Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №280/2114/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2114/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (суддя Калашник Ю.В.) в справі № 280/2114/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №280/2114/24, яке набрало законної сили 09 липня 2024 року, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.

Позивачем 25 лютого 2026 року подано до Запорізького окружного адміністративного суду заяву в порядку статті 383 КАС України, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача, що полягають у не виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №280/2114/24, а саме розрахунок у довідці № 1030/С від 22.07.2024 року станом на 2023 рік, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за класну кваліфікацію, надбавки за доступ до державної таємниці визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 рік, а також розрахунок надбавки за особливості проходження служби та премії не у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260;

постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли невиконанню відповідачем рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №280/2114/24;

зобов`язати відповідача надати до Запорізького окружного адміністративного суду відповідь про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року по справі №280/2114/24 та доказів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року заяву повернути заявнику.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянтом вказано, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено ставок судового збору за звернення до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, отже за подання таких заяв до суду судовий збір не сплачується.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Повертаючи позивачу заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що заявником в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України не надано документа про сплату судового збору.

Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 25 лютого 2026 року подана до суду першої інстанції в порядку статті 383 КАС України, в якій він просив про вжиття заходів правового регулювання згідно з цією нормою процесуального закону.

Підставою повернення судом першої інстанції цієї заяви без розгляду, як вказано вище, є не сплата заявником в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 383 КАС України судового збору.

Статтею 129 Конституції України проголошено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною другою статті 383 КАС України установлено, що у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина третя статті 383 КАС України).

За положеннями частини четвертої статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Частиною шостою статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, за положеннями частини п`ятої статті 383 КАС України заява, подана в порядку статті 383 КАС України, повертається у разі невідповідності заяви вимогам частини другої цієї статті, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

При цьому при зверненні до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України вимагається надання документу про сплату судового збору, проте законодавцем наведене зауваження «крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви».

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Водночас у частині другій статті 4 Закону № 3674-VI не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.

Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі статті 383 КАС України на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 05 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 у подібних правовідносинах щодо відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на підставі ст. 383 КАС України.

Суд зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України, звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору.

Також, одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов`язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції статті 132 КАС України, статті 4 Закону № 3674-VI, призвело до помилкового повернення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до статті 383 КАС України.

Суд не застосовує до спірних правовідносин висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 821/471/18, від 25 червня 2020 року у справі № 0240/2226/18-а, на які послався суд першої інстанції, оскільки ухвалення постанови Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 520/9769/19 є більш пізнім, ніж судові рішення, на які послався суд першої інстанції.

З огляду на викладене, суд констатує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору, адже останній не повинен сплачувати судовий збір за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року в справі № 280/2114/24 задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року в справі № 280/2114/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Направити справу № 280/2114/24 до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 20 травня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов