Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №280/6020/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6020/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/6020/25 (головуючий суддя першої інстанції - Бойченко Ю.П.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.07.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 11.06.2025 року № 0088652411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.06.2025 року № 0088652411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.01.2024 року позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік (реєстраційний № 9385910388) та Додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», в якому самостійно нараховано суму єдиного внеску до сплати у розмірі 16214,00 грн..

Внаслідок подання вищезазначеної декларації, 19.02.2024 року в інтегрованій картці платника податку (код платежу 71040000) виникла заборгованість з єдиного внеску у сумі 16214,00 грн..

15.04.2024 року ФОП ОСОБА_1 подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2023 рік та уточнюючий Додаток 1 до неї, яким задекларовано зменшення нарахування єдиного внеску у сумі 15972,00 грн..

Заборгованість з єдиного внеску у розмірі 242,00 грн. сплачено 16.04.2024 року.

11.06.2025 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0088652411, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3242,80 грн. за період з 20.02.2024 року по 16.04.2024 року та нараховано пеню у розмірі 908,22 грн..

Позивачем оскаржено дане рішення до ДПС України, рішенням якої від 10.07.2025 року № 19893/6/99-00-06-02-01-06 скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій протиправними, оскаржив таке рішення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, нарахованого позивачем помилково. При цьому, позивач шляхом подання уточнюючої декларації виправив зазначену помилку до ухвалення відповідачем спірного у цій справі рішення.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини п`ятої статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Днем сплати єдиного внеску вважається - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки (пункт 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону № 2464-VІ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з пунктами 3, 7 частини першої статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані, серед іншого, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону та за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.

За приписами частини другої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону № 2464-VI).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Відповідно до матеріалів справи, позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та 09.01.2024 року позивач самостійно подав податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік та Додаток 1, яким самостійно визначив суму єдиного внеску до сплати у розмірі 16214,00 грн..

Разом із цим, статтею 50 ПК України визначено порядок самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій платником податку податковій декларації.

Відповідно до абзацу першого пункту 50.1 статті 50 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Скориставшись цим правом, позивач подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку, фізичної особи - підприємця за 2023 рік та уточнюючий Додаток 1 до неї, яким задекларовано зменшення нарахування єдиного внеску у сумі 15972,00 грн. Заборгованість з єдиного внеску у розмірі 242,00 грн. сплачено 16.04.2024 року.

Отже, контролюючий орган застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, нарахованого позивачем помилково.

При цьому, позивач шляхом подання уточнюючої декларації, виправив зазначену помилку до ухвалення відповідачем спірного у цій справі рішення.

З урахуванням наведеного, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.06.2025 року № 0088652411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в повному обсязі як такого, що прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в адміністративній справі № 280/6020/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в адміністративній справі № 280/6020/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко