів від 30.09.2024, дорученнями від 30.09.2024, службовою запискою від 30.09.2024.

При цьому, ОСОБА_1 відмовився надавати письмові або усні пояснення щодо невиконаного доручення в.о. директора Сагайдака О.П. від 30.09.2024 про виконання роботи з ремонту п`яти стільців у колонній залі адміністративної будівлі на вул. Хрещатик, 36, літ. А, що підтверджується копією акту від 01.10.2024 та службової записки від 01.10.2024 складеної інспектором з кадрів Боятою І.І.

03.10.2024 ОСОБА_1 відмовився ставити підпис у відмітці про ознайомлення з наказом №69 від 01.10.2024 про застосування дисциплінарного стягнення, про що складено відповідний акт копія якого міститься в матеріалах справи.

27.01.2025 складено акт про неналежне виконання ОСОБА_1 робіт із заміни серцевини в дверях кабінету 205 на вул. Хрещатик, 36. 25.02.2025 на зазначений акт ОСОБА_1 було надано письмові пояснення про ненавмисне пошкодження майна.

Також, судом першої інстанції встановлено, що наказом в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» Сагайдака О. від 01.10.2024 №69 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, у зв`язку з порушенням трудової дисципліни та неналежним виконанням трудових обов`язків.

Наказом в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» Сагайдака О. від 26.02.2025 № 05-к ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку.

У свою чергу, основні вимоги до характеристики на працівника включають обов`язкові реквізити (назва компанії, ПІБ, посада, період роботи), опис професійних обов`язків та їх якості виконання (навички, досягнення), оцінку особистих якостей, що стосуються роботи (відповідальність, комунікабельність), інформацію про дисциплінарні стягнення/нагороди та завершальні реквізити (підпис, печатка, дата). Текст викладається зазвичай на корпоративному бланку.

Якщо працівник не погоджується з текстом характеристики, він має право висловити свої зауваження у письмовій формі, а за необхідності - звернутися до профспілки або Державної служби України з питань праці, що є органом, який контролює дотримання трудового законодавства.

Разом з тим, відомостей про вчинення позивачем перелічених вище дій, матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені в ході розгляду справи обставини справи, суд першої інстанції, дослідивши текст поширеної відповідачем інформації, в якій, як стверджує позивач, міститься недостовірна інформація щодо негативних характеризуючих його ознак, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також інші матеріали справи, в тому числі і подані відповідачем докази, дійшов обгрунтованого висновку про те, що за своїм змістом інформація, зазначена в характеристиці від 16.10.2024 за №08/11316-132 щодо характеризуючих ознак позивача носить характер оціночних суджень, і є виключно суб`єктивною думкою автора.

Окрім того, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що позивачем не надано доказів, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивача.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про спростування недостовірної інформації.

Щодо позовних вимог позивача про відшкодування витрат на лікування та стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частин 1-3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, провадження №61-6677св22).

Також, відповідно до положень статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення законних прав працівника та у випадку, якщо таке порушення призвело до моральних страждань.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Згідно із пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступним змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Як зазначено у пункті 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Між тим, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували як факт заподіяння позивачеві матеріальної шкоди внаслідок дій відповідача, так факт заподіяння позивачеві моральних страждань діями чи бездіяльності відповідача, матеріали справи не містять.

Надані позивачем медичні документи (консультативний висновок спеціаліста лікаря-психіатра від 29.11.2024; консультативний висновок невропатолога від 06.12.2024; довідка Київського міського клінічного ендокринологічного центру від 05.12.2024 про перебування у період з 02.12.2024 по 05.12.2024 на лікуванні у діабетологічному відділенні на лікуванні), а також копія заяви від 01.02.2023 адресованої на ім`я в.о. директора КП «Госпкомобслуговування» з проханням відпустити з роботи у зв`язку із погіршенням здоров`я, що згідно змісту заяви настало через те, що Сагайдак О.П. змушував виконувати роботу, яку позивачу, як інваліду, заборонено робити, - не підтверджують з достовірністю, що погіршення здоров`я позивача, в зв`язку з чим останній поніс певні матеріальні витрати, було наслідком дій окремих працівників відповідача.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, встановивши, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено належним чином зібрані у справі докази та не встановлено всі обставини у справі, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів у справі, яким було надано належну правову оцінку судом першої інстанції, з дотриманням вимог процесуального закону.

При цьому, слід зауважити, що наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, та правильне по суті рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Сокольваком Віктором Михайловичем, - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Госпкомобслуговування", третя особа: Державна служба України з питань праці про встановлення мобінгу, захисту честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 18 травня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова