Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №371/483/22 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 371/483/22

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8747/2026

Головуючий у суді першої інстанції М. О. Кириленко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

29 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області

відповідач ОСОБА_1

відповідач Головне управління Дергеокадастру у Київькій області

відповідач Реєстратор Бучанської районної державної адміністрації Макаренко Володимир Вікторович

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ситником Тарасом Анатолійовичем, на рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Кириленко М. О., в примішенні Миронівського районного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У червні 2022 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Макаренка В. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що на підставі рішень Київської обласної ради від 17.02.2000 №168-10-XXIIIта рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 №14-4 «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів» організовано регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» та надано останньому статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Київської області знаходиться 5148,7 га земель, з них - 3517,2 га на території Малобукринської сільської ради Миронівського району. Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Положення «Про регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» ландшафтний парк є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об`єкти, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність, і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.08.2019 №10-6139/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Позивач зазначив, що згідно рішення реєстратора Києво-Святошинського районної державної адміністрації (на даний час Бучанської районної державної адміністрації) Макаренка В.В. від 23.10.2019, індексний номер 49296368, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Києво - Святошинську районну державну адміністрацію припинено як юридичну особу.

Вказана земельна ділянка за наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області знаходиться в межах регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», тобто відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її перебування у приватній власності і користуванні з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Також позивач вказав, що відповідно до Додатку 3 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Києво-Святошинська, Макарівська і Бородянська районної адміністрації реорганізувались шляхом приєднання до новоутвореної Бучанської районної державної адміністрації.

Разом з тим, на момент видання наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.08.2019 №10-6139/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» діяли норми закону, за якими зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснювалася за проектами землеустрою щодо їх відведення за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Проте зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без погодження з Кабінетом Міністрів України. Позивач вказує, що цей наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні Ржищівською міською об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,9996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.08.2019 №10-6139/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», скасування рішення реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Макаренка В. В.про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2019 індексний номер 49296368, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,9996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031та повернення земельної ділянки на користь Ржищівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) з незаконного володіння ОСОБА_1 . Здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Макаренка В. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення задоволено частково.

Визнанонезаконним та скасованонаказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.08.2019 №10-6139/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасованорішення реєстратора виконавчого Києво-Святошинської районної державної адміністрації Макаренка В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2019,індексний номер 49296368, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1.996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031.

Повернутоземельну ділянку площею 1.9996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 на користь Ржищівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) з незаконного володіння ОСОБА_1 .

У задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області доРеєстратора Бучанської районної державної адміністрації Макаренка В.В. відмовлено.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 4 392, 50 грн.Стягнутоз Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Київської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 4 392, 50 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов помилкового висновку про те, що при утворенні РЛП «Трахтемирів» землі в його межах змінили цільове призначення на землі природно - заповідного фонду. РЛП «Трахтемирів» організований на підставі рішень Київської обласної ради від 17.02.200 №168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26.02.2000 року №14-14, за якими парк утворюється без вилучення земель.

Суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у 2000 році при організації РЛП «Трахтемирів» було змінено цільове призначення земельної ділянки колишнього КСП ім. Ватутіна, яка у 2019 році була передана у власність ОСОБА_1 .

Звернуто увагу на те, що висновки суду щодо статусу земель у межах регіональнго парку, створенного без вилучення земель, наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 300/4732/24. Чинне законодавство як на час організації РЛП «Трахтемирів» у 2000 році, так і на час приватизації ділянки ОСОБА_1 у 2019 році не відносило землі, зайняті регіональним ландшафтним праком (створеним без вилучення земель) до природно - заповідного фонду.

Суд дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка входить у межі територій РЛП «Трахтемирів», які планувалося віднести саме до природно-заповідного фонду. Прокурор не надав суду проєкт створення парку, а лист ТОВ «Геоматичні рішення» №14/06 від 10.06.2022, яким визначено межі парку, не є належним доказом у справі, оскільки не може замінити судову експертизу або вважатися такою. Екологічно - економічне обгрунтування 1999 року проєкту створення РЛП «Трахтемирів» не є проєктом у розумінні ст. 7 Закону України №2456-ХІІ, суд не надав належну оцінку цьому доказу. Факт накладення земельної ділянки на запроєктовані 20 га земль ПЗФ не підтверджується, оскільки вони розташовані в іншій області.

