Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №160/36463/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36463/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 в адміністративній справі №160/36463/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) реалізувати право на добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що укладається з Пенсійним фондом;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) укласти з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 типовий договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування починаючи з квітня 2023 року з урахуванням розмірів страхових внесків, що були встановлені на момент передбачуваної сплати із зарахуванням до страхового стажу періодів добровільно сплачених страхових внесків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, починаючи з 19.04.2023, набув статусу особи з інвалідністю, отримує пенсію по інвалідності. Позивач подав до відповідача заяву про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідач в задоволенні заяви відмовив. Вказану відмову позивач вважає протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відмовлено в задоволені позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №160/36463/25 та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 реалізувати право на добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно витлумачив ч. 9 ст. 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, застосувавши механічну заборону на добровільну сплату внесків для осіб, яким уже призначено пенсію (апелянт має статус особи з інвалідністю ІІІ групи та є пенсіонером). При цьому, апелянт вважає, що суд припустився надмірного формалізму, не врахував положення Конвенції про права осіб з інвалідністю та безпрецедентно підмінив поняття договору з ПФУ договором про добровільну сплату ЄСВ через податкові органи (Закон № 2464-VI). Також зауважує, що оскільки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось, жодних пояснень, заяв або клопотань не подало, то фактично відповідачем позов визнано.

Відповідач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду звернення позивача від 27.10.2023 щодо укладення договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідач листом від 24.11.2023 повідомив позивача про те, що відповідно до частини 9 статті 12 Закону № 1058 особи, які досягли 16-річного віку та не належать до осіб, яким призначено пенсію у солідарній системі (не є застрахованими особами), мають право на добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що укладається з Пенсійним фондом. Згідно із зверненням, позивач є пенсіонером 3 групи інвалідності, тому не має законних підстав для сплати добровільних внесків. Законодавством передбачено іншу можливість брати добровільну участь відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1058, відповідно до якої, особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Для добровільної участі позивачу необхідно звернутись до податкових органів за місцем свого проживання та подати заяву за встановленою формою, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; трудової книжки (у разі наявності); документа, що посвідчує особу.

Також, за результатом розгляду звернення позивача від 24.11.2024, відповідач листом від 18.12.2024 повідомив позивача про те, що станом на дату надання відповіді в РЗО наявна інформація про прийняття позивача на роботу до ТОВ "Акватерм Дніпро-Запоріжжя" (код ЄДРПОУ 44770407) з 09.05.2022. Враховуючи вищевказане, для вирішення питання стосовно "працевлаштування/звільнення" рекомендовано звернутися до страхувальника та надати інформацію про звільнення (довідку про працевлаштування /звільнення або копії наказів завірених належним чином про прийняття та звільнення з роботи).

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування реалізується у два різні способи, залежно від обраної норми закону. Положення Закону № 2464 регулюють загальні засади сплати внесків. При цьому, норми Закону № 1058 (зокрема, ч. 9 ст. 12) регулюють питання участі у пенсійній системі через пенсійний орган та є спеціальними нормами, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Звернув увагу, що ч. 9 ст. 12 Закону № 1058 містить пряму вказівку, що право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування мають особи, які, зокрема, не належать до осіб, яким призначено пенсію у солідарній системі. При цьому, позивач є отримувачем виплат у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (отримує пенсії по інвалідності), а тому, підстави для сплати позивачем добровільних внесків на підставі ч. 9 ст. 12 Закону № 1058 були відсутні. Також, суд виходив з того, що позивачем обрано помилковий спосіб захисту права, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу державної влади та зобов`язувати установу діяти поза межами її законодавчо визначеної компетенції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1058-ІV, особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону №1058-ІV (згідно із Законом № 2734-IX від 04.11.2022), особи, які досягли 16-річного віку та не належать до осіб, яким призначено пенсію у солідарній системі, мають право на добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що укладається з Пенсійним фондом.

Договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування укладається особою, яку ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації "Bank ID" чи іншого засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника, в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія), у тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія (далі - мобільний додаток Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду шляхом приєднання до типового договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - типовий договір).

Договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування може бути укладено на користь третьої особи, яка відповідає вимогам, передбаченим абзацом першим цієї частини, крім особи, інформація про яку відсутня в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку.

Особа, на користь якої укладено договір про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, може відмовитися від права, наданого їй на підставі договору, у будь-який час, але не пізніше трьох років з дати сплати страхових внесків. Про таку відмову особа повідомляє Пенсійний фонд через особистий кабінет застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Суми сплачених за таким договором страхових внесків зараховуються до бюджету Пенсійного фонду.

Типовий договір та порядок його укладення затверджуються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, і передбачають таке:

для укладення договору особа, яка має намір укласти договір, повідомляє відомості про себе та про особу, на користь якої сплачуватимуться страхові внески (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), підтверджує свою відповідність або відповідність особи, на користь якої сплачуватимуться страхові внески, вимогам цієї частини, про ознайомлення та згоду з умовами договору;

самостійне визначення особою, яка укладає договір, розміру страхових внесків, періодичності і строків їх сплати;

суми сплачених страхових внесків зараховуються за місяць, у якому кошти надійшли на рахунок Пенсійного фонду, а в разі якщо з урахуванням фактично сплаченого за особу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідний місяць обчислена відповідно до частини четвертої статті 40 цього Закону сума заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески, перевищуватиме максимальну величину заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, відповідна частина коштів зараховується в рахунок наступного місяця;

інформація про сплату страхових внесків до системи персоніфікованого обліку вноситься Пенсійним фондом автоматично за фактом зарахування коштів, про що формується повідомлення в особистий кабінет застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Суми коштів за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підлягають сплаті на рахунок Пенсійного фонду, відкритий в уповноваженому банку, та не підлягають поверненню, крім випадків помилкового перерахування коштів на рахунок Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення типового договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 01 лютого 2023 року № 6-1, цей Порядок поширюється на осіб, що мають намір укласти Договір, шляхом надання Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) заяви про приєднання до Договору (далі - Учасник).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення договору про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі ч. 9 ст. 12 Закону №1058

Відповідач у листі від 24.11.2023 стверджує, що позивач є пенсіонером 3 групи інвалідності, тому не має законних підстав для сплати добровільних внесків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що законодавство чітко визначає, що інструмент добровільної сплати внесків через спрощену систему (в т.ч. через портал «Дія» або вебпортал ПФУ), впроваджений з метою формування страхового стажу, орієнтований виключно на осіб, які ще не набули право на пенсію і бажають накопичити стаж або збільшити заробіток для майбутнього призначення пенсії.

Оскільки апелянт є отримувачем пенсії (по інвалідності), він вже перебуває у статусі особи, якій державне пенсійне забезпечення призначено. Чинне законодавство України не передбачає механізму укладання договорів про добровільну сплату страхових внесків з особами, які вже мають статус пенсіонера, з метою ретроспективного (з квітня 2023 року) чи поточного перерахунку вже призначених пенсій.

А тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави для сплати позивачем добровільних внесків на підставі ч. 9 ст. 12 Закону № 1058 були відсутні.

Позивач, заявивши вимогу про зобов`язання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області укласти з ним договір, не врахував, що положеннями ст. 10 Закону № 2464 чітко визначено орган, уповноважений на укладання таких договорів - податковий орган за місцем проживання.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що листом від 24.11.2023 відповідачем позивачу було роз`яснено, що у разі, якщо позивач вважає, що має право на сплату добровільних внесків на підставі ч. 1 ст. 12 Закону № 1058, йому необхідно звернутись до податкових органів за місцем свого проживання та подати заяву за встановленою формою, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; трудової книжки (у разі наявності); документа, що посвідчує особу.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №346/6/04-36-24-11-11 від 02.01.2025, з якого вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була розглянута заява ОСОБА_1 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (щомісячна сплата єдиного внеску) (вх. ГУ ДПС від 05.12.2024 № 114266/6) та позивача було повідомлено наступне: «З метою вирішення питання, щодо укладення Договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (щомісячна сплата єдиного внеску) ГУ ДПС направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) № 57521/5/04-36-24-11-11 від 18.12.2024 щодо підтвердження, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не є застрахованою особою та не перебуває у трудових відносинах станом на дату останнього звітного періоду, а саме вересень 2024 року. Листом від 27.12.2024 року № 0400-010604-6/254024 ГУ ПФУ повідомило, що ОСОБА_1 станом на останній звітний період (вересень 2024 року) перебуває у трудових відносинах. У зв`язку з вищезазначеним та на підставі статті 10 Закону № 2464, ГУ ДПС відмовляє в укладені Договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (щомісячна сплата єдиного внеску).».

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції обґрунтовано розмежував правову природу договорів. Спроба апелянта зобов`язати орган ПФУ укласти договір у порядку, не передбаченому для осіб зі статусом пенсіонера, суперечить принципу законності (ст. 19 Конституції України). При цьому, посилання суду першої інстанції на норми Закону № 2464-VI було здійснено в контексті загального аналізу законодавства щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового соціального страхування, що, на думку суду, не свідчить про підміну понять чи надмірний формалізм.

Суд також зазначає, що норми Конвенції про права осіб з інвалідністю та Закону України № 875-XII гарантують рівність прав та соціальну захищеність, але не створюють додаткових, не передбачених законом пільг чи процедур укладання договорів, які прямо суперечать пенсійному законодавству.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача. Разом з тим, відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, та в межах закону. Якщо вимоги позивача є очевидно безпідставними та прямо суперечать нормам матеріального права (ч. 9 ст. 12 Закону № 1058), сам лише факт неподання відзиву органом ПФУ не може бути підставою для ухвалення завідомо незаконного рішення суду та задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим, підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 в адміністративній справі №160/36463/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов