Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №280/1599/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1599/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в справі № 280/1599/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 лютого 2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі премії, грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі премії, грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду у відповідній частині не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, викладені у заяві від 09.03.2026 про поновлення процесуального строку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував об`єктивної неможливості ОСОБА_1 дізнатися про те, що його право порушено, з огляду на те, що 02.11.2024 під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби військовою частиною йому не надано інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби, а також об`єктивної неможливості ОСОБА_1 дізнатися про те, що його право порушено до моменту отримання відповіді на адвокатський запит 18.02.2026.

Позивача звільнено зі служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ з 02.11.2024.

При звільненні йому надано копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №325 від 02.11.2024 на 2 аркушах, з якого неможливо встановити розмір виплачених позивачу сум грошового забезпечення, її складових та можливу неповноту виплат за спірний період.

Водночас, детальних повідомлень про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, він не отримував. Письмову інформацію з розшифровкою нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за його складовими ОСОБА_1 зміг отримати лише у відповідь на адвокатський запит, відповідь надійшла на електронну пошту адвоката 18.02.2026.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що 02.11.2024 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку Збройних Сил України за станом здоров`я. Після звільнення ОСОБА_1 займався лікуванням, пов`язаним з ампутацією кінцівки, своєю фізичною та психологічною реабілітацією.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнився із військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 02.11.2024.

Представник позивача подав позовну заяву в системі "Електронний суд" 26.02.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

На дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.

Суд першої інстанції вважав, що з моменту звільнення позивача з військової служби він є таким, що безумовно дізнався про порушення своїх прав, а звернення представника позивача до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації та отримання листа-відповіді не змінює початку перебігу процесуального строку, який розпочинається саме з наступного дня, що настає за днем виплати грошового забезпечення за кожний місяць окремо.

Отримання позивачем листа від відповідача, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причини його пропуску є неповажними, оскільки вони не є об`єктивно непереборними для звернення до суду з даним позовом та не підтверджені належними доказами.

Суд визнає висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, звільнений з військової служби 02 листопада 2024 року.

ОСОБА_2 26 лютого 2026 року звернувся до суду першої інстанції із позовом, предметом якого є перерахунок грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з`ясування причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року (далі - Закон № 2352-ІХ), частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформульовано висновок, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції мав визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

При цьому суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, виснувавши про порушення позивачем строку звернення до суду, не встановив факту одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.

При цьому вручення позивачу наказу про виключення з особового складу військової частини не може вважатися таким повідомленням, адже не містить відомостей про нараховані суми грошового забезпечення.

Суд зауважує, що грошовий атестат, що видається військовослужбовцю, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби. Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а отже відомості про нараховані суми необхідно встановлювати щодо кожного спірного місяця.

На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача на час звільнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (02 листопада 2024 року) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду та повернення позовної заяви є передчасним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 січня 2026 року у справі № 240/15544/24.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в справі № 280/1599/26 задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в справі № 280/1599/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Направити справу №280/1599/26 для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 20 травня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко