Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №504/2399/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3243/26

Справа № 504/2399/22

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватне підприємство «ЯНТАС»,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» та Приватного підприємства «ЯНТАС»,

на рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «ЯНТАС», про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого зазначив, що 08.10.2021 року об 11 год. 00 хв. по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської позивач керував технічно справним автомобілем BMW 330D, державний номер НОМЕР_1 , в напрямку вулиці Південна дорога. Водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 , не дотримавшись безпечної дистанції, рухаючись позаду автомобіля ВАЗ 2103, скоїв зіткнення з ним та з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Тростянецького районного суду Вінницької від 10.01.2022 року у справі №129/3140/21 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. На момент вчинення ДТП водій ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки у ПП «ЯНТАС», із яким перебував у трудових відносинах та керував транспортним засобом, який належав цій юридичній особі. Цивільно-правова відповідальність ПП «ЯНТАС» перед третіми особами була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується полісом №АТ/0971155, строк дії якого з 14.09.2021 до 13.09.2022 року, із визначеною страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130 000,00 грн. Шкода, завдана майну ОСОБА_1 , відповідно до експертного висновку №46-22В, складеного 13.06.2022 року становить 51 216,00 грн. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відмовила позивачу у страховій виплаті в межах страхової суми, посилаючись на те, що постановою Тростянецького районного суду Вінницької області провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито та не встановлено вину водія ОСОБА_2 . Позивач вважає, що враховуючи достатність суми страхового відшкодування, передбаченого страховим полісом, матеріальну шкоду у розмірі 51 216,00 грн слід стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Окрім того, внаслідок ДТП позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у відсутності можливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, витрачанні часу по усуненню наслідків ДТП, почутті розчарування та моральних хвилювань. Моральну шкоду позивач оцінив у 40 000,00 грн та вважає, що в силу вимог ст. 1172 ЦК України її слід стягнути з ПП «ЯНТАС», працівником якого на час вчинення був ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 51 216,39 грн, на відшкодування завданого матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу BMW 330D, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; стягнути з Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір у розмірі 992,40 грн та витрати на підготовку експертного висновку в розмірі 3 500,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Доброславський районний суд Одеської області рішенням від 13 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 51 216,00 грн. Стягнув з Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на відшкодування моральної шкоди в сумі 40 000,00 грн. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 592,40 грн. Стягнув з Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 400,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив із того, що відносно водія ОСОБА_2 08.11.2021 року складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, відповідно до змісту якого водій ОСОБА_2 не вибрав безпечної дистанції руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_4 , який внаслідок інерції скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Постановою Тростянецького районного суду Вінницької від 10.01.2022 року провадження у справі №129/3140/21 про притягнення ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, з пояснень, які надав водій ОСОБА_2 на місті ДТП вбачається, що він 08.11.2021 року, керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської області, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Суд вважав доведеним причинний зв`язок між протиправною поведінкою третьої особи ОСОБА_2 та завданні шкоди позивачу, тобто шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, у даному випадку має місце страховий випадок, який підпадає під дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_2 на дату настання ДТП була забезпечена в ПАТ «НАСЕК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АТ/0971155, саме відповідач ПАТ «НАСЕК «ОРАНТА» є належним відповідачем в частині стягнення матеріальної шкоди. Суд також встановив, що 11.10.2021 року представником ПАТ НАСК «ОРАНТА» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та складено акт огляду, тому вимоги позивача про відшкодування витрат на проведення незалежної експертизи не підлягають задоволенню. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд врахував, що внаслідок ДТП позивачем втрачено нормальні життєві зв`язки і це потребувало від нього додаткових зусиль для захисту його порушених прав, що завдало моральної шкоди та значних душевних страждань. З урахуванням тривалості страждань позивача, їх характеру, об`єму зусиль відновлення втрат немайнового характеру, суд вважав, що розмір суми на відшкодування моральної шкоди позивачем є справедливим, виваженим та помірним, і тому на думку суду справедливою буде сатисфакція в сумі 40 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» просить скасувати рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року у справі №504/2399/22 та ухвалити нове рішення з огляду на неповноту та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «ЯНТАС» просить скасувати рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року у справі №504/2399/22 в частині стягнення з ПП «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн та відповідної частини судового збору в розмірі 400 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «ЯНТАС» про стягнення моральної шкоди в повному обсязі, адже рішення суду прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без усебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, а також з неправильним застосуванням норм права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» мотивована тим, що суд першої інстанції не правильно встановив безпосередність причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та завданою шкодою. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 08.10.2021 року об 11 год. 00 хв. по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської області водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 , не дотримавшись безпечної дистанції, рухаючись позаду автомобіля ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 скоїв зіткнення з ним та автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Але ж обставини цього ДТП можуть бути взагалі не такими як викладено позивачем, наприклад могло статися так: спочатку зіштовхнулися транспортні засоби ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а лише потім автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 (під керуванням третьої особи), не дотримавшись безпечної дистанції, рухаючись позаду автомобіля ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 скоїв зіткнення з ним. При таких обставинах в ДТП водій автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 винний, що пошкодив транспортний засіб ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 , але не винний в пошкодженні автомобіля BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 . Матеріали адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 витребувані не були, водій автомобіля ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 взагалі судом не допитувався.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «ЯНТАС» мотивована тим, що постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.01.2022 року у справі №129/3140/21 провадження у справі за адміністративними матеріалами щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Зазначена постанова не містить висновків суду про наявність чи відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, оскільки провадження було закрите без розгляду справи по суті. Пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає повноважень суду щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення чи вини особи у разі закриття провадження. Безпосередньо в постанові суду зазначено, що обставини справи та вина водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП у с. Ліски Одеського району Одеської області не встановлювалися. Таким чином, вина ОСОБА_2 не є доведеною, а тому з огляду на викладене, позивач не звільняється від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки наявність винуватості у діях відповідача - фізичної особи - у настанні ДТП, в даному випадку, не встановлена і підлягає доказуванню в межах цивільного провадження. Оскільки адміністративна справа була закрита без встановлення вини, суд першої інстанції не мав права самостійно встановлювати таку вину без достатніх доказів, наданих позивачем. Позивач не надав переконливих доказів вини третьої особи ОСОБА_2 , а суд першої інстанції необґрунтовано поклав на ПП «ЯНТАС» тягар відшкодування моральної шкоди, яка нібито заподіяна позивачу. Позивач у вимогах до ПП «ЯНТАС» в частині стягнення моральної шкоди обґрунтовує свої вимоги фактично виникненням збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме, що він є годувальником у сім`ї та автомобіль ним використовувався в робочих цілях, так як його робота тісно пов`язана із постійними переїздами. При цьому, позивачем жодним чином не доведено та не надано на підтвердження викладеного в позовній заяві документів про перебування у трудових відносинах та необхідності використання саме особистого автомобіля в робочих цілях. Як зазначив у позовній заяві ОСОБА_1 , фізичним та інтелектуальним розвитком його дитини займається позивач, що в умовах відсутності автомобіля є ускладненим. При цьому, позивачем не надано доказів відвідування дитиною дошкільного навчального закладу або інших гуртків та секцій, направлених на фізичний та інтелектуальний розвиток сина. Обґрунтування позивача про те, що несправність автомобіля вплинула на можливість здійснення ним дій, направлених на розвиток дитини, вважається необґрунтованим та недоведеним. У цій справі позивач не надав жодних доказів, що підтверджують факт заподіяння йому саме моральної шкоди, а не майнової. Зокрема, відсутні медичні документи про душевні страждання, свідчення про порушення нормальних життєвих зв`язків чи інші об`єктивні докази. Суд першої інстанції необґрунтовано прийняв твердження позивача про «почуття розчарування та моральні хвилювання» як доведений факт, без належної перевірки, що є порушенням ст. 81 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_1 та Приватному підприємству «ЯНТАС» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України, ОСОБА_2 роз`яснювалось право на подання письмових пояснень на апеляційну скаргу у відповідності до ст. 360 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ЯНТАС», ОСОБА_1 та Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України, ОСОБА_2 роз`яснювалось право на подання письмових пояснень на апеляційну скаргу у відповідності до ст. 360 ЦПК України.

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» копію ухвали про відкриття провадження від 12.01.2026 року отримано 15.01.2026 року о 0:54:35 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Приватним підприємством «ЯНТАС» копію ухвали про відкриття провадження від 21.01.2026 року отримано 23.01.2026 року о 9:20:32 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 12.01.2026 року отримав 15.12.2025 року о 17:50:23 та 15.01.2026 року о 00:50:08 відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Представник позивача ОСОБА_1 – Коменда К. О. апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 12.01.2026 року отримала 21.01.2026 року о 17:23:13 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 21.01.2026 року отримав 30.12.2025 року о 2:00:08 та 23.01.2026 року о 9:14:56 відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Представник позивача ОСОБА_1 – Коменда К. О. апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 21.01.2026 року отримала 21.01.2026 року о 17:12:41 та 23.01.2026 року о 9:24:09 відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 12.01.2026 року та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 21.01.2026 року отримав у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України

Представник позивача ОСОБА_1 – Коменда К. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» залишити без задоволення, а рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року у справі № 504/2399/22 без змін, наголошуючи, що в обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на відсутність встановленої вини в скоєні ДТП водія ОСОБА_2 Тростянецьким районним судом Вінницької області, однак зазначені доводи не відповідають фактичним обставинам справи, нормам права та спростовуються наступним. Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року у справі №328/2750/18, від 20.06.2018 року у справі №308/3162/15-ц, від 26.10.2022 року у справі №645/6088/18 сформовано позицію, згідно якої відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутності вини для цивільно-правової відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення та постанова у справі про адміністративну відповідальність не є єдиними і обов`язковими доказами вини для цілей страхового відшкодування, а непритягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків не є реабілітуючою обставиною та не спростовує наявність вини у завданні шкоди. З пояснень, які надав водій ОСОБА_2 на місті ДТП вбачається, що він 08.11.2021 року, керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської області допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Таким чином, суд першої інстанції вірно дослідивши матеріали справи у сукупності дійшов висновку про наявність вини в заподіяні шкоди позивачу. В апеляційній скарзі скаржник фактично висуває гіпотетичну версію розвитку подій ДТП, яка не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Крім того, водій ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи в якості третьої особи та мав можливість надати свої пояснення особисто при розгляді справи, проте своїм правом не скористався. Отже, підстави, передбачені статтями 376, 377 ЦПК України, для скасування або зміни рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13.11.2025 року у даній справі відсутні.

Представник позивача ОСОБА_1 – Коменда К. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯНТАС» залишити без задоволення, а рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року у справі № 504/2399/22 без змін, наголошуючи, що апеляційна скарга ПП «ЯНТАС» не містить жодного нового доказу, який не був предметом дослідження суду першої інстанції та який міг би вплинути на правильність ухваленого рішення. Твердження скаржника про порушення його процесуальних прав не підтверджуються матеріалами справи, а відсутність нових доказів та процесуальних ініціатив з боку відповідача свідчить про те, що апеляційна скарга ґрунтується виключно на незгоді з ухваленим рішенням, що саме по собі не є підставою для його скасування або зміни. В обґрунтування своєї апеляційної скарги Приватне підприємство “ЯНТАС” посилається на відсутність встановленої вини в скоєні ДТП водія ОСОБА_2 Тростянецьким районним судом Вінницької області, однак такі доводи є необґрунтованими та спростовуються тим, що суд першої інстанції здійснив оцінку доказів у їх сукупності, з урахуванням матеріалів ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, письмових пояснень учасників ДТП, а також інших письмових доказів, наявних у матеріалах справи, що відповідає вимогам статей 76, 77, 89 ЦПК України. Сам по собі факт надання водієм пояснень на місці ДТП не знецінює їх доказового значення, оскільки відповідно до положень ЦПК України письмові пояснення учасників подій та матеріали, складені уповноваженими органами, є належними доказами та підлягають оцінці судом разом з іншими доказами. При цьому скаржник не навів жодного аргументу, який би свідчив про недостовірність зазначених пояснень або їх спростування іншими доказами. Для констатації моральної шкоди не є обов`язковим встановлення (та документальне підтвердження) факту використання автомобіля саме у трудових цілях або наявності у позивача трудових правовідносин із певним роботодавцем. Такі обставини можуть бути додатковими, однак не визначальними для наявності моральної шкоди при пошкодженні майна. Позивач заявив вимогу про моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичного способу життя, переживаннях, вимушених змінах у повсякденних життєвих зв`язках унаслідок пошкодження автомобіля та подальшої відсутності відшкодування. Доводи про відсутність «медичних документів» як нібито обов`язкової умови доведення моральної шкоди є юридично необґрунтованими. Суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою водія ОСОБА_2 та завданою позивачу шкодою, у тому числі моральною, оскільки пошкодження належного позивачу транспортного засобу є об`єктивним наслідком дій заподіювача шкоди, що перебував у трудових відносинах з ПП «ЯНТАС».

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання судової повістки-повідомлення 20.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом отримання судової повістки повідомлення 29.04.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Дьомін О. М. та представник Приватного підприємства «ЯНТАС» - Довгань О.О. просили задовольнити вимоги апеляційних скарг, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – Коменда К. О. просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відносно водія ОСОБА_2 08.11.2021 року складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, відповідно до змісту якого водій ОСОБА_2 не вибрав безпечної дистанції руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_4 , який внаслідок інерції скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Постановою Тростянецького районного суду Вінницької від 10.01.2022 року провадження у справі №129/3140/21 про притягнення ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, з пояснень, які надав водій ОСОБА_2 на місті ДТП вбачається, що він 08.11.2021 року, керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської області, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Суд вважав доведеним причинний зв`язок між протиправною поведінкою третьої особи ОСОБА_2 та завданні шкоди позивачу, тобто шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, у даному випадку має місце страховий випадок, який підпадає під дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля DAF, державний номер НОМЕР_2 , на дату настання ДТП була забезпечена в ПАТ «НАСЕК «ОРАНТА» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АТ/0971155, саме відповідач ПАТ «НАСЕК «ОРАНТА» є належним відповідачем в частині стягнення матеріальної шкоди. Суд також встановив, що 11.10.2021 року представником ПАТ НАСК «ОРАНТА» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та складено акт огляду, тому вимоги позивача про відшкодування витрат на проведення незалежної експертизи не підлягають задоволенню. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд врахував, що внаслідок ДТП позивачем втрачено нормальні життєві зв`язки і це потребувало від нього додаткових зусиль для захисту його порушених прав, що завдало моральної шкоди та значних душевних страждань. З урахуванням тривалості страждань позивача, їх характеру, об`єму зусиль відновлення втрат немайнового характеру, суд вважав, що розмір суми на відшкодування моральної шкоди позивачем є справедливим, виваженим та помірним, і тому на думку суду справедливою буде сатисфакція в сумі 40 000,00 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

За змістом частини третьої статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.09.2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Призначено підготовче судове засідання на 23.02.2023 року.

Справа неодноразово призначалась до розгляду у підтовче судове засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що представник Приватного підприємства «ЯНТАС» неодноразово в 2023 році звертався до суду першої інстанції із заявами про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником підприємства власних технічних засобів.

Комінтернівський районний суд Одеської області ухвалою від 15.01.2024 року клопотання представника Приватного підприємства «ЯНТАС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

На підставі розпорядження в.о. керівника Комінтернівського районного суду Одеської області призначено повторний автоматизований розподіл судової справи 504/2399/22.

Ухвалою суду суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К. прийняв до свого провадження матеріали даної справи та призначив підготовче судове засідання на 13.11.2025 року.

З довідки секретаря судового засідання Ориник М.В. вбачається, що судове засідання 13.11.2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного підприємства «ЯНТАС», про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП не фіксувалося у зв`язку з неявкою сторін.

Зазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції сторінка конференції не відкривалась, запрошення для участі в відеоконференції представника Приватного підприємства «ЯНТАС» не здійснювалося.

Ухвалюючи рішення від 13.11.2025 року, суд першої інстанції зазначив, що представник відповідача сповіщений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи по суті, не з`явився.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, призначеної 13.11.2025 року ПП «ЯНТАС» або його представника, зокрема докази направлення судом та отримання останніми судової повістки про виклик до суду.

Зазначені обставини свідчать про те, що ПП «ЯНТАС» не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, призначеної на 13.11.2025 року у спосіб як це передбачено ст. 128 ЦПК України або в інший спосіб.

Верховний Суд вже вказував (постанова від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21), що, суд зобов`язаний забезпечити право учасників брати участь у судових засіданнях, що є елементом гласності і відкритості судового процесу як однією з основних засад судочинства. Складовою забезпечення цього права є участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В апеляційній скарзі ПП «ЯНТАС» посилається на порушення судом норм процесуального, а саме не повідомлення судом про дату, час та місце розгляду справи, відсутність можливості взяти участь у судовому розгляді справи.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення в оскаржуваній ПП «ЯНТАС» частині вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування моральної шкоди ухвалено судом із порушенням норм процесуального права, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення першої інстанції в оскаржуваній частині та постановлення в цій частині нового судового рішення.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2021 року об 11 год. 00 хв. по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської області водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 , не дотримавшись безпечної дистанції, рухаючись позаду автомобіля ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 скоїв зіткнення з ним, який внаслідок інерції скоїв зіткнення з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Згідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів водій ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував трудових відносинах ПП «ЯНТАС».

Цивільно-правова відповідальність ПП «ЯНТАС» перед третіми особами застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується полісом № АТ/0971155, строк дії якого з 14.09.2021 до 13.09.2022 року.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відмовила позивачу у страховій виплаті в межах страхової суми, посилаючись на те, що постановою Тростянецького районного суду Вінницької області провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито та не встановлено вину водія ОСОБА_2 .

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.01.2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення(справа №129/3140/21).

У вказаній постанові суду зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР №167060 від 08.10.2021, 08 жовтня 2021 року об 11 год. 00 хв. по вул. Заболотного в с. Ліски Одеського району Одеської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної дистанції руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_4 , який внаслідок інерції скоїв зіткнення з автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, при дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження.

У матеріалах справи наявна схема до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №167060 від 08.10.2021, яка містить графічне відображення дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08.10.2021 об 11 год. 00 хв., за участі водія транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_2 , – ОСОБА_2 , водія транспортного засобу ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 , – ОСОБА_3 , водія транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , – ОСОБА_1 , де чітко видно послідовність транспортних засобів у напрямку їх руху та місця зіткнення вказаних транспортних засобів. Водії ознайомлені зі схемою ДТП.

Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_2 від 08.10.2021, останній пояснив, що 08.10.2021 близько 11:00 годин керував технічно справним автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 , по вул. Ак. Заболотного с. Ліски Одеського району Одеської області з боку вул. Паустовського в напрямку Південної дороги, попереду зупинились транспортні засоби BMW, державний номер НОМЕР_1 , і ВАЗ, державний номер НОМЕР_4 . ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_4 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження автомобілів. Зіткнення відбулося в світлу пору доби, покриття сухе. Зазначено, що пояснення написані власноруч в повному обсязі.

Саме такий механізм зіткнення вищевказаних транспортних засобів, що відображений на схемі до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №167060 від 08.10.2021, та описаний водієм ОСОБА_2 , підтверджується письмовими поясненнями інших учасників дорожньо-транспортної пригоди – водія транспортного засобу ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 – ОСОБА_3 , водія транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 – ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи.

Отже, вина ОСОБА_2 у порушенні пункту 13.1 Правил дорожнього руху України – «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є доведеною за допомогою належних засобів доказування, що містяться в матеріалах справи. При цьому, жодна інша версія дорожньо-транспортної пригоди, зокрема та, що наведена скаржником – Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в апеляційній скарзі, не є доведеною, а тому не може бути взята судом до уваги.

Колегія суддів враховує, що зі сторони відповідачів не надходили клопотання щодо призначення експертизи та що у даній справі необхідні спеціальні знання для перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди та що без цього встановити відповідні обставини неможливо.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистомсвого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі №927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушенняПравил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

Суд першої інстанції, надавши оцінку поданим учасниками справи доказам зробив обґрунтований висновок про те, що факт не притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Зібраними у справі доказами підтверджено наявність вини водія ОСОБА_2 у заподіянні майнової шкоди власнику автомобіля BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Посилання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в апеляційній скарзі на те, що обставини ДТП, яка сталась 08.10.2021 року, могли статися спочатку зіштовхнулися транспортні засоби ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 , з автомобілем BMW 330 D, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а лише потім автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 , не дотримавшись безпечної дистанції, не заслуговують на увагу, оскільки є лише припущенням, а належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин скаржником суду не надано.

Ні Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ні Приватне підприємство «ЯНТАС», які є відповідачами у справі, не надали належних доказів відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є їх процесуальним обов`язком, щодо спростування вини водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка сталась 08.10.2021 року, або наявності вини інших учасників ДТП, із клопотанням про призначення судової автотехнічної експертизи відповідачі не зверталися, суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Посилання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції водій автомобіля ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 , не допитувався колегія суддів не приймає, оскільки суд з власної ініціативи докази не витребує.

Під час розгляду справи скаржником клопотання про допит в судовому засіданні водія автомобіля ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_4 , не заявлялося.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №645/6088/18 (провадження №61-8502св21).

Відтак, твердження скаржників про те, що судом не було встановлено вини ОСОБА_2 та причинно-наслідкового зв`язку між його діями та спричиненими дорожньо-транспортною пригодою наслідками, на увагу не заслуговують.

Відповідно до ст. 3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час дорожньо-транспортної пригоди), метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, а об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час дорожньо-транспортної пригоди), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час дорожньо-транспортної пригоди), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час дорожньо-транспортної пригоди), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Власником транспортного засобу BMW 330D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Відповідно до висновку експерта №46-22В експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу BMW 330D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 13.06.2022 судовим експертом Вєлковим В. М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW 330D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 08.10.2021, складає 51 216,39 грн. Вартість матеріального збитку визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

До звіту № 200309 додано ремонтна калькуляція № 46-22В, фототаблиці фіксацій аварійних пошкоджень.

Відповідач не був позбавлений права заявити у суді відповідне клопотання про проведення судового експертного дослідження, проте таким правом не скористався.

Як встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність ПП «ЯНТАС» (код за ЄДРПОУ 36892221) перед третіми особами під час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», забезпечений транспортний засіб DAF XF 95.430, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується полісом №АТ/0971155, строк дії якого з 14.09.2021 до 13.09.2022 року включно, із визначеною страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому у відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виник обов`язок з відшкодування потерпілій особі ОСОБА_1 страхового відшкодування у заявленому розмірі 51 216,39 грн.

В той же час, як вбачається із листа ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за вих. №09-02-22/1448 від 23.02.2022, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки надані заявником документи не підтверджують настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, що з урахуванням вищевстановлених обставин є порушенням прав позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність їх захисту.

З огляду на неправомірність відмови страховика щодо виплати страхового відшкодування, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно відповіді №2006906 від 13.11.2025 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто 08.10.2021, перебував у трудових відносинах з ПП «ЯНТАС».

З наведених підстав позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн з Приватного підприємства «ЯНТАС».

Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичномуболю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Такі правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року у справі №201/3997/18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі №686/20079/18 (провадження №61-5360св19); постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено.

Із позовної заяви вбачається, що підставою для стягнення моральної шкоди позивач зазначив, щовнаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено моральну шкоду, яка виразилась у відсутності можливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, витрачанні часу по усуненню наслідків дорожньо-транспортної пригоди, почутті розчарування та моральних хвилювань.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі №676/1773/20 сформульовано правовий висновок про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі №199/3248/23 зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди колегія суддів враховує підстави обґрунтування позивачем розміру моральної шкоди, фактичні обставини справи, в їх сукупності, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя, відсутність доказів на підтвердження обставин використання позивачем автомобіля в робочих цілях, відвідування дитини дошкільного навчального закладу, тому з Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 6000 грн.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, стягнення судового збору слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без мін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯНТАС» задовольнити частково.

Рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13 листопада 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЯНТАС» про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЯНТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без мін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко