Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №487/2157/24 — Миколаївський апеляційний суд

20.05.26

22-ц/812/1264/26

Справа №487/2157/24

Провадження № 22-ц/812/1264/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.

за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Нікітіним Д.Г., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 29 липня 2011 року, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2022 року.

На теперішній час на розгляді у Заводському районному суді м. Миколаєва знаходиться справа №487/2515/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 заявив клопотання про збільшення позовних вимог та просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргові зобов`язання у сумі 28000 доларів США, що виникли у останнього на підставі договору позики, укладеного між ним та ОСОБА_3 , який було оформлено розпискою від 23 вересня 2019 року.

Позивачка зазначає, що за період їх спільного подружнього життя з ОСОБА_1 , в тому числі в період визначений в борговій розписці, подружжя не укладало жодних кредитних договорів, договорів позик, а також не отримувало в борг від будь-яких осіб грошові кошти.

18 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про призначення у справі судово-технічної експертизи документа, яке обґрунтовувала тим, що боргова розписка від 23 вересня 2019 року, якою засвідчено факт отримання ОСОБА_1 в борг грошових коштів в розмірі 28000 доларів США, складена останнім виключно і з метою безпідставного стягнення з неї, в рамках цивільної справи №487/2515/22, грошової суми в розмірі 14000 доларів США у вигляді компенсації спільних сумісних боргових зобов`язань подружжя.

На думку ОСОБА_2 , боргова розписка була штучно створена її колишнім чоловіком ОСОБА_1 не раніше квітня 2023 року, оскільки про наявність вказаної розписки їй стало відомо лише під час судового засідання у справі №487/2515/22 за її позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

09 жовтня 2023 року про факт укладання ОСОБА_1 договору позики та складання ним боргової розписки, їй відомо не було.

За такого для повного, об`єктивного та правильного вирішенням цього спору необхідно встановити давність виконання боргової розписки, нанесення рукописного тексту та підпису ОСОБА_1 , які містяться у розписці, ОСОБА_2 , діючи через свого представника, заявила клопотання про призначення судово-технічної експертизи документа боргової розписки, датованої 23 вересня 2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначаючи про те, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва (справа 487/3522/23) має преюдиційне значення у цій справі, оскільки було встановлено факт передачі йому коштів 23 вересня 2019 року ОСОБА_3 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2026 року клопотання про призначення судово-технічної експертизи задоволено.

Призначено судово-технічну експертизу по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, на розгляд якої поставлені питання:

Чи відповідає давність виконання боргової розписки, датованої 23.09.2019, вказаній у розписці даті, а саме - 23 вересня 2019 року?

Якщо не відповідає, то яка фактична давність виконання боргової розписки, датованої 23 вересня 2019 року?

Чи могла розписка, датована 23 вересня 2019 року, бути створена пізніше?

Чи відповідає давність виконання рукописного тексту « ОСОБА_1 » на борговій розписці, датованій 23 вересня 2019 року, вказаній у розписці даті, а саме - 23 вересня 2019 року?

Якщо не відповідає, то яка фактична давність виконання рукописного тексту « ОСОБА_1 » на борговій розписці, датованій 23 вересня 2019 року?

Чи міг рукописний текст « ОСОБА_1 » на боргові розписці, датованій 23 вересня 2019 року, бути створений пізніше?

Чи відповідає давність виконання підпису ОСОБА_1 на борговій розписці, датованій 23 вересня 2019 року, вказаній у розписці даті, а саме - 23 вересня 2019 року?

Якщо не відповідає, то яка фактична давність виконання підпису ОСОБА_1 на борговій розписці, датованій 23 вересня 2019 року?

Чи міг підпис ОСОБА_1 на борговій розписці, датованій 23 вересня 2019 року, бути створений пізніше?

Проведення експертизи доручено судовомим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Оплату експертизи покладено на ОСОБА_2 .

Провадження по справі до закінчення проведення експертизи зупинено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ухвала суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати, а у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року у справі №487/3522/23 (яке набрало законної сили 28 червня 2024 року) було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 23 вересня 2019 року у розмірі 29 042, 52 доларів США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 28 000 доларів США та 3% річних у розмірі 1042,52 доларів США.

У вказаній справі ОСОБА_2 було залучено в якості третьої особи, яка заперечувала проти задоволення позову.

Наголошує, що факт передання коштів та обставини справи щодо отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 суми розміром 28 000 доларів США на дату 23 вересня 2019 року, встановлено судовим рішенням у справі №487/3522/23.

Вважає, що подання позивачкою вказаного позову направлено на ухилення від боргових зобов`язань набутих на час шлюбу, оскільки ОСОБА_1 діяв в інтересах сім`ї та отримав кошти в позику в інтересах сім`ї на придбання житла. Придбана за рахунок позики квартира орієнтовною вартістю 60 000 доларів США, та таке запозичення викликано недостатністю всієї суми. Квартира придбана за рахунок інвестування у будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Наголошує, що факт укладання договору позики/передачі коштів в позику вже встановлено у рішенні суду у справі №487/3522/23.

Зауважує, що оскаржуваною ухвалою в порушення ст.ст.77,102 ЦПК України призначено експертизу, висновки якої не входять до предмету доказування/дослідження за заявленим позовом.

Вважає, що вирішення питання щодо виникнення солідарного обов`язку іншого подружжя за договором позики залежить від доведеності факту витрачання суми позики отриманої в інтересах сім`ї.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

В обґрунтування позову вказала, що за період їх спільного подружнього життя з ОСОБА_1 , в тому числі в період визначений в борговій розписці, подружжя не укладало жодних кредитних договорів, договорів позик, а також не отримувало в борг від будь-яких осіб грошові кошти.

ОСОБА_2 стверджує про те, що боргова розписка від 23 вересня 2010 року, якою засвідчено факт отримання ОСОБА_1 в борг грошових коштів в розмірі 28000 доларів США, складена ОСОБА_1 виключно і з метою безпідставного стягнення з неї, в рамках цивільної справи №487/2515/22, грошової суми в розмірі 14000 доларів США у вигляді компенсації спільних сумісних боргових зобов`язань подружжя.

Згідно зі статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показами свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою, якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Положеннями частини 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, аніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частин 4, 5 статті 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо отримання в борг ОСОБА_1 коштів у розмірі 28000 доларів США в період його перебування у шлюбі з позивачкою, оформлений розпискою від 23 вересня 2019 року.

З метою встановлення давності виконання боргової розписки, давності нанесення рукописного тексту та давності виконання підпису ОСОБА_1 , який міститься у розписці, позивач ОСОБА_2 просила суд призначити у справі судово- технічну експертизу документа та запропонувала суду питання, роз`яснення яких, на думку позивача, потребують експертного дослідження.

Згідно з частини 2 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку не можуть бути питання права.

Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статті 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, під час вирішення клопотання про призначення експертизи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що для правильного з`ясування обставин справи та вирішення заявлених позовних вимог необхідне застосування спеціальних знань, позаяк відповіді на поставлені питання сприятимуть повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

На думку колегії суддів та з огляду на підстави та предмет позову, для вирішення питання про період написання боргової розписки необхідні спеціальні знання, якими суд самостійно не володіє. Такий висновок може бути зроблений за результатом проведення відповідної судово-технічної експертизи, за наслідком проведення якої будуть отримані відповіді на питання, необхідні для з`ясування обставин, що мають значення для цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Суд, вирішуючи питання про призначення судової експертизи, діяв у межах діючого законодавства, яке регулює порядок призначення та проведення експертиз.

За такого колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання представника позивачки про призначення будівельно-технічної експертизи, такий висновок відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду.

З огляду на положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат апеляційним судом, які мають бути стягнуті за результатами вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 20 травня 2026 року.