Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №420/20571/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20571/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 420/20571/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №2037345-2409-1503-UA51040050000073907, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 30 214,84 грн (тридцять тисяч двісті чотирнадцять гривень вісімдесят чотири копійки);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №2037344-2409-1503-UA51040050000073907, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 58 652,34 грн (п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні тридцять чотири копійки).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваних ППР ГУ ДПС в Одеській області, йому визначено суму податкового зобов`язання за податковий період - 2022 рік, назва платежу – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування визначено будівлі готельні за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - територія активних бойових дій з 03.03.2022. Протягом податкового періоду 2022 року діяв підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким визначені податкових пільги, введені законодавцем у зв`язку із воєнним станом задля зменшення податкового тягаря на платників. Останні звільнені від сплати податку за 2022 рік на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на території смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/31970/23 від 13.06.2024 податкові повідомлення - рішення по податку за 2022 рік були визнані протиправними та скасовані. В подальшому з урахуванням Постанови № 1364 та з урахуванням висновків суду, в автоматичному режимі, платнику податків ОСОБА_1 застосовано пільгу за період з 03.03.2022 по 17.08.2022 (за квітень - серпень 2022 року) та сформовані ППР за 2022 рік від 22.11.2024, тобто врахований період у який нерухоме майно перебувало в зоні активних бойових дій.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.02.2026 у справі № 420/20571/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №-2037345-2409-1503-UA51040050000073907 від 22.11.2024, № 2037344-2409-1503-UA51040050000073907 від 22.11.2024 відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, територія смт. Затока ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код UА51040050020033880) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - територія активних бойових дій з 03.03.2022 по 17.08.2022.

Суд зазначив, що до вказаної Постанови №1364 та Наказу №309 змін щодо територій бойових дій, а саме території смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади за 2022 рік не вносилось.

За наведеного суд першої інстанції виснував, що пільговим періодом на який позивач звільняється від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб є період з 03.03.2022 по 17.08.2022. Відповідно, з урахуванням Постанови № 1364 податковим органом, платнику ОСОБА_1 застосовано пільгу за період з 03.03.2022 по 17.08.2022 (за квітень - серпень 2022 року) та правомірно сформовані ППР за 2022 рік від 22.11.2024 № 2037344-2409-1503-UА51040050000073907 у розмірі 58562,34 грн та №2037345-2409-1503-UА51040050000073907 у розмірі 30 214,84 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що на адвокатський запит ГУ ДПС в Одеській області надало відповідь від 20.02.2026 №4154/6/15-32-24-09-06, по змісту якої підтвердило факт, що податкові повідомлення-рішення №-2037345-2409-1503-UA51040050000073907 від 22.11.2024р., № 2037344-2409-1503-UA51040050000073907 від 22.11.2024 скасовані ще 31.07.2025.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає висновки суду першої інстанції таким, що прийнять з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим відповідач зазначає, що відомості про спірні податкові повідомлення-рішення були виключені з ІКП на період оскарження.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (2428807751), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , належить спільно частково нерухоме майно (інше будівлі та споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_2 "), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3125,0 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 264151351000, право власності з 23.01.2014 (за номерами відомостей про речове право: № 4376432 - розмір частки 34/200 (складає 531,25 кв.м.) та № 4376092- розмір частки 66/200 (складає 1031,25 кв.м.)).

ОСОБА_1 було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб (далі - податок) згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ за 2022 рік та винесено податкові повідомлення - рішення (далі - ППР) від 29.06.2023 № 2393034- 2409-1503-13А510400500000739 у розмірі 100 546,88 грн та № 2393037-2409-1503- иА51040050000073907 у розмірі 51 796,88 гривень. Платником особисто отримано ППР 02.08.2023 та сплачено 19.08.2024 податок у сумі 157 032,00 гривень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/31970/23 від 13.06.2024 податкові повідомлення - рішення по податку за 2022 рік були визнані протиправними та скасовані.

Суд у своєму рішенні зазначив наступне: “За таких встановлених обставин, враховуючи, що нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, знаходиться на території смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади, яка входять до Білгород-Дністровського району Одеської області, суд доходить висновку, що з 03.03.2022 року по 17.08.2022 року об`єкт нерухомого майна позивача був розташований на території, на якій велися бойові дії, а відтак підпадає під дію положень пп. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, та є підставою для звільнення від сплати податкового зобов`язання за цей період.

Враховуючи, що відповідачем неправильно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2022 рік, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.”

В подальшому, ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до Постанови Кабміну України від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією” (далі - Постанова № 1364) Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (далі – Наказ № 309), в автоматичному режимі платнику ОСОБА_1 застосовано пільгу за період з 03.03.2022 по 17.08.2022 (за квітень - серпень 2022 року) та сформовані ППР за 2022 рік від 22.11.2024:

- № 2037344-2409-1503-иА51040050000073907 у розмірі 58 562,34 грн;

- №2037345-2409-1503-иА51040050000073907 у розмірі 30 214,84 гривень.

ППР направлені на податкову адресу платника податків засобами поштового зв`язку та лист повернуто Укрпоштою без вручення 03.01.2025 з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Позивач вважає, що дії ГУ ДПС в Одеській області, яке скасовуючи попередні ППР від 29.06.2023, прийняло нові від 22.11.2024, що є фактично тотожними попереднім є очевидно протиправними, так як не відповідають приписам Закону, який діяв в період 2022 року, а також висновкам суду у справі №420/31970/23 яким встановлено, що ОСОБА_1 має пільги щодо плати податку на нерухоме майно відмінного від земельної ділянки за весь 2022 рік щодо майна, яке знаходиться в смт. Затока.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги стосується правильності рішення суду першої інстанції за обставин наявності листа відповідача про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 31.07.2025, та як вказує апелянт, відсутності юридичного спору між сторонами.

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, факт відсутності спору по суті, виключає потребу в дослідженні висновків суду першої інстанції хоч вони і не відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яку викладено в постанові від 28.10.2025 у справі №200/673/25 де ретельно досліджено та виснувано, що нерухоме майно розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії звільнене від оподаткування за період з 01.03.2022 по 06.05.2023.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до частин 1-2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень частини 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються, зокрема:

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. (пункти 4, 5, 8, 9 частини 5 статті 160 КАС України).

Разом з тим, згідно з частинами 1-2 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Також, за змістом пунктів 2-3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право:

- подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

- подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою у даній справі, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2024 №2037345-2409-1503-UA51040050000073907, від 22.11.2024 №2037344-2409-1503-UA51040050000073907.

В позовній заяві наведено правові та фактичні підстави позову та надано докази на їх обґрунтування.

Відтак, позивач реалізував своє право на звернення до суду з позовною заявою та визначивши предмет позову, підстави та відповідні докази.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначила, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в ході розгляду справи у суді першої інстанції не було долучено жодних доказів на підтвердження скасування спірних податкових повідомлень-рішень, як і не було заявлено відповідних клопотань про витребування таких доказів у відповідача.

Відтак, суд першої інстанції надав оцінку спірним правовідносинам згідно з доводами позовної заяви на підставі долучених до матеріалів справи доказів.

Окрім того, відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд зазначає, що позивачем до суду апеляційної інстанції надано відповідь Головного управління ДПС в Одеській області на адвокатський запит представника від 20.02.2026 №4154/6/15-32-24-09-06, за змістом якої контролюючим органом вказано, що податкові повідомлення-рішення №-2037345-2409-1503-UA51040050000073907 від 22.11.2024, № 2037344-2409-1503-UA51040050000073907 від 22.11.2024 скасовані 31.07.2025.

Як зазначає апелянт, вказані докази не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки були отримані лише 20.02.2026, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вказує, що наведені аргументи не свідчать про неможливість подання позивачем вказаних доказів до суду першої інстанції.

Апелянтом не зазначено обставин, які унеможливлювали звернення позивача до відповідача з аналогічним запитом в ході розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення судом першої інстанції рішення у справ по суті спору. Водночас, як вже зазначалось, питання щодо витребування наведеного доказу не було ініційовано перед судом першої інстанції.

В канві наведеного, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2025 № 906/127/24, в якій Суд зазначив, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі від 10.09.2025 № 906/127/24.

Колегія суддів зазначає, що відповідь контролюючого органу на адвокатський запит датована 20.02.2026.

Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції вказаний доказ не існував, а відтак не міг бути покладений в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції та, як наслідок, не може бути покладений в основу висновків про протиправність рішення суду першої інстанції.

У призмі вказаних аргументів скаржника, апеляційний суд також зауважує, що позивач звернувся з позовом у даній справі, з метою захисту своїх прав.

В той же час, апелянт в апеляційній сказі наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, не потребують оцінки апеляційним судом, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку зі скасуванням спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом.

На думку колегії суддів, така контраверсійна процесуальна поведінка позивача у підході до захисту порушеного права є порушенням принципу «естопель», який застосовується в практиці Європейського суду з прав людини (див. рішення ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України", заява № 41707/98, постанову Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/24323/16).

Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний естопель знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу естопеля є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв`язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності (постанови від 06.12.2023 у справі №932/1140/21, від 29.05.2024 у справі №910/3508/22, від 04.09.2024 у справі №906/1311/23, від 24.09.2025 у справі №925/322/23 (925/875/23), на які посилається скаржник) (див. постанову Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 922/593/25).

Окрім того, апеляційним судом встановлено, що відповідач у додаткових поясненнях зазначає, що відомості щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були виключені з ІКП у зв`язку з їх оскарженням.

Так, положеннями пункту 2 розділу 13 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.

Відтак, є обґрунтованими аргументи відповідача про те, що на момент звернення з адвокатським запитом дані ІКП не містили відомостей про спірні ППР.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2.)

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п 60.3 статті 60).

Колегія суддів зазначає, що апелянтом на підтвердження скасування спірних податкових рішень податковим органом 31.07.2025 надано відповідь на адвокатський запит.

Проте, до вказаної відповіді не долучено рішення контролюючого органу про скасування або відкликання спірних ППР.

При цьому, саме рішення податкового органу є допустимим доказом скасування, або відкликання спірних ППР, у розумінні частини 2 статті 74 КАС України.

Відтак, апелянтом не долучено допустимих доказів на підтвердження правової позиції, яка викладена в апеляційній скарзі.

Враховуючи все вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі аргумент є необґрунтованими та не містять доводів щодо неправильності висновків рішення суду першої інстанції.

За наведеного, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 420/20571/25– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик