Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №420/36338/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36338/25

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Дата і місце ухвалення: 04.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №420/36338/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Військової академії (м. Одеса), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2024 року по 16.09.2025 року включно;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3838,88 грн на місяць за період з 01.01.2024 року по 16.09.2025 року включно в загальній сумі 78 825,00 грн відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 24983020) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення за 2024-2025 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3838,88 грн;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отриманої ним у 2024-2025 роках грошової допомоги для оздоровлення із урахуванням у складі грошового забезпечення індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3838,88 грн;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 01.01.2024 року по 16.09.2025 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, унаслідок чого безпідставно відмовив у захисті порушених прав позивача.

Апелянт вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 він набув право на щомісячне отримання індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3838,88 грн, яке було підтверджене рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №240/25452/24. На виконання цього рішення було встановлено, що зазначена сума підлягала виплаті щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дня звільнення з військової служби.

На думку апелянта, переведення до Військової академії (м. Одеса) не припинило його права на отримання індексації-різниці, оскільки після березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців, яке б відповідно до пункту 5 Порядку №1078 припинило виплату цієї суми, не відбулося. Відтак відповідач, як орган, що здійснював виплату грошового забезпечення у період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року, був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю у встановленому розмірі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно пов`язав виникнення обов`язку відповідача із наявністю відповідних відомостей у грошовому атестаті та з фактом звернення позивача із заявою під час проходження служби. На переконання апелянта, відсутність у грошовому атестаті інформації про індексацію-різницю не припиняє право на таку виплату, а обов`язок щодо її нарахування виникає безпосередньо із закону та не залежить від подання військовослужбовцем окремого звернення.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 30 листопада 2023 року у справі №420/616/23 та від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23, у яких роз`яснено порядок визначення та виплати індексації-різниці, а також підтверджено, що така виплата здійснюється до наступного підвищення посадових окладів або до звільнення зі служби.

Окремо апелянт наголошує, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а тому повинна враховуватися при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення. У зв`язку з цим, на його думку, відповідач також зобов`язаний здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025 роки, а також нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова академія (м. Одеса) заперечує проти її задоволення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року - без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Військова академія (м. Одеса) є військовим навчальним закладом у структурі Збройних Сил України, а порядок проходження військової служби та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач вказує, що на момент зарахування позивача до списків особового складу Військової академії (м. Одеса) військовою частиною НОМЕР_2 не було визначено конкретний розмір індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078, а відповідні відомості не були внесені до грошового атестата позивача. У зв`язку з цим, на думку відповідача, у Військової академії (м. Одеса) не виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 3838,88 грн щомісячно.

Також відповідач зазначає, що право позивача на отримання індексації-різниці у вказаному розмірі було встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №240/25452/24 виключно щодо періоду проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , яка є окремою юридичною особою та самостійним розпорядником бюджетних коштів.

На думку відповідача, Військова академія (м. Одеса) не є правонаступником військової частини НОМЕР_2 та не може нести відповідальність за невиконання останньою обов`язку щодо визначення розміру індексації-різниці та відображення відповідних сум у грошовому атестаті позивача при його переміщенні до нового місця служби.

Крім того, відповідач звертає увагу, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №240/25452/24 не містить висновків про покладення на Військову академію (м. Одеса) обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації-різниці за період після переміщення позивача до цього військового навчального закладу.

Відповідач також зазначає, що під час проходження військової служби у Військовій академії (м. Одеса) позивач не звертався із заявами щодо внесення змін до грошового атестата, проведення перерахунку грошового забезпечення або виплати індексації-різниці, а тому Академія діяла добросовісно та в межах наявної у неї інформації щодо належних позивачу виплат.

Окремо відповідач зазначає, що подані до суду розрахунки можливих сум індексації, грошової допомоги для оздоровлення та інших виплат були надані виключно з метою забезпечення повного і всебічного розгляду справи та не свідчать про визнання позовних вимог.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових і фактичних підстав для задоволення позову.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з якої був переміщений до Військової академії (м. Одеса), де проходив військову службу з 13 січня 2023 року по 16 вересня 2025 року, про що видано наказ начальника Військової академії (м. Одеса) №271 від 16 вересня 2025 року про виключення позивача зі списків особового складу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №240/25452/24, яке набрало законної сили 30 липня 2025 року, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Вказаним рішенням зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078 як різницю між сумою індексації та розміром підвищення доходу, з урахуванням уже виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення військовою частиною НОМЕР_2 було здійснено розрахунок, відповідно до якого розмір щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення позивача визначено у сумі 3838,88 грн.

Під час переміщення позивача до Військової академії (м. Одеса) військовою частиною НОМЕР_2 оформлено грошовий атестат відповідно до пункту 11.1 наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України».

Позивач вважає, що внаслідок невідображення у грошовому атестаті відомостей про щомісячну індексацію-різницю Військова академія ( АДРЕСА_1 ) не здійснювала її нарахування та виплату за період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року.

За розрахунком позивача, загальна сума невиплаченої індексації-різниці за зазначений період становить 78 825,00 грн, з яких: за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року (20 місяців) - 76 777,60 грн; за період з 01 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року - 2 047,40 грн.

Посилаючись на те, що індексація-різниця є складовою грошового забезпечення, позивач також вважає, що вона повинна враховуватися при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025 роки, а у зв`язку з несвоєчасною виплатою зазначених сум він має право на компенсацію втрати частини доходів та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Вважаючи, що Військова академія (м. Одеса) протиправно не нарахувала та не виплатила йому індексацію-різницю та пов`язані з нею виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №240/25452/24 встановлює обов`язок військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, однак не містить висновків щодо покладення на Військову академію (м. Одеса) обов`язку здійснювати виплату індексації-різниці після переміщення позивача до нового місця служби.

Суд першої інстанції зазначив, що Військова академія (м. Одеса) та військова частина НОМЕР_2 є окремими юридичними особами та самостійними розпорядниками бюджетних коштів, а тому відповідач не несе відповідальності за дії або бездіяльність іншої військової частини, зокрема щодо неналежного оформлення грошового атестата.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на отримання індексації-різниці у розмірі 3838,88 грн щомісячно за період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року не було безпосередньо встановлене жодним судовим рішенням, а позовні вимоги ґрунтуються переважно на розрахунках, здійснених на виконання рішення у справі №240/25452/24.

Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки позовні вимоги щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, компенсації втрати частини доходів та компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є похідними від основної вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці, відсутність підстав для задоволення основної вимоги виключає можливість задоволення і похідних вимог.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову та відмовив у його задоволенні в повному обсязі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають, зокрема, доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення.

Частиною шостою статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

На виконання Закону №1282-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 липня 2003 року №1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Абзацами третім, четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) роботодавець повинен визначити розмір підвищення доходу та суму можливої індексації, а у разі якщо розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, працівнику (військовослужбовцю) виплачується індексація-різниця, яка визначається як різниця між цими величинами.

Сума індексації, визначена відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, має щомісячний характер та виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), за наслідками якого роботодавець зобов`язаний повторно здійснити розрахунок відповідно до вимог цього Порядку.

У постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 02 листопада 2023 року у справі №420/21528/21, від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23, від 19 лютого 2025 року у справі №420/2653/24 та від 07 січня 2026 року у справі №200/65/25 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого індексація-різниця є обов`язковою складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яка підлягає щомісячному нарахуванню та виплаті до настання передбачених Порядком №1078 підстав для припинення або перегляду її розміру.

Аналіз наведених постанов Верховного Суду, зокрема постанови від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23, свідчить, що після визначення конкретного розміру індексації-різниці така виплата підлягає щомісячному нарахуванню та виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до звільнення військовослужбовця зі служби. Переведення військовослужбовця до іншої військової частини чи призначення на іншу посаду саме по собі не є підставою для припинення виплати індексації-різниці, якщо її розмір був визначений у встановленому законом порядку та не настали передбачені Порядком №1078 підстави для припинення такої виплати.

Крім того, Верховний Суд послідовно виходить із того, що належним відповідачем у спорах щодо нарахування та виплати складових грошового забезпечення є та військова частина, установа або орган, у якому військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки саме на цей суб`єкт покладається обов`язок щодо правильного визначення та своєчасної виплати всіх належних сум.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №240/25452/24, яке набрало законної сили 30 липня 2025 року, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язано здійснити позивачу відповідні нарахування.

На виконання зазначеного рішення військовою частиною НОМЕР_2 було визначено розмір щомісячної індексації-різниці, який становить 3838,88 грн.

Таким чином, на момент проходження позивачем служби у Військовій академії (м. Одеса) право на індексацію-різницю вже було встановлене, а її розмір - конкретно визначений.

Доводи відповідача про те, що у грошовому атестаті не було зазначено відомостей про відповідну виплату, не можуть бути прийняті судом, оскільки грошовий атестат має лише інформаційний характер і не є документом, який створює або припиняє право військовослужбовця на окремі складові грошового забезпечення.

Так само не впливає на наявність права позивача і той факт, що він звернувся до відповідача з відповідною заявою лише після звільнення з військової служби, оскільки обов`язок щодо нарахування та виплати індексації виникає безпосередньо із закону та не залежить від подання особою окремого звернення.

Матеріали справи не містять доказів того, що після визначення розміру індексації-різниці відбулося наступне підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідно до пункту 5 Порядку №1078 припинило б право позивача на отримання цієї виплати.

Отже, у період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року ОСОБА_1 зберігав право на щомісячне отримання індексації-різниці у розмірі 3838,88 грн, а Військова академія (м. Одеса), яка здійснювала виплату його грошового забезпечення у цей період, була зобов`язана нарахувати та виплатити зазначені суми, а також здійснити похідні виплати, пов`язані з їх неврахуванням.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що Військова академія (м. Одеса) допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078, у розмірі 3838,88 грн на місяць за період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року включно.

Оскільки індексація-різниця є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, її неврахування при визначенні розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025 роки також свідчить про протиправність дій (бездіяльності) відповідача.

Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень підзаконних нормативно-правових актів, грошова допомога для оздоровлення виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, а тому всі його обов`язкові складові, у тому числі індексація-різниця, підлягають врахуванню при визначенні розміру такої виплати.

Крім того, згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у разі затримки виплати належних особі доходів підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання зобов`язані здійснити компенсацію втрати частини доходів за весь період прострочення.

Верховний Суд у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а та від 04 травня 2023 року у справі №200/14472/19-а дійшов висновку, що вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум не є передчасною, оскільки право на таку компенсацію виникає в силу закону одночасно з фактом несвоєчасної виплати відповідного доходу, а її нарахування та виплата є похідним обов`язком суб`єкта, який здійснює основну виплату.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, військовослужбовцям виплачується грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із сум грошового забезпечення та інших виплат, право на отримання яких визначено законодавством.

Оскільки вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, а також компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є похідними від основної вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, а право позивача на отримання відповідних сум встановлено судом апеляційної інстанції, зазначені вимоги не є передчасними та також підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №420/36338/25 - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3838,88 грн на місяць за період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року включно.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3838,88 грн на місяць за період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року включно відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення за 2024 та 2025 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації-різниці у розмірі 3838,88 грн.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої у 2024 та 2025 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації-різниці у розмірі 3838,88 грн.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (ЄДРПОУ 24983020) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 16 вересня 2025 року по день фактичної виплати відповідних сум.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук