Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №945/2907/24 — Миколаївський апеляційний суд

20.05.26

22-ц/812/821/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Миколаїв

справа №945/2907/24

провадження №22-ц/812/821/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Костюченка Г. С. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі – АТ «Таскомбанк» або Банк), яке є правонаступником ПАТ «Таскомбанк» подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

30 жовтня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №301/2044463-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту).

Відповідно до умов укладеного договору №301/2044463-СК позивач надав позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту – 44 112,47 грн; тип кредиту – кредитна лінія; строк користування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; процентна ставка за користування кредитом – 45,00%; цільове призначення кредиту – на споживчі потреби.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору станом на 20 листопада 2024 року утворилася загальна заборгованість за заявою-договором №301/2044463-СК у сумі 64 657,31 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) в сумі 38 654,03 грн та заборгованості по відсоткам (в т. ч. прострочена) в сумі 26 003,28 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору щодо погашення заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 64 657,31 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2025 року позов АТ «Таскомбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором №301/2044463-СК від 30 жовтня 2015 року, яка станом на 20 листопада 2024 року складається із 38 654,03 грн заборгованості по тілу кредиту та 26 003,28 грн відсотків, що в загальній сумі становить 64 657,31 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, а тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту та відсотками, розмір яких доведений дослідженими доказами.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не проводив судові засідання у справі, належним чином його про дати судових засідань не повідомляв, його пояснення не заслуховував і докази від нього не отримував.

В свою чергу, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

Також відповідач зазначав, що він частково сплачував заборгованість в період дії кредитного договору, однак позивач безпідставно приховав цей факт.

Крім того позивачем безпідставно і незаконно нараховувалися змінені відсотки за кредитним договором №301/2044463-СК від 30 жовтня 2015 року, які не відповідають тим, що вказані у кредитному договорі, про зміну яких його ніхто належним чином (письмово) не повідомляв, а тому розрахунок відсотків, наданий Банком, є цілком неправильним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30 жовтня 2015 року між ПАТ «Таскомбанк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №301/2044463-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту) Кредитна картка «Класична».

Згідно з умовами заяви-договору кредитування відповідача здійснюється на наступних умовах: мінімальний розмір ліміту Кредитної лінії – 1000,00 грн; максимальний розмір ліміту Кредитної лінії – 100 000,00 грн; реальна процентна ставка – 47,22 %; строк дії кредитного ліміту – 365 днів з автоматичною пролонгацією; погашення отриманого кредиту та сплата процентів здійснюється щомісячно.

З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості випливає, що відповідач користувався кредитними коштами, а також здійснював погашення заборгованості, але не у повному обсязі.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20 листопада 2024 року становила 64 657,31 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 38 654,03 грн, заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) 26 003,28 грн.

11 вересня 2024 року на адресу відповідача Банк направив повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитом, що утворилася станом на 10 вересня 2024 року.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено укладення між сторонами кредитного договору та невиконання його відповідачем щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними у сумі, вказаній судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що між сторонами виникли кредитні зобов`язання. Позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 44 112,47 грн під 45% річних. Проте, відповідач у повному обсязі свої зобов`язання за договором №301/2044463-СК від 30.10.2015 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування у загальній сумі 64 657,31 грн не здійснив.

Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок його заборгованості перед Банком, не довів відсутність заборгованості.

Посилання його на те, що він сплачував заборгованість за кредитним договором, а Банк це не врахував, спростовується розрахунком заборгованості, де зазначені усі випадки погашення заборгованості. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження погашення ним заборгованості, які не були враховані Банком.

Твердження відповідача про те, що Банком безпідставно нараховувалися змінені відсотки за договором, які не відповідають його умовам, про зміну яких його належним чином не повідомляли, а тому розрахунок відсотків, наданий Банком, є неправильним, колегія суддів відхиляє. Нарахування відсотків Банком було здійснено за умовами укладеного сторонами договору. Збільшення розміру відсотків не відбувалося.

За такого висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у сумі 64 657,31 грн є правильним.

Що стосується доводів відповідача про те, що суд першої інстанції не проводив судові засідання у справі, належним чином його про дати судових засідань не повідомляв, його пояснення не заслуховував і докази від нього не отримував, то вони є хибними.

Матеріали справи свідчать, що суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать повістки, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, на яких міститься позначка про повернення відправлення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що є належним повідомленням про судове засідання відповідно до ст.128 ЦПК України, та особистий підпис відповідача про ознайомлення його про дату, час і місце розгляду справи, під час якого було ухвалено рішення. Крім того, відповідач приймав участь у судовому засіданні суду 16 квітня 2025 року та давав пояснення по справі, а отже був не позбавлений можливості надати усі наявні у нього докази.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.