Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №143/176/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 143/176/26

Провадження № 22-ц/801/1293/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуСправа № 143/176/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року за скаргою боржника ОСОБА_1 , стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на бездіяльність начальника Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маркітана Ігоря Миколайовича та державного виконавця Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коротуна Руслана Петровича,

Ухвалу постановив суддя Сич С. М.

Ухвалу постановлено о 15.40 год в м. Погребище Вінницької області

Дата складення повного тексту ухвали суду – 07 квітня 2026 року,

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність начальника Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відділ ДВС) Маркітана Ігоря Миколайовича та державного виконавця Відділу ДВС Коротуна Руслана Петровича.

Свої вимоги мотивував тим, що в провадженні Відділу ДВС знаходиться виконавче провадження АСВП 57245990 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , 2011 року народження, в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Погребищенським районним судом Вінницької області на виконання рішення суду від 12 липня 2018 року у справі № 143/809/18.

Також в провадженні Відділу ДВС знаходиться виконавче провадження АСВП 58703152 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , 2008 року народження, в розмірі 50,00 грн. щомісячно, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Погребищенським районним судом Вінницької області на виконання рішення суду від 20 січня 2009 року у справі № 2п-62.

На даний час скаржник має намір відчужити належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0523482200:03:000:0066 або ж отримати кредит під її заставу.

Проте, звернувшись до реєстратора нерухомого майна він отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 грудня 2025 року, в якій дізнався про наявність арешту на земельну ділянку, накладеного державним виконавцем Відділу ДВС Коротуном Русланом Петровичем (рішення про державну реєстрацію обтяження – 19 квітня 2021 року).

В подальшому його представник – адвокат Зубань О. О. звернувся до Відділу ДВС зі зверненням, в якому просив зняти арешт із земельної ділянки.

У відповіді начальника Відділу ДВС від 05 лютого 2026 року, яку він отримав 11 лютого 2026 року, зазначено про відмову у скасуванні арешту, оскільки у боржника відсутнє інше майно та доходи. До відповіді було надано копії постанови від 07 червня 2019 року у виконавчому провадженні АСВП 57245990 про накладення арешту на майно та від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні АСВП 58703152 про накладення арешту на земельну ділянку.

Також було додано розрахунок заборгованості, і з якого слідує наявність переплати по аліментах у виконавчому провадженні АСВП 58703152.

Вважає, що відмова державного виконавця у скасуванні арешту на майно є незаконною, оскільки він погасив заборгованість зі сплати аліментів по обох виконавчих провадженнях, що відповідно до приписів п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» слугує підставою для зняття виконавцем арешту зі всього майна.

Також звертає увагу на те, що виконання рішення про стягнення із нього аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, - шляхом винесення постанови про звернення стягнення на доходи, які боржник отримує як орендну плату від ПП «Агросистема – Плюс» до 01 серпня 2035 року.

Посилаючись на наведене, заявник просив визнати протиправною відмову державного виконавця Відділу ДВС у знятті арешту на майно боржника та зобов`язати його зняти арешт з майна, накладеного постановою від 07 червня 2019 року у виконавчому провадженні АСВП 57245990 та постановою від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні АСВП 58703152.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 , стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на бездіяльність начальника Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маркітана І. М. та державного виконавця Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коротуна Р. П., відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду і постановити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Вважає, що оскільки у нього відсутня заборгованість по обох виконавчих провадженнях про стягнення аліментів, та аліменти ним сплачуються щомісячно, вчасно і у повному розмірі, то накладення арешту на його майно є невиправданим.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що орендна плата, яка сплачується ПП «Агросистема-Плюс» згідно укладеного договору оренди землі не забезпечить виконання рішення про стягнення аліментів, оскільки такий спосіб виконання рішення теж є дієвим, так як термін договору оренди спливає 01 серпня 2035 року, тобто на той час діти досягнуть повноліття.

У відзиві начальник Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького МРУ МЮ України Маркітан І. М. заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що заявник не довів порушення свого права, яке підлягає судовому захисту, а державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження». На підставі зазначеного та керуючись ст. 362 ЦПК України, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Стягувачі відзив на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Зубань О. О. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Начальник Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маркітан І. М. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, підтримав своє прохання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 згідно вимог статті 362 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не довів порушення свого права, яке підлягає судовому захисту, а державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коротуна Р. П. у судове засідання не з`явився.

Стягувачі у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились. Від стягувача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, у якій вона просить розгляд справи здійснювати за її відсутності. Зазначила, що ухвалу суду вважає законною та обгрунтованою, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Розглядаючи клопотання виконавця про закриття провадження у справі з підстав визначених ст. 362 ЦПК України, апеляційний суд вважає за доцільне зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи – учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц).

У даній справі апеляційну скаргу подано боржником ОСОБА_1 , який звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Заяву та апеляційну скаргу у справі підписано і подано представником ОСОБА_1 – адвокатом Зубанем О. О., повноваження якого підтверджуються наявними у матеріалах справи ордерами (а. с. 30, 84). При цьому клопотання про відмову від скарги стороною не заявлялося. Водночас положення п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України стосуються осіб, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а не заявника у справі, який є безпосереднім учасником відповідного провадження.

За таких обставин посилання державного виконавця на необхідність закриття провадження у справі, з підстав, передбачених ст. 362 ЦПК України, є юридично необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, а відтак заявлене клопотання до задоволення не підлягає.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, будуть досліджені у сукупності з іншими матеріалами справи та враховані під час вирішення спору по суті заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 0523482200:03:000:0066, яка передана ним в оренду ПП «Агросистема – Плюс» до 01 серпня 2035 року, про що державним реєстратором Оратівської селищної ради було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право (право оренди) (а. с. 12-13).

Представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Зубань О.О. звернувся до Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою по зняття арешту з майна та про надання копій документів копії (а. с. 14-15).

Від Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь № 1847/1 від 05 лютого 2026 року з доданими до неї документами (а.с.16).

Відповідно до доданих розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, встановлено що у ОСОБА_1 протягом тривалого часу була наявна заборгованість зі сплати аліментів (а. с. 17-21, 22-24).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 58703152, що відкрито на підставі виконавчого листа № 2п-62, виданого 20 січня 2009 року, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а. с. 25).

Постановою про арешт майна боржника від 07 червня 2019 року у виконавчому провадженні № 57245990, що відкрито на підставі виконавчого листа № 143/809/18, виданого 12 серпня 2018 року, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а. с. 26).

Крім того, постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, степендію та інші доходи боржника від 26 серпня 2025 року у виконавчому провадженні № 57245990, на підставі виконавчого листа №143/809/18, виданого 12 серпня 2018 року, звернено стягнення на доходи, які боржник ОСОБА_1 отримує як орендну плату від ПП «Агросистема-Плюс» (а. с. 28-29).

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника, суд першої інстанції вказав на те, що на момент винесення державним виконавцем постанов про арешт майна боржника у його розпорядженні були відсутні відомості про те, що виконання рішення про стягнення із боржника аліментів може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, зокрема шляхом звернення стягнення на доходи боржника від передання в оренду земельної ділянки ПП «Агросистема-Плюс». При цьому заявником ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що за змістом укладеного із ПП «Агросистема-Плюс» договору оренди землі орендодавець має сплачувати йому орендну плату щомісячно, а тому слід дійти висновку, що винесення державним виконавцем постанови про звернення стягнення на доходи, які боржник отримує як орендну плату від ПП «Агросистема-Плюс» до 01 серпня 2035 року, само по собі не здатне забезпечити в повній мірі виконання рішення про стягнення із боржника аліментів в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведення того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Наведений процесуальний обов`язок боржником не виконано, натомість дії державного виконавця узгоджуються із приписами Закону України «Про виконавче провадження» та, за встановлених обставин, відповідають забезпеченню якнайкращих інтересів дітей до досягнення ними повноліття.

При цьому враховується і той факт, що з відповіді на запит Пенсійного фонду України № 330824175 від 21 квітня 2026 року вбачається, що останнє місце роботи боржника було 01 серпня 2021 року у КП «Погребищекомунсервіс».

А відтак як вірно зазначено державним виконавцем у відзиві на апеляційну скаргу, аліменти нараховуються згідно середньомісячної заробітної плати для Вінницького району, котра за 4-й квартал 2025 року становила 25 081,00 грн., 1/4 становить – 6270,25 грн., а тому винесення державним виконавцем постанови про звернення стягнення на доходи, які боржник отримує як орендну плату від ПП «Агросистема – Плюс» до 01 серпня 2035 року, само по собі не здатне забезпечити в повній мірі виконання рішення про стягнення із боржника аліментів в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Варто зауважити, що з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів за виконавчими провадженнями АСВП 58703152 та АСВП 57245990 вбачається, що станом на квітень 2025 року у боржника була наявна непогашена заборгованість у загальній сумі 289 622,66 грн., що свідчить про тривале порушення ОСОБА_1 свого обов`язку зі сплати аліментів (а. с. 17-24).

При цьому сплата у певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема, аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 січня 2024 року у справі № 645/2710/17, від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16-ц, від 23 вересня 2022 року у справі № 554/1119/21.

На момент винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, а також на момент звернення представника боржника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, у розпорядженні державного виконавця були відсутні відомості про те, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, зокрема, про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 та можливість звернення стягнення на його заробітну плату чи інших дохід. Інше майно, на яке можливо накласти арешт з метою виконання рішення суду про стягнення аліментів, у ОСОБА_1 відсутнє.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що незняття державним виконавцем арешту з майна боржника з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на двох дітей не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи про нібито втручання у право боржника ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки за відсутності належного забезпечення виконання рішення суду про сплату аліментів, а також з огляду на наявність обґрунтованих сумнівів щодо платоспроможності боржника, застосоване обтяження є пропорційним, виправданим та таким, що спрямоване на забезпечення найкращих інтересів дітей.

Принцип найкращих інтересів дитини розкрито у правових висновках Верховного Суду. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 761/25101/20 суд зазначив: «Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини – це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результататми розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

СуддіЮ. Б. Войтко

І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 20 травня 2026 року