Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №420/25132/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25132/25

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 28.11.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Осіпова Ю.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.01.2025 №155750003470 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язання зарахувати до стажу його роботи за вислугою років, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова - 2 роки 2 місяці 4 дня; період роботи з 22.12.2000 по 16.08.2002 у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі Одеської області; період роботи з 19.08.2002 по 03.02.2003 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Одеси на посаді державного службовця - 2 роки 3 місяці 10 днів; зобов`язання призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 з моменту звернення з відповідною заявою з 17.01.2025.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 17.01.2025 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру», однак рішенням від 24.01.2025 №155750003470 йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позов задоволений, оскільки висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області наведені в рішенні від 24.01.2025 №155750003470 є незаконними та такими, що суперечать наданим документам (що були додані до заяви про призначення пенсії за вислугою років) та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає про те, що пенсійним органом правомірно не зараховано до вислуги років позивача половину строку навчання з 22.02.1996 по 30.06.2000 на економіко-правовому факультеті за спеціальністю «Правознавство» в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова, оскільки відсутня інформація про навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; періоди роботи з 22.12.2000 по 16.08.2002 у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі м. Одеси та з 19.08.2002 по 03.02.2003 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Одеси, оскільки відсутня інформація про присвоєння рангу державного службовця (наявна інформація про присвоєння спеціального звання), що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 вислуги років, визначеної ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України «Про прокуратуру». /а.с.61-62/

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 №155750003470 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, оскільки наявна у позивача станом на 17.01.2025 вислуга років (21 повних років) не відповідає вимогам до вислуги років (25 років), встановленим ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

До вислуги років позивача не зараховано наступні періоди роботи:

половину строку навчання з 22.02.1996 по 30.06.2000 на економіко-правовому факультеті за спеціальністю «Правознавство» в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова за даними архівної довідки від 13.09.2024 №24-01-1862 та листа від 08.01.2025 №32-04, оскільки відсутня інформація про навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

періоди роботи з 22.12.2000 по 16.08.2002 у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі м.Одеси та з 19.08.2002 по 03.02.2003 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Одеси за записами трудової книжки від 14.02.2000 серії НОМЕР_1 та даними довідки від 17.01.025 № 3/Ш/15-32-11-01-12, оскільки відсутня інформація про присвоєння рангу державного службовця (наявна інформація про присвоєння спеціального звання). /а.с.63-64/

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин, питання пенсійного забезпечення прокурорів та працівників прокуратури врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (надалі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ст.15 Закону №1697-VII визначено статус прокурора та вказано наступне. Прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до ст.86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року; 56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.

Згідно з ч.6 ст.86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Отже, позивач має право на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» якщо його вислуга років, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, складала 25 і більше років.

При цьому, аналіз норм ч.6 ст.86 Закону №1697-VII дає підстави для висновку, що умовою зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, часу роботи на посадах державних службовців, є як наявність кваліфікаційних вимог у вигляді вищої юридичної освіти для такої посади, так і фактична наявність у особи, що займає таку посаду, вищої юридичної освіти.

Як вбачається з оскаржуваного рішення пенсійного органу спірним є питання зарахування до вислуги років позивача:

половини строку навчання з 22.02.1996 по 30.06.2000 на економіко-правовому факультеті за спеціальністю «Правознавство» в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова за даними архівної довідки від 13.09.2024 №24-01-1862 та листа від 08.01.2025 №32-04, оскільки відсутня інформація про навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

періодів роботи з 22.12.2000 по 16.08.2002 у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі м.Одеси та з 19.08.2002 по 03.02.2003 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Одеси за записами трудової книжки від 14.02.2000 серії НОМЕР_1 та даними довідки від 17.01.025 №3/Ш/15-32-11-01-12, оскільки відсутня інформація про присвоєння рангу державного службовця (наявна інформація про присвоєння спеціального звання). /а.с.63-64/

Згідно з ч.6 ст.86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання

Статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що вищий навчальний заклад це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб, відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про вищу освіту» університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад 4 рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природних, гуманітарних, технічних, економічних, та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв;

інститут - вищий навчальний заклад 3-4 рівня акредитації або структурний підрозділ університету, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва.

Згідно диплому спеціаліста від 16.06.2000, доданого до заяви про призначення пенсії, у 2000 році ОСОБА_1 закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. /а.с.46/

Крім того, згідно арк.арк.4, 5 трудової книжки позивача, 22.02.1996 позивач переведений з заочної на денну форму навчання юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова та 30.06.2000 відрахований у зв`язку з закінченням навчання на денному відділенні. /а.с.29/

Вищезазначена інформація підтверджується архівною довідкою Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова від 13.09.2024 № 24-01-1862, у якій зазначено, що у період з 22.02.1996 по 30.06.2000 позивач навчався на денній формі навчання. /а.с.49/

Тобто, з наданих документів вбачається, що позивач здійснював навчання на факультеті денної форми навчання вищого навчального закладу за напрямом «право» та спеціальністю «правознавство».

З огляду на викладене, висновок пенсійного органу щодо не зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання з 22.02.1996 по 30.06.2000 за спеціальністю «правознавство» в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова є безпідставним.

Відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХП, який діяв на момент проходження позивачем служби в органах державної податкової служби, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» для посадових осіб органів державної податкової служби встановлено такі спеціальні звання:

головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби І рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби І рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби ПІ рангу.

Згідно арк.арк.10, 11 трудової книжки позивача, присяга державного службовця прийнята 22.12.2000, а відповідно до арк.арк.8, 9 трудової книжки - наказом №21-о від 22.06.2001 позивачу присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби ІІІ рангу».

Крім того, довідкою Головного управління ДПС в Одеській області від 17.01.2025 №З/Ш/15-32-11-01-12, підтверджено трудову діяльність позивача в органах Державної податкової служби в Одеській області за період з 22.12.2000 по 03.02.2003 та визначено, що відповідно до ст. 4 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (чинного на дату звільнення) посади, які я обіймав позивач, належали до посад державної служби. /а.с.101-102/

Таким чином, у період з 22.12.2000 по 16.08.2002 та з 19.08.2002 по 03.02.2003 позивач працював на посадах державної служби, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, а тому вказані періоди підлягають зарахуванню до вислуги років згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, вислуга років ОСОБА_1 згідно з ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», на час звернення із заявою про призначення пенсії, становила понад 25 років, у тому числі час роботи на посадах прокурорів понад 15 років, що є достатнім для призначення пенсії за вислугою років та свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2025 № 155750003470.

Разом з тим, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1.1 р.І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно з п.4.2 р.IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. р.IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п.4.10 р.IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області, а тому дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно зі ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку щодо необхідності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до стажу роботи за вислугою років ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова - 2 роки 2 місяці і 4 дня та період роботи з 22.12.2000 по 16.08.2002 у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі Одеської області і період роботи з 19.08.2002 по 03.02.2003 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Одеси на посаді державного службовця - 2 роки 3 місяці 10 днів; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 з 17.01.2025 пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи за вислугою років ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова - 2 роки 2 місяці і 4 дня та період роботи з 22 грудня 2000 року по 16 серпня 2002 року у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі Одеської області і період роботи з 19 серпня 2002 року по 03 лютого 2003 року у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Одеси на посаді державного службовця - 2 роки 3 місяці 10 днів; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення з відповідною заявою з 17 січня 2025 року.

Ухвалити у цій частині постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до стажу роботи за вислугою років ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова - 2 роки 2 місяці і 4 дня та період роботи з 22 грудня 2000 року по 16 серпня 2002 року у Державній податковій інспекції у Роздільнянському районі Одеської області і період роботи з 19 серпня 2002 року по 03 лютого 2003 року у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Одеси на посаді державного службовця - 2 роки 3 місяці 10 днів;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 з 17 січня 2025 року пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді Ю.В. Осіпов О.В. Яковлєв