Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №280/5704/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5704/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р. (суддя Татаринов Д.В) в адміністративній справі №280/5704/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому в періоди з 20 травня 2021 р. по 20 травня 2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2021 р. по 20 травня 2023 р., а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"

станом на 01 січня 2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови

Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка протиправно в період з 20 травня 2021 р. по 20 травня 2023 р. нараховувала та виплачувала йому грошове забезпечення та інші виплати, із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 20 травня 2021 р. по 19 травня 2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, щорічної додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 20 травня 2021 р. по 19 травня 2023 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, щорічної додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування пункту 6 постанови від 21 лютого 2018 р. № 103, не було внесено зміни в пункт 4 Постанови №704, та фактичне право застування вказаного пункту відбувалось в редакції, що передбачала розрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи із розміру 1762,00 грн., тому позивач у спірний період в повному обсязі отримував грошове забезпечення.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка в період з 20 травня 2021 р. по 20 травня 2023 р. нараховувала та виплачувала йому грошове забезпечення, а також усі інші виплати, із розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 р.

Не погоджуючись із нездійсненням розрахунку розміру грошового забезпечення із розміру посадового окладу та окладу за військове званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р., ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначає розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не станом на 01 січня 2018 р.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно правомірного нарахування грошового забезпечення позивачу, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., слід зазначити наступне.

01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ №103, яким вносились зміни до пункту 4 Постанови №704.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 17 лютого 2026р. у справі №520/5814/24, починаючи з 29 січня 2020 р. чинна редакція пункту 4 Постанови КМУ№ 704, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 р.".

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу розміру посадового окладу, окладу за військове звання, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення за період з 20 травня 2021 р. по 19 травня 2023 р., виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р. в адміністративній справі №280/5704/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 13 травня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш