Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №280/8654/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8654/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/8654/25 (головуючий суддя першої інстанції - Кисіль Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТА-СІЧ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.09.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 020394 від 16.09.2025 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТА-СІЧ» адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 020394 від 16.09.2025 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки водій позивача під час проведення посадовими особами відповідача перевірки дотримання законодавства про автомобільний транспорт, не надав заповнені тахокарти у кількості, що передбачено ЄУТР, або бланк підтвердження діяльності, чим порушив вимоги пункту 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, пункту 6.4 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Під час проведення рейдової перевірки 14.08.2025 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на ділянці дороги а/д Н-11 83км+720м, був зупинений та перевірений транспортний засіб марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі відповідача:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, номерний знакАР1284HВ, серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки WELLMEYER, номерний знак НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія НОМЕР_5 ;

- ТТН № 000000356 від 14.08.2025 року;

- бланк підтвердження діяльності від 06.08.2025 року, за період 31.07.2025 року по 06.08.2025 року;

- бланк підтвердження діяльності від 14.08.2025 року, за період 12.08.2025 року по 14.08.2025 року;

- тахокарти в кількості 7 шт.: за 31.07.2025 року; 06.08.2025 року; 07.08.2025 року; 08.08.2025 року; 09.08.2025 року; 11.08.2025 року; 14.08.2025 року.

За результатами перевірки складено Акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №007366 від 14.08.2025 року, на який є посилання у оскаржуваній Постанові.

Як зазначено в Акті, під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_1 у кількості, що передбачені ЄУТР, або бланк підтвердження діяльності, чим порушив вимоги пункту 3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року; пункту 6.4. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» частина перша абз.3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій в Акті рейдової перевірки надав пояснення про причини порушень, зазначивши таке: «З порушенням не згоден усі шайби і пісьма є окрім 10.8.25р., коли авто було на парковці в м.Одесса і у мене не було змоги бути в авто, шайби за 9.8 і 11.8 є, все зафіксовано» (а.с.13).

За результатами розгляду Акту відповідачем винесено постанову від 16.09.2025 року №ОПШ 020394, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.. Копію постанови направлено позивачу разом із супровідним листом №82021/28/24-25 від 17.09.2025 року.

Вважаючи спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу безпідставною та протиправною, позивач оскаржив таку постанову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі по тексту - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 4 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.

Пунктом 5 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно з вказаною нормою не є вичерпним.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року за №385 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі по тексту - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які відповідно до законодавства обладнуються контрольними пристроями (тахографами).

Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на пункти сервісу тахографів та суб`єктів господарювання, що використовують автомобільні транспортні засоби, які відповідно до законодавства повинні бути обладнаними контрольними пристроями (тахографами).

Згідно із пунктом 3 Розділу ІІІ Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом;

- у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку, встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106 (далі по тексту - Положення №340).

Відповідно до пункту 6.2. Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно із пунктом 6.4. Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Згідно із Законом «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» №2819-IV від 07 вересня 2005 року, Україна приєдналась до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 1 липня 1970 року в м.Женева.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, Угода ЄУТР є частиною національного законодавства і в тому числі регулює правовідносини у сфері автомобільного транспорту.

Так, у додатку «Контрольний пристрій» до Угоди, а саме у пункті 2 статті 11 Розділу ІІІ унормовано, що водії використовують бланки для записів кожного дня, протягом якого вони керують транспортним засобом, починаючи з моменту прийняття транспортного засобу. Бланк для записів не вилучається до кінця щоденного періоду роботи, якщо немає іншого дозволу на його вилучення. Бланк для записів не може використовуватись довше того періоду, на який він розрахований.

Якщо в результаті перебування поза транспортним засобом водій не може використовувати пристрій, який встановлений на транспортному засобі, то періоди часу повинні бути внесені в бланк від руки, шляхом автоматичного запису чи іншим чином, чітко й без забруднення бланка.

Якщо на борту транспортного засобу знаходиться більше одного водія, то водії вносять необхідні зміни до бланків для записів таким чином, щоб інформація, яка зазначена в пунктах 1 - 3 глави II додатка 1, вносилась в бланк для записів того водія, який фактично керує транспортним засобом.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія або роздруківка даних роботи тахографа, у випадку обладнання транспортного засобу тахографом завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа.

З урахуванням наведеного, у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, норми чинного законодавства зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного аналоговим тахографом мати передбачений Інструкцією №385 документ - тахокарту.

Отже, з огляду на викладені положення діючого законодавства, слід дійти висновку, що водій використовує тахокарти виключно кожного дня, протягом якого він керував транспортним засобом. Якщо факту керування транспортним засобом протягом календарного дня не відбулось, то і підстав для використання тахокарти у цей день немає, а відповідно за такий день водій на достатній правовій підставі може не мати відповідну тахокарту, що унеможливлює її пред`явлення інспектору.

Як встановлено судом першої інстанції, підтвердженням того факту, що водій ОСОБА_1 не використовував транспортний засіб 10.08.2025 року, а відповідно і не повинен був мати тахокарту, є дані тахокарт за 09.08.2025 року та 11.08.2025 року, які долучені до матеріалів справи (а.с.21-22).

Так, згідно із даними тахокарти від 09.08.2025 року:

- водій Федченко,

- переміщення у місті Одеса 09.08.2025 року, вибуття із міста Одесса - 11.08.2025 року,

- загальний кілометраж який проїхав у цей день - 18 км.

- покази одометра на кінець - 1332354 км.

Згідно із даними тахокарти, від 11.08.2025 року:

- водій ОСОБА_2 ,

- вибуття із у міста Одеса 11.08.2025 року, прибуття до міста Запоріжжя - 11.08.2025 року,

- загальний кілометраж який проїхав у цей день - 549 км.

- покази одометра на початок - 1332354 км.

Тобто, на кінець календарного дня 09.08.2025 року покази одометра транспортного засобу були такі самі (1332354 км.) як і на початок поїздки 11.08.2025 року із м.Одеса до м.Запоріжжя.

Вказане підтверджує той факт, що транспортний засіб 10.08.2025 року водієм не використовувався.

Доказів протилежного відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на дані тахокарт за 09.08.2025 року та 11.08.2025 року, які містять певні дані одометру і про те, що він (відповідач) не перевіряє роботу транспортного засобу, а перевіряє роботу та час відпочинку водія транспортного засобу.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

У пункті 1.5. Положення №340 наведені відповідні терміни, а саме:

- змінний період керування - сумарна тривалість періодів керування за робочий день (зміну);

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв;

- робоче місце водія - місце за кермом ТЗ або місце, де він здійснює виконання своїх обов`язків, визначених трудовим договором;

- робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наведені поняття в контексті спірних правовідносин, враховуючи дані тахокарт за 09 та 11 серпня 2025 року свідчать, про те, що картограф як контрольний пристрій, який встановлений на транспортному засобі, застосовується саме для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів.

Враховуюче наведене, рух (робота) транспортного засобу на чолі із водієм є ключовим у питанні визначення (фіксації) режиму такої роботи, враховуючи і те, що робоче місце водія - це місце за кермом ТЗ або місце, де він здійснює виконання своїх обов`язків, визначених трудовим договором.

Таким чином, якщо водій не керує транспортним засобом протягом дня у відповідну зміну (у даному випадку під час відрядження до м.Одеса), то відповідно він не виконує трудових обов`язків з перевезення вантажів, а тому він у цей період (день) не може контролюватись в частині додержання часу відпочинку в зв`язку із не перебуванням за кермом транспортного засобу.

Сутність Конвенції та інших положень законодавства спрямована саме на додержання водієм графіку роботи та відпочинку під час виконання ним своїх посадових обов`язків з перевезення вантажів/пасажирів, задля убезпечення учасників дорожнього руху, а тому твердження відповідача що дані тахокарт за 09.08.2025 року та 11.08.2025 року є неналежними доказами, оскільки перевіряється режим праці та відпочинку водія, а не транспортний засіб - є необґрунтованими.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що водій використовує тахокарти виключно кожного дня, протягом якого він керував транспортним засобом. Якщо факту керування транспортним засобом протягом календарного дня не відбулось, то і підстав для використання тахокарти у цей день немає, а відповідно за такий день водій на достатній правовій підставі може не мати відповідну тахокарту, що унеможливлює її пред`явлення інспектору.

Стосовно твердження відповідача, що єдиним і достатнім доказом, який мав бути наданий інспектору, є бланк підтвердження діяльності за відповідний день, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно з пунктом 6.4. Положення №340 визначено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Словосполучення «може заповнювати» означає, що це є правом, а не обов`язком перевізника, а тому відсутність такого документу не може бути підставою для притягнення перевізника до відповідальності.

Посилання відповідача на висновки, викладені у постановах суду апеляційної інстанції судом не враховуються, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, обставини у справах, на які посилається відповідач, не є тотожними обставинам даної справи.

Інші аргументи відповідача не є визначальними для вирішення даної справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/8654/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/8654/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко