Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №469/630/25 — Миколаївський апеляційний суд

19.05.26

22-ц/812/979/26

Провадження №22-ц/812/979/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №469/630/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення, яке постановив Березанський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Тавлуя Валерія Васильовича у приміщенні цього суду 11 лютого 2026 року, повне рішення складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості за оренду землі,

у с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про стягнення заборгованості за оренду землі.

Позов мотивовано тим, що позивачка на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії МК №1488, виданого Кімівською сільською радою народних депутатів 10 грудня 2001 р., є власником земельних ділянок площею 7,6863 га, кадастровий номер 4820981800:03:000:0093, та площею 2,3527 га, кадастровий номер 4820981800:05:000:0153, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташована на території Березанської селищної ради (колишньої Кімівської сільської ради Березанського району) Миколаївського району Миколаївської області. Земельні ділянки з 02 квітня 2007 року перебували в оренді в ТОВ «ім. К.Л. Петровського» на підставі договору оренди землі, зареєстрованому в Державному реєстрі земель 02 квітня 2007 року, запис №04070070083. 26 квітня 2016 року було укладено додаткову угоду №000629 до договору оренди землі №04070070083 від 02 квітня 2007 року, строком дії договору до 01 листопада 2023 року. 01 вересня 2017 року ТОВ «ім. К.Л.Петровського» відступило свої права та обов`язки орендаря ТОВ «Південь Агро Інвест» і в цей же день між позивачкою та ТОВ «Південь Агро Інвест» було укладено новий договір оренди землі строком до 31 грудня 2024 року. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.5 договору в оренду передані земельні ділянки площею 7,6863 га, кадастровий номер 4820981800:03:000:0093, та площею 2,3527 га, кадастровий номер 4820981800:05:000:0153, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 210208 грн 17 коп. та 64345 грн 63 коп. відповідно, з урахуванням коефіцієнту індексації 4,796 та коефіцієнту для ріллі 1,756. Згідно з п.4.1. орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8,28% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає: ділянка №1 – 17405 грн 24 коп. за рік оренди, ділянка №2 – 5327 грн 57 коп. за рік оренди. За згодою сторін передбачена можливість розрахунку орендної плати в натуральній та іншій формі (п.4.3 Договору). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати /нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше). При цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 1 січня року виплати /нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше) ( п.4.4 Договору). Згідно з пунктами 4.5, 4.6 Договору орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, розмір орендної плати переглядається 1 раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.7 Договору). Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 12.1 Договору). Згідно пунктів 13.1, 13.2 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання договору вони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. За 2022 та 2023 роки орендна плата відповідачем виплачена. Заяви про сплату орендної плати у натуральній формі, акти про передачу продукції та надання послуг в рахунок орендної плати не оформлялися, тому на підставі пункту 4.1 договору оренди землі розрахунок мав проводитися у грошовій формі. За 2024 рік відповідач сплатив позивачці орендну плату. Отже, сума заборгованості з орендної плати за період з 02 вересня 2022 року по 28 травня 2025 року становить 78065 грн 25 коп., з яких: за 2022 рік за період з 02 вересня 2022 року по 28 травня 2025 року - у розмірі 43584 грн 43 коп., що складається з заборгованості по орендній платі - 18299 грн 91 коп. (з урахуванням розміру утриманих податків та зборів), інфляційних втрат – 5480 грн 51 коп., пені – 18299 грн 91 коп., 3% річних – 1504 грн 10 коп., а також за 2023 рік за період з 02 вересня 2023 року по 28 травня 2025 року - у розмірі 34480 грн 82 коп., що складається з заборгованості по орендній платі - 18299 грн 91 коп. (з урахуванням розміру утриманих податків та зборів), інфляційних втрат – 3605 грн 37 коп., пені – 11620 грн 44 коп., 3% річних – 955 грн 10 коп.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути вищевказану заборгованість, а також 12111 грн 20 коп. судового збору та 12264 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 борг за договором оренди землі у сумі 78065 грн 25 коп., у тому числі:

- заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 43584 грн 43 коп., а саме: заборгованість по орендній платі – 18299 грн 91 коп. (з урахуванням розміру утриманих податків та зборів), інфляційні втрати – 5480 грн 51 коп., пеня – 18299 грн 91 коп., 3% річних – 1504 грн 10 коп.,

- заборгованість з орендної плати за 2023 рік у сумі 34480 грн 82 коп., а саме: заборгованість по орендній платі – 18299 грн 91 коп. (з урахуванням розміру утриманих податків та зборів), інфляційні втрати – 3605 грн 37 коп., пеня – 11620 грн 44 коп., 3% річних – 955 грн 10 коп.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14080 грн 80 коп.

Рішення суд умотивував тим, що оскільки позивачу не виплачена орендна плата за користування земельними ділянками за 2022 та 2023 роки та таке не спростовано відповідачем, на день розгляду справи підтвердження виплати позивачці заборгованості з орендної плати відповідачем суду не надано, є підстави для стягнення зазначеної позивачкою заборгованості з урахуванням пені положень статті 625 ЦК України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначив, що позивачка надала письмові докази: ордер адвоката серії ВЕ №1156666 від 24 травня 2025 року, договір про надання правничої допомоги № 11/25 від 26 березня 2025 року, додаткову угоду від 28 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 11/25 від 26 березня 2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом, вартістю 12264,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року вартістю 11096,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 12 від 28 травня 2025 року про сплату на користь ОСОБА_2 11096,00 грн., додаткову угоду №2 від 07 жовтня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 11/25 від 26 березня 2025 року з переліком послуг, які надаються адвокатом, вартістю 1816,80 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 07 жовтня 2025 року вартістю 1816,80 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру №26 від 07 жовтня 2025 року про сплату на користь Дорошенко А.В. 1816,80 грн. (а.с.34-38, 71-72).

Суд вважав зазначені докази достатніми для висновку про доведеність надання адвокатом Дорошенко А.В. правової допомоги позивачці у справі, що розглядається, та її оплати у сумі, яка відповідає умовам договору про надання правничої (правової) допомоги та переліку наданих послуг, які суд вважає необхідними та обґрунтованими у цій справі, оскільки це не спростовано відповідачем. Тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 14080,80 грн.

Також суд відхилив посилання відповідача на неспівмірність витрат на оплату правової допомоги, оскільки останній не виклав обставини, які свідчать про таку неспівмірність, а тому не довів існування таких обставин.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест» просить рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині та відмовити в їх стягненні.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та не відповідають витраченому адвокатом часу та обсягу наданих адвокатом послуг та вказує, що у суді першої інстанції відповідач порушував перед судом питання про необхідність зменшення їх розміру. ТОВ «Південь Агро Інвест» вважає, що стягнуті витрати не доведені та підтвердженні документально. На думку відповідача, витрати на правову допомогу у даній справі в розмірі 14080 грн 80 коп. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлена до стягнення сума неспівмірна з характером та обсягом виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) навіть в частині підготовки самого тексту позовної заяви, не відповідає критерію розумності та часу.

Позивачка відзивів на апеляційну скаргу не подала.

Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК розглянута без повідомлення учасників, у письмовому провадженні.

Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в межах стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, тому в іншій частині апеляційна інстанція рішення суду не переглядає.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає наведеним вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 борг за договором оренди землі у сумі 78065 грн 25 коп.

Відповідно до статті 133 ЦПК України витрати учасників справи на професійну правничу допомогу віднесені до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням результатів розгляду позовних вимог у цій справі суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність провести розподіл витрат позивачки на професійну правничу допомогу, поклавши їх на відповідача.

Суд першої інстанції повністю задовольнив вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, стягнувши з ТОВ «Південь Агро Інвест» 14080 грн 80 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє аргументи апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно з частинами другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23 (провадження № 61-15625св23).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, провадження № 61-10724св23, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, провадження № 61-15443св23, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22, провадження № 61-16351св23.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У поданих до суду першої інстанції 22 вересня 2025 року письмових додаткових поясненнях у справі (а.с. 52-57) представник відповідача просив суд зменшити розмір заявлених позивачкою до стягнення витрат на правову допомогу у разі задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що зазначена позивачкою. сума таких витрат – 12264 грн. не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також вказана сума є неспівмірною з характером та обсягом виконаної адвокатом роботи щодо підготовки тексту позовної заяви та визначеного на виконання цієї роботи часу – 8 годин.

Так, на підтвердження заявлених вимог про стягнення 14080 грн 80 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу позивачка подала суду наступні докази: ордер адвоката Дорошенко А.В. серії ВЕ №1156666 від 24 травня 2025 року на представництво інтересів ОСОБА_1 (а.с. 33); договір про надання правничої допомоги № 11/25 від 26 березня 2025 року, укладений між адвокатом Дорошенко А.В. та ОСОБА_1 (а.с. 34-35); акт приймання-передачі наданих послуг від 28 травня 2025 року вартістю 11096 грн., з яких надання консультації та узгодження правової позиції – 1168 грн., складання запиту до ТОВ – 584 грн., складання позовної заяви – 9344 грн. (а.с. 37); додаткову угоду від 28 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 11/25 від 26 березня 2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В., з переліком послуг, які надаються адвокатом, вартістю 12264 грн. (додатково зазначено про вартість участі адвоката у судового засіданні – 1168 грн.) (а.с. 36); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 12 від 28 травня 2025 року про сплату Кушніренко І.В. на користь Дорошенко А.В. 11096 грн. (а.с. 38); додаткову угоду №2 від 07 жовтня 2025 року до договору про надання правничої допомоги, якою визначена вартість складання адвокатом відповіді на додаткові пояснення відповідача у справі (а.с. 71); акт приймання-передачі наданих послуг від 07 жовтня 2025 року вартістю 1816 грн.80 коп. (а.с. 72).

За такого позивачка, виконавши свій процесуальний обов`язок надала докази на підтвердження своїх витрат на професійну правничу допомогу, які є належними та допустимими.

Зокрема, укладені між Кушніренко І.В. та адвокатом договори: про надання правничої допомоги, додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі виконаних правником робіт та матеріали справи підтверджують реальність наданих адвокатом Дорошенко А.В. послуг при підготовці позовної заяви та під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме – складання позовної заяви та запиту до відповідача, участь у судовому засіданні, складання письмових заперечень, а також доводять сплату позивачкою вартості таких послуг адвокату відповідно до умов додаткових угод.

Тому як заперечення відповідача в суді першої інстанції, так і аналогічні доводи в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів реальності витрат позивачки на правничу допомогу та виконання адвокатом певних робіт суперечать наявним у справі доказам і спростовується їх змістом, а тому обґрунтовано не були враховані судом першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Щодо заперечень відповідача в судах обох інстанцій співмірності розміру судових витрат на правову допомогу, яку просить стягнути позивачка, обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних) робіт, вони є безпідставними з урахуванням наступного.

Так, в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача посилався на те, що зазначений адвокатом позивачки час складання позовної заяви (8 годин) не відповідає критерію розумності. Натомість, з урахуванням характеру спірних правовідносин, конкретних обставин справи, проведених адвокатом розрахунків, які були необхідні для визначення обсягу позовних вимог, витрачений представником позивачки на складання позовної заяви час (8 годин) відповідає складності справи та обсягу проведеної нею роботи при складанні позовної заяви.

Інші доводи апеляційної скарги носять узагальнений, не конкретний зміст, зводяться до цитування правових позицій Верховного Суду, тому не потребують відповіді.

Апеляційний суд виходить з того, що за відсутності переконливих аргументів у цій справі щодо неспівмірності заявленої позивачкою до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу обсягу та складності наданих представником позивачки правничих послуг, які підтверджені належними, допустимими та достатніми докази, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 14080 грн. 80 коп. вартості таких послуг.

Виходячи з викладеного та положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з правильним застосуванням положень процесуального закону, а тому відсутні підстави для його скасування.

Тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду залишено без змін в оскаржуваній частині, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення, рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

________________________________________

Повна постанова складена 20 травня 2026 року