Крім того, суд не врахував зміни у чинному законодавстві щодо захисту прав добросовісного набувача та належного способу захисту інтересів держави у подібних справах, та не врахував усталену практику Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах. Відповідач просить суд врахувати рішення від 24.10.2024 у справі «Drozdyk and Mikula v.Ukraine» (заява №33358/15).

Також відповідач просить суд не застосовувати до даних правовідносин положення ст.44 ЗК України в частині віднесення усіх земель зайнятих регіональними ландшафтними парками до земель природно - заповідного фонду як таку, що суперечить Конституції Украни, застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.

У апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача судовий збір та понесені витрати на професійну правничу допомогу у орієнтованому розмірі 156 000,00 грн.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

Прокурор Карнов А. О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін як законне та обгрунтоване, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Представники Ржищівської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області,Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», а також Реєстратор Бучанської районної державної адміністрації Макаренка В. В. у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставлення судової повістки до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.

З метою дотримання процесуальних строків, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Судом встановлено, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», на підставі статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 24 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 4 ч. 1 ст. 24 ЦК Української РСР, та згідно рішень «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів», прийнятих Черкаською (№14-4 від 26.02.2000) та Київською (№168-10ХХІІІ від 17.02.2000) обласними Радами, був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

У межах Київської області РЛП «Трахтемирів» розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» охороняється як національне надбання та є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Проект створення РЛП «Трахтемирів» виготовлено у 1999 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ «АЕО» «Трахтемирів».

Усилу положень статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Проектом створення РЛП «Трахтемирів» чітко встановлено та визначено межі РЛП «Трахтемирів».

Окрім інших, земельна ділянка кадастровий номер: 3222984000:05:006:0031 перебуває на території регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та відносяться до земель природно-заповідного фонду.

Крім того, відсутня інформація про рішення органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади щодо відведення вказаних земель у приватну власність та користування, а також відсутня інформація щодо судових справ по оскарженню вказаних рішень по відведенню даних земельних ділянок,що підтверджується листом директора РЛП «Трахтемирів» Сіренка О. від 10.12.2020.

Згідно даних повідомлення Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, про надання інформації про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, Департамент повідомив, що ним не погоджувалися проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: «… 3222984000:05:006:0031...», що підтверджується відповідним повідомленням.

Згідно повідомлення, Київською обласною радою не скеровувалося на адресу Верховної Ради України подання про вилучення земельних ділянок природно-заповідного фонду з кадастровими номерами із територій регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, за поданням Київської обласної ради, не розглядалися та не погоджувалися рішення щодо припинення права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: «…3222984000:05:006:0031…» природно-заповідного фонду із території регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

З даних ТОВ «Геоматичні рішення» №14/06 від 10.06.2022 та схеми накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 вбачається, що в ході вивчення та співставлення (накладення) координат вказаної земельної ділянки встановлено, що зазначена земельна ділянка кадастровий номер 3222984000:05:006:0031 розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та відповідно відведена за рахунок території даного об`єкту природно-заповідного фонду.

На виконання запиту Заступника керівника Київської обласної прокуратури №15/3-299 від 15.12.2020, Секретаріат Кабінету Міністрів України №42623/0/2-20 від 22.12.2020 повідомляє, що Кабінет Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеним кадастровим номером 3222984000:05:006:0031, розташованих на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області із земель природно-заповідного фонду до земель сільськогосподарського призначення, не приймав.

Також судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9996 га (кадастровий номер 3222984000:05:006:0031) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського районного суду Київської області.

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер3222984000:05:006:0031)виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49296368 від 23.10.2019, державний реєстратор Києво-Святошинської районної державної адміністрації Макаренко В.В. прийняв рішення провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222984000:05:006:0031, де власником зареєстрована ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку площею 1,9996 га кадастровий номер 3222984000:05:006:0031, зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Із матеріалів справи вбачається, що Київською обласною прокуратурою на адресу Ржищівської міської ради направлено лист про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природо-заповідного фонду та запитано про вжиті міською радою заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Київською обласною прокуратурою.

На виконання листа начальника відділу представництва інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Київської обласної прокуратури №15/3-657 від 18.06.2021, виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області повідомив, що Ржищівська міська територіальна громада утворилась відповідно до Закону України«Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області». Відповідно до рішення Ржищівської міської ради Київської області №34-02-08 від 09.12.2020 Малобукринську сільську раду реорганізовано, шляхом приєднання до Ржищівської міської ради Київської області. Ржищівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Малобукринської сільської ради.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 17.05.2022, вбачається, що у виконавчому комітеті відсутня будь-яка інформація, яка підтверджує створення та встановлення меж РЛП «Трахтемирів».

Згідно проєкту адміністративних меж Малобукринської сільської ради народних депутатів Миронівського району Київської області 1992 року, наявного у міськвиконкомі, земельна ділянка, кадастровий номер 3222984000:01:004:0026 відноситься до комунальної власності Ржищівської міської територіальної громади як землі сільськогосподарського призначення. В зв`язку з чим, позов до суду щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер3222984000:05:006:0031не пред`являвся. У разі виявлення порушень, просять вжити заходів представницького характеру та повернути дану земельну ділянку до земель запасу комунальної власності як землісільськогосподарського призначення.

Відповідно до повідомлення від 15.06.2022 Заступником керівника Київської обласної прокуратури в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратури» було повідомлено Ржищівську міську раду про подачу позовної заяви в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради до Миронівського районного суду Київської області.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що РЛП «Трахтемирів», який утворений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів», набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП «Трахтемирів» на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, а надана відповідачці у власність земельна ділянка розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП «Трахтемирів».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії . Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Положення ст. 45 ЗК України щодо можливості перебування земель природно-заповідного фонду у приватній власності передбачає, що громадяни у встановленому законодавством порядку можуть створити на належних їм землях об`єкт природно-заповідного фонду і тоді земельні ділянки, на яких вони розміщені, перебуватимуть у приватній власності зі зміною цільового призначення. У цьому випадку землевласник зобов`язаний забезпечити режим охорони об`єкту природно-заповідного фонду з оформленням охоронного зобов`язання.

Отже землі природно-заповідного фонду є обмеженими в обороті, а тому не можуть перебувати у власності фізичних осіб, надаватись їм для інших цілей ніж ті, що визначені ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Вказані висновки відображено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №359/281/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) частини першої статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом, цивільні права, зокрема, право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що належна їй на праві власності спірна земельна ділянка не відноситься до території РЛП «Трахтемирів» та до земель природно-заповідного фонду, колегія суддів зазначачає настпуне.

Як вказано у постановах Верховного Судувід 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі №911/3315/17, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19, до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанціїпро те, що спірна земельна ділянка відповідача входить до земель природно-заповідного фонду РЛП «Трахтемирів».

При цьому відсутність опису меж парку, про що вказує відповідач, саме по собі не може свідчити про правомірність володіння фізичною особою земельною ділянкою природно-заповідного фонду поза межами порядку, регламентованого ст. 45 ЗК України.

Судом встановлено, що РЛП «Трахтемирів» був створений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів» та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку.

Зокрема, на території Київської області знаходиться 5148,7 га земель, з них - 3517,2 га на території Малобукринської сільської ради Миронівського району.

У матеріалах справи відсутня інформація про рішення органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади щодо відведення вказаних земель у приватну власність та користування, а також відсутня інформація щодо судових справ по оскарженню вказаних рішень по відведенню даних земельних ділянок,що підтверджується листом директора РЛП «Трахтемирів» Сіренка О. від 10.12.2020.

Крім того, Верховний Суд під час розгляду справи № 371/463/17-ц у постанові від 21.10.2019 встановив, що у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України виготовлено «Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Трахтемирів» та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ «АЕО» «Трахтемирів», в якому чітко встановлені межі РЛП «Трахтемирів».

За положеннями ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», оскільки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області та відведена за рахунок території даного об`єкту природно-заповідного фонду.

Зазначене підтверджується листом ТОВ «Геоматичні рішення» від 10 червня 2022 року, у якому вказано, що в ході вивчення та співставлення (накладення) координат земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3222984000:05:006:0031 знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та відповідно відведена за рахунок території даного об`єкту природно-заповідного фонду.

Земельна ділянка площею 1,9996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 була передана у власніть ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.08.2019 №10-6139/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49296368 від 23.10.2019, державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Макаренко В. В. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222984000:05:006:0031, за ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

У частині першій та третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 та прийняття оспорюваного Прокурором Наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим встановлено, що Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації не погоджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031.

Київською обласною радою не скеровувалося на адресу Верховної Ради України подання про вилучення земельних ділянок природно-заповідного фонду з кадастровими номерами із територій регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів» Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, про надання інформації про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, не погоджувалися проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031.

Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, за поданням Київської обласної ради, не розглядалися та не погоджувалися рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номерамом 3222984000:05:006:0031природно-заповідного фонду із території регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

Кабінетом Міністрів України не приймалося рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеним кадастровим номером 3222984000:05:006:0031, розташованих на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області із земель природно-заповідного фонду до земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на наведене, вказана земельна ділянка набута відповідачкою з порушенням вимог законодавства, оскільки проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП «Трахтемирів» на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, при цьому надана відповідачці у власність земельна ділянка розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП «Трахтемирів», а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.08.2019 №10-6139/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» є незаконним. Відтак рішення реєстратора Києво-Святошинської державної адміністрації Макаренка В. В. від 23.10.2019 індексний номер 49296368 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Таким чином належними та допустими доказами у справі встановлено, що передача спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, суперечила її визначеному цільовому призначенню.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Таким чином ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Враховуючи, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду, відтак, правовий режим та цільове призначення земельних ділянок визначається саме за фактом їх розташування на території парку.

Відтак, спірна земельна ділянка має особливий статус цільового призначення та відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Колегія суддів, ураховуючи викладене вище, відхиляє доводи відповідача про те, що спірна земельні ділянка не знаходиться у межах ландшафтного парку «Трахтемирів» з посиланням на відповіді на адвокатські запити стосовно меж заповідної території парку «Трахтемирів», оскільки такі посилання спростовуються доказами, про які вказано вище.

Колегія суддів враховує, що ВП ВС у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність і підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову про її повернення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №487/10127/14-ц, від у справі №359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі №734/519/15-ц, від у справі №676/190/18, від 22.06.2022 у справі №367/4140/16-ц.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо скасування рішення реєстратора Києво-Святошинської державної адміністрації Макаренка Володимира Вікторовича від 23.10.2019 індексний номер 49296368 щодо реєстрації права власності за відповідачкою, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та її власником є держава.

Враховуючи, що проведена державна реєстрація права власності відповідачем порушує права її власника щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, відтак, позовна вимога про скасування рішення про проведення такої реєстрації відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що РЛП «Трахтемирів», як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду в цілому є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи слідує, що РЛП «Трахтемирів» створений на підставі рішення Київської обласної ради від 17.02.2000 №168-10-XXIII та рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 №14-4 «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів», та останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Київської області знаходиться 5148,7 га земель, з них - 3517,2 га на території Малобукринської сільської ради Миронівського району.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин, РЛП «Трахтемирів» здійснює діяльність на підставі Проекту створення РЛП, рішення Київської обласної ради, Положення та відповідних картографічних матеріалів (карти-схеми), де визначені відповідні межі об`єкту природно-заповідного фонду.

Ураховуючи вимоги ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», РЛП «Трахтемирів», який створений та оголошений як об`єкт ПЗФ без вилучення земельних ділянок переданий під охорону АТЗТ «Трахтемирів» з оформленням охоронного зобов`язання, яке наявне в матеріалах справи.

Твердження відповідача про правомірність набуття нею права власності на спірну земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки суд установив, що отримана нею у власність земельна ділянка розташована на території РЛП «Трахтемирів», а проєкт її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Доводи апеляційної скарги стосовно неможливості врахування відомостей з кадастрової карти апеляційний суд відхиляє, оскільки офіційна інформація з Публічної кадастрової карти України може бути доказом у справі за умови, що на її підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять до предмета доказування, та оцінюється судами у сукупності із іншими картографічними матеріалами, висновками експертів та іншими належними та допустимими доказами у справі.

Подібні висновки щодо оцінки та врахування інформації з Публічної кадастрової карти викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 707/1921/20, від 20.11.2024 у справі № 420/2512/21.

Апеляційний суд приймає до уваги, що втручання у приватні права й інтереси особи має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, і до РЛП «Трахтемирів».

Щодо пропорційності втручання у право відповідача на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами колегія суддів зазначає наступе.

Так, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

У цій справі суд обґрунтував наявність законних підстав для втручання у право відповідачки на мирне володіння земельною ділянкою з метою захисту права власності держави на землі природно-заповітного фонду.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

Повернення спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними суспільними, екологічними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних ділянок. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу таких ділянок є необхідною умовою їх використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду.

Колегія суддів зауважує, що контроль за використанням земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для держави і суспільства загалом, як об`єкт природно-заповідного фонду задовго до виникнення спірних правовідносин, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки для сільскогосподарського призначення.

Повернення земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

З огляду на вказане у втручанні держави у право мирного володіння відповідачем земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами. Така мета переважає приватний інтерес ОСОБА_4 у збереженні контролю за цією ділянкою.

Відповідач не мала перешкод у доступі до законодавства, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка має ознаки земель природно-заповідного призначення, тому відбулося зайняття земельної ділянки державної власності природо-заповідного фонду з порушенням вимог земельного законодавства України, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття у власність нерухомомого майна з подальшою його державною реєстрацією.

Отже, надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території РЛП «Трахтемирів», суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях. Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і орган місцевого самоврядування, і відповідачзнали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території РЛП «Трахтемирів» для вищевказаної мети.

Отже, втручання судом у право власності відповідача мирно володіти спірною земельною ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є саме негаторний позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що Київською обласною прокуратурою подано позовну заяву із формальних підстав та за відсутністю будь-якого обґрунтування порушення прав Ржищівської міської ради та її бездіяльності, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

До моменту звернення до суду із позовом, Київською обласною прокуратурою повідомлено Ржищівську міську раду про існування обґрунтованих підстав вважати, що діями відповідача щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку було порушено інтереси територіальної громади м. Ржищів, які необхідно захистити.

Враховуючи, що після вказаного звернення, Ржищівська міська рада не вжила жодних заходів та повідомила позивача про віднесення спірної земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади, відтак, Київською обласною прокуратурою обгрунтовано подано названий позов з метою захисту порушених інтересів держави

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Суд першої інстанції правильно вважав, що зібраними у справі доказами підтверджено те, що відповідач не набула право власності на спірну земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства на час набуття такого права, вказана земельна ділянка вибула із володіння держави у протизаконний спосіб, оскільки належить до земель природно-заповідного фонду, а розташування земель природно-заповідного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника. Відтак спірна земельна ділянка площею 1.9996 га з кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 підлягає поверненню Ржищівській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ 04358218) з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи, що вимоги закону щодо погодження Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконані не були, земельна ділянка була передана відповідачу у власність без погодження проєкту зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, суд дійшов обгрунтованого висновку про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства.

Крім того, оспорюваний наказ ГУ Держземагенства у Київській області виданий з порушенням вимог закону та прав позивача, оскільки передана у власність відповідачу спірна земельна ділянка відповідно до проєкту створення РЛП «Трахтемирів», Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП «Трахтемирів» та схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП «Трахтемирів».

РЛП «Трахтемирів» утворений у встановленому законом порядку і перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів цього фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять.

При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню позивачем, оскільки суд залишає її апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 19 травня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна