Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №585/2063/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/2063/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євлах О. О.

Номер провадження 33/816/364/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сіденко К. Л., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/2063/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.06.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – адвоката Склярова С. Л.,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки він не був належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, справа розглянута у його відсутність у той час, коли на території області було оголошено повітряну тривогу, постанова судді про вчинення ним протягом року порушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є неналежним доказом повторності.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.06.2025 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 40800 грн з позбавленням права керування т/з на строк 5 років без оплатного вилучення т/з. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, 29.05.2025 о 13 год. 23 хв. по б. Шевченка в м. Ромни ОСОБА_4 керував т/з DACIA SANDERO, н. з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, так як не навчався та не отримував його, правопорушення, передбачене ч. 2-4 ст. 126 КУпАП вчинив повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.

Вислухавши доводи захисника Склярова С. Л., який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 797934 від 29.05.2025, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 керував т/з без посвідчення водія, не маючи права керувати таким т/з, повторно протягом року, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується, крім протоколу, наявними у справі доказами, а саме:

- копією постанови судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 03.04.2025 про накладення на ОСОБА_4 стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка набрала законної сили 15.04.2025 (а .с. 3-4);

- довідкою сектору адміністративної практики Роменського РВП ГУНП в Сумській області, згідно якої ОСОБА_4 посвідчення водія не отримував (а. с. 5);

- відеозаписами події правопорушення із спеціальних технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини керування ОСОБА_4 т/з, встановлення його особи, повідомлення ОСОБА_4 про відсутність у нього посвідчення водія, а також те, що він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті (керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, або передача керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з; керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з; керування т/з особою, позбавленою права керування т/з). Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.1а ПДР, згідно яких водій механічного т/з повинен мати при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність доказів вчинення ОСОБА_4 повторно на протязі одного року правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Так, із копії постанови судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності вбачається, що вона роздрукована з офіційного сайту ЄДРСР, тобто є доказом того, що таке судове рішення було ухвалене, воно містить дату набрання ним законної сили та інформацію про предикатне діяння ОСОБА_4 .

Крім того, відеозапис події правопорушення є об`єктивним доказом у справі і не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо ОСОБА_4 , а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Цей відеозапис, у свою чергу, розкриває повну картину події, яка відбулась 29.05.2025 о 13 год. 23 хв. по б. Шевченка в м. Ромни, та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), зокрема: 1) факт керування особою т/з; 2) відсутність у особи, яка керувала т/з, посвідчення водія відповідної категорії; 3) керування особою т/з без посвідчення водія повторно протягом року, а саме вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.

Як пояснив сам ОСОБА_4 під час спілкування з поліцейськими у нього відсутнє посвідчення водія і раніше він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою суду, що знайшло своє відображення на згадуваному відеозаписі.

Необхідно зауважити, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Тільки Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_4 про зупинку т/з і пред`явлення для перевірки посвідчення водія у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), оскільки водій – це особа, яка керує т/з і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування т/з, тимчасовий талон на право керування т/з) відповідної категорії.

Таким чином, особі забороняється керувати т/з у будь-якому випадку, коли ця особа не має при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії, а керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки, і означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з.

У свою чергу, посвідчення водія (водійське посвідчення) – це не тільки офіційний документ, що підтверджує право фізичної особи керувати т/з відповідної категорії, а ще й документ, що засвідчує спеціальний статус водія, який видається виключно після проходження навчання, успішної здачі теоретичних і практичних іспитів у сервісних центрах МВС та є дійсним в Україні і, згідно з міжнародними угодами, за її межами.

З огляду на викладене, саме повторне недотримання ОСОБА_4 вимог п. 2.1а ПДР призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з без посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року; конкретний пункт ПДР – п. 2.1а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання певного обов`язку – ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні цього протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_4 як учасника дорожнього руху.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_4 т/з без посвідчення водія відповідної категорії, а й керування ним т/з, не маючи такого права, повторно протягом року, хоч водій чи особа, яка керує т/з, зобов`язані виконувати імперативні приписи законодавства України про адміністративні правопорушення (п. 2.1а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про не сповіщення його про час і день судового розгляду справи, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, незважаючи на недотримання суддею суду першої інстанції ст. 277-2 КУпАП.

Зокрема, судове сповіщення (виклик, повістка) – це офіційний документ або електронне повідомлення, яким суд інформує учасника процесу про дату, час і місце судового засідання. Судова повістка-повідомлення надсилається для інформування, якщо явка не є обов`язковою, і передбачена ст. 277-2 КУпАП.

Разом з тим, як було установлено під час апеляційного розгляду, справа відносно ОСОБА_4 була розглянута суддею суду першої інстанції в день, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто 10.06.2025.

Вказана дата судового засідання була достеменно відома ОСОБА_4 , про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі протоколу, а також підтверджується відеозаписом з технічних засобів поліцейських, наведеним вище. Тобто, ОСОБА_4 був поінформований про час, день та місце судового розгляду складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення у спосіб, який передбачений законодавством України про адміністративні правопорушення, а саме главою ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованої в МЮ України 01.12.2015 за № 1496/27941, та «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮ України 10.11.2015 за № 1408/27853, а тому мав час скористатись своїм правом на захист та доступ до суду, у тому числі й до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, недотримання суддею суду першої інстанції положень ст. 277-2 КУпАП, у даному конкретному випадку, не є істотним порушенням вимог КУпАП, які б потягли за собою скасування судового рішення, так як не призвело до порушення його конвенційних та/або конституційних прав та свобод.

Та обставина, що розгляд справи відбувся у час, коли на території Сумської області було оголошено повітряну тривогу, ще не свідчить про незаконність судового рішення чи неправомірні дії судді суду першої інстанції, оскільки це повинно оцінюватись з точки зору особистої безпеки працівників суду та відвідувачів на певний час доби, так як Сумська область є прикордонною областю, межує з рф, місто Суми знаходиться неподалік державного кордону і повітряні тривоги займають великий проміжок робочого часу суду.

Потрібно наголосити, що безумовно в умовах воєнного стану безпека учасників процесу залишається пріоритетом, проте ні до початку оголошення повітряної тривоги, ні після її завершення ОСОБА_4 для участі в розгляді справи не з`явився, з клопотанням про відкладення судового засідання не звертався (в тому числі і у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги), тому проведення судового засідання в суді першої інстанції під час повітряної тривоги не перешкодило ухваленню законної та обґрунтованої постанови.

Апеляційний суд ураховує також і судову практику ЄСПЛ, згідно якої «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Окрім цього, апеляційний суд надав ОСОБА_4 в ході перегляду справи в апеляційній інстанції можливість обґрунтувати свою правову позицію як щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, так і щодо рішення судді суду першої інстанції, бути безпосередньо присутнім в судовому засіданні та особисто висловити свою незгоду із постановою судді, надати докази, у разі наявності, тощо.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень на доказове значення отриманих у справі відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_4 керував т/з без посвідчення водія повторно протягом року, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів. При цьому апеляційний суд наголошує, що у даній справі «жоден доказ не мав наперед встановленої сили», усі докази були оцінені відповідно до вимог закону.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.06.2025 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов