Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №766/3594/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/3594/25

н/п 1-кп/766/2764/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції, Кропивницький СІЗО),

захисниці - адвокатки ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції, власні засоби зв`язку),

потерпілої ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024231080001141 від 11.12.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новодмитрівка Херсонського району Херсонської області, громадянина України, раніше не судимого, з неповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

військовослужбовця за призовом під час мобілізації, під час вчинення правопорушення обіймав посаду номера обслуги протитанкового взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою ст. 263, частиною четвертою ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним та статті КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

1.1. Суд встановив, що ОСОБА_5 у порушення вимог глав 9, 10, 11, 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, та вимог пунктів 1, 2, 3, 6, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, не маючи відповідного спеціального дозволу органів Національної поліції, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою зберігання вибухових пристроїв для власних потреб, без передбаченого законом дозволу 11 грудня 2024 року за адресою: буд. АДРЕСА_2 , у невідомих осіб з числа військовослужбовців, придбав бойову протипіхотну оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 та уламкову ручну гранату SHGR-2000 і надалі зберігав їх при собі до моменту, коли того ж дня переніс вказані гранти за адресами:

АДРЕСА_2 , за якою о 18 год. 00 хв. ОСОБА_5 кинув уламкову ручну гранату SHGR-2000 в напрямку відкритої ділянки місцевості, а саме на присадибну ділянку, яка належить ОСОБА_11 , після чого граната розірвалася, а обвинувачений покинув місце події;

АДРЕСА_2 , за якою о 18 год. 20 хв. ОСОБА_5 кинув бойову протипіхотну оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 на подвір`я, де проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого граната розірвалася, в наслідок чого останнім завдано шкоду.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 263 КК України, формою об`єктивної сторони якого є незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

1.2. Суд також встановив, що ОСОБА_5 11 грудня 2024 року близько 18 год. 20 хв. знаходячись в районі трансформаторної підстанції між домоволодіннями за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , з невстановлених причин витягнув запобіжне кільце з гранати Ф-1, чим привів боєзапас у боєготовий стан, рухаючись по вулиці Південній в с. Новомитрівка Херсонського району Херсонської області у напрямку с. Томина Балка, керуючись виниклим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку, діючи з особливою зухвалістю та нехтуючи загальноприйнятними нормами і правилами поведінки, маючи при собі заздалегідь заготовлений предмет, призначений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме бойову протипіхотну оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яку зберігав при собі, без наявних на те причин, демонструючи явну перевагу над іншими мешканцями с. Новодмитрівка, кинув її на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , де стався вибух, в результаті якого:

потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, акустичної баротравми, які виникли від травматичної дії вибухової хвилі внаслідок мінно-вибухової травми і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, акустичної баротравми, які виникли від травматичної дії вибухової хвилі внаслідок мінно-вибухової травми і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

пошкоджений автомобіль «FIAT FIORINO» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є потерпіла ОСОБА_10 , якій завдано матеріальної шкоди в сумі 121479,07 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою ст. 296 КК України, формою об`єктивної сторони якого є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета.

ІІ. Позиції сторін кримінального провадження

2.1. Прокурор у судових дебатах вважав, що пред`явлене обвинувачення є доведеним. Вина обвинуваченого ОСОБА_5 також доведена, а його дії кваліфіковані правильно, а саме за ч. 1 ст. 263 КК України, та за ч. 4 ст. 296 КК України.

2.2. Прокурор просив Суд при призначенні покарання обвинуваченому врахувати обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.

2.4. Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, та призначити йому покарання

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

- за ч. 4 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначеним покаранням остаточне покарання призначити у виді 6 років позбавлення волі.

2.5. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз і залучення експертів.

2.6. Вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України. Питання щодо цивільного позову вирішити відповідно до вимог КПК України та ЦПК України.

2.7. Обвинувачений вину і фактичні обставини кримінально правопорушення визнав. Під час допиту у судовому засіданні і під час слідчого експерименту обвинувачений повідомив, що в грудні 2024 року, перебуваючи в с. Новодмитрівка Херсонського району Херсонської області, в магазині познайомився з військовослужбовцем на ім`я ОСОБА_13 . Пішли до нього до дому, випили алкогольних напоїв, після чого ОСОБА_13 подарував гранати. Першу гранату обвинувачений підірвав на території домоволодіння АДРЕСА_5 , кинувши її в огород власника цього домоволодіння ОСОБА_11 та в його присутності. Другу гранату кинув на порожню ділянку місцевості біля трансформаторної підстанції. Вона не розірвалась. В той же час витягнув запобіжне кільце з третьої гранати і пішов у бік свого дому, тримаючи гранату в руці. Пройшовши випадково свій будинок і дійшовши до домоволодіння АДРЕСА_4 , обвинувачений кинув гранату на територію того домоволодіння. Про це шкодує дуже сильно. Зробив дуже не правильно. Визнає свою провину повністю. Розуміє, що дозволу носити зброю у нього не було. Щоб були людські жертви не хотів. До скоєного поставився негативно. Готовий понести покарання.

В судових дебатах зазначив, що позовні вимоги визнає, покарання, запропоноване прокурором вважає надто суворим, просив надати можливість захищати державу. Під час останнього слова обвинувачений щиро покаявся, попросив пробачення у потерпілих. Подякував суду за увагу і час, який було приділено розгляду кримінального правопорушення.

2.8. Захисниця проти призначеного покарання заперечувала. Зазначила, що підзахисний визнав вину повністю, визнавав з моменту початку участі захисниці у кримінальному провадженні, погодився надати показання, які повністю співвідносяться з висунутим обвинуваченням. Фактично повністю визнав цивільні позови, окрім одного позову в частині стягнення моральної шкоди. Просить прийняти до уваги те, що обвинувачений є військовослужбовцем, судом було прийнято рішення про звільнення обвинуваченого від відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, і обвинувачений має повернутись для проходження військової служби. Просить врахувати щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Вважає, що прокурор не обґрунтував чому таке тяжке покарання має бути призначено обвинуваченому. Вважає, що за вказаних обставин покарання не може бути більшим за 2/3 від максимального, що становить 4 роки 2 місяці. Просить призначити покарання в межах санкцій, передбачених статтями, з врахуванням того, що обвинувачений є військовослужбовцем, звільненим від кримінальної відповідальності, та має повернутись до проходження військової служби. Вважає, що часу попереднього ув`язнення було достатньо для виправлення обвинуваченого. Вважає, що призначення покарання без позбавлення волі відповідатиме інтересам умов воєнного стану.

2.9. Потерпілі та їх представник в судових дебатах підтримали позицію прокурора в частині призначення покарання. Просили задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІІ. Встановлені Судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження

3.1. Суд, встановлюючи вищеназвані обставини кримінального правопорушення, у судовому засіданні дослідив надані стороною обвинувачення докази, які підтверджують обставини та винуватість обвинуваченого, а саме:

3.1.1. протокол огляду місця події від 11.12.2024, який проводився за адресою АДРЕСА_2 , під час якого було зафіксовано пошкодження нижньої частини автомобіля «FIAT FIORINO» д.н.з. НОМЕР_2 та був вилучений уламок металевого предмета, який знаходився під нижньою частиною автомобіля;

3.1.2. протокол огляду місця події від 12.12.2024, відповідно до якого було встановлено, що на присадибній ділянці, котра розташовується біля домоволодіння АДРЕСА_4 було виявлено та вилучено кільце з чекою та предмет світло коричневого кольору, який схожий на важіль підривачу до УЗРГМ;

3.1.3. протокол слідчого експерименту від 13.12.2024 за участю обвинуваченого ОСОБА_5 , який показав та розповів всі обставини вчинених ним кримінальних правопорушень.

3.1.4. протокол огляду місця події, який проводився 13.12.2024, який проводився за адресою АДРЕСА_2 , на території домоволодіння, що належить ОСОБА_11 . Під час огляду було оглянуто ділянку місцевості, куди ОСОБА_5 кинув першу гранату;

3.1.5. висновок експерта за результатами проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/122-25/1434-ВТХ від 10.03.2025, згідно з яким надані на дослідження предмети є залишками складових частин бойових припасів військового призначення, а саме - складовими частинами засобу підриву - корпусом, важелем, кільцем із чекою від підривача типу УЗРГМ-2. Бойові підривачі типу УЗРГМ-2 (УЗРГМ) застосовують для спорядження ручних гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42;

3.1.6. висновок експерта за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/24031 від 05.03.2025, яким підтверджується, що на важелі від підривача типу УЗРГМ виявлені генетичні клітини обвинуваченого надані на дослідження;

3.1.7. висновок експерта дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/115-24/24031 від 27.12.2024

3.1.8. висновок експерта транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/122-24/6762-АВ, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «FIAT» моделі «FIORINO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , результат пошкодження внаслідок підриву гранати, яке відбулось 11.12.2024, станом на момент проведення огляду 25.12.2024, становить 121 479,07 гривень.

3.1.9. показання потерпілого ОСОБА_9 , який під час допиту повідомив, що у той день він з дружиною вийшли на двір пити каву і сусідка зателефонувала. Почули саме біля нашого подвір`я такий собі металевий клац, начебто чеку з гранати висмикнули. Потім щось полетіло у наш двір. Вибухнуло. Нас спасло те, що у нас на дорозі був скол і вона покотилася під машину і на неї пригнув кіт. Закричала дружина. Допоміг зняти верхній одяг. В неї був уламок. Допоміг витягнути. Наступного дня побачили обвинуваченого на дорозі, мов би то нічого і не було. Сусід ОСОБА_14 бачив його і при ньому обвинувачений теж підірвав гранату.

3.1.10. показання потерпілої ОСОБА_8 , яка під час допиту повідомила, що о 18 год вечора вона з чоловіком вийшли на своє подвір`я, сіли на лавочку, пили чай, чоловік голосно розмовляв по телефону з сусідом. Почула якесь клацання, мов би то металеве щось впало. Здалося, що хтось кинув у двір камінь. Добре, що воно закотилось під машину. Потерпіла встала, зробила два кроки і воно підірвалось. Потерпіла почала кричати, бо уламок застряг у неї у спині та в нозі. Чоловік почав допомагати зняти куртку. Уламок з ноги дістала самостійно. Потерпіла вийшла за двір і почала кричати, але там вже нікого не було. Потім чоловік викликав поліцію і поки їхала поліція було чутно вибухи, такі самі як у нас були. Коли приїхала поліція, ми все розказали, і поліція знайшла металеву чеку, яку вони забрали. Ми одразу не знали, що це зробив ОСОБА_15 . Ми це дізнались, коли на наступний день продавчиня магазину розповіла, як ОСОБА_15 прийшов до чоловіка в хату, дістав чеку. Якщо обвинувачений каже, що рука затерпла, то зручніше було кинути вліво або прямо. Потерпіла вважає, що вправо обвинувачений кинув гранату спеціально. Але навіщо кинув, не знає, конфліктів між ними не було не було.

3.1.11. показання потерпілої ОСОБА_10 , яка під час допиту повідомила, що зі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 не проживає. Того вечора їй зателефонував син і сказав що їм кинули гранату і вона підірвалась, і що у його дружини є поранення, і загинула кішка. Порадила зателефонувати до поліції. Потім ОСОБА_9 перетелефонував і сказав, що поліція все зафіксувала, і поліція знайшла кусочок гранати і чеку Приїжджала до потерпілих у лікарню.

ІV. Мотиви та оцінка Суду

4.1. Згідно з приписами частини першої ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

4.2. Відповідно до ст. 17 КПК України для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред`явленого їй обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року справа №295/9646/23 провадження № 51- 809 км 24)

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі №760/23459/17).

4.3. Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що кожна обставина висунутого обвинувачення має бути доведена і підтверджена доказами, Суд вважає за доцільне дати оцінку інкримінованому обвинуваченому складу кримінального правопорушення для надання остаточного висновку щодо винуватості особи.

4.4. Отже, обвинуваченому інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

4.5. Суспільна небезпечність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами полягає в тому, що це діяння створює сприятливі умови для вчинення злочинів із використанням зазначених предметів, оскільки в такому разі ці предмети перебувають поза обліком держави, а відтак, поза межами контролю з боку уповноважених на це державних органів.

4.6. Згідно з роз`ясненнями, зазначеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» при вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв» (надалі - ПВСУ №3), судам необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №576 (надалі - Положення), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. №622) (надалі - Інструкція).

4.7. Відповідно до пункту 8.9. Інструкції, боєприпаси - це спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони до гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

4.8. Відповідно до п. 1 Положення, дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

4.9. За змістом приписів пункту 2 Положення, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, тощо.

4.10. Відповідно до пунктів 11, 12. постанови ПВСУ №3 під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

4.11. Отже, у судовому засіданні обвинувачений повідомив та визнав, що придбав гранати у знайомого військовослужбовця під час вживання спиртних напоїв. Обвинувачений також усвідомлював, що це є боєприпаси і усі, які вказані в обвинуваченні, дії з ними без наявності спеціального дозволу є незаконними, а дозволу у обвинуваченого під час вчинення вказаних дій не було. Також Суд на підставі матеріалів судових експертиз встановив, що предмети, що вказані у пункті 1.1 цього вироку, є боєприпасами, оскільки вони придатні для використання за призначенням, тобто для ураження цілей.

4.12. Також обвинуваченому інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

4.13. Суд вважає, що для юридичної оцінки діяння як хуліганства обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства (постанова ККС ВС від 5 березня 2024 року у справі № 202/716/22 (провадження №51-5296км23)).

Головною рушійною силою хуліганського мотиву є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправне діяння вчиняється за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

Законодавство України не містить загально визнане визначення поняття «громадський порядок» для усіх сфер діяльності. Проте, в контексті цього кримінального провадження і інкримінованого кримінального правопорушення, Суд вважає, що громадським порядком слід вважати урегульовану правовими та соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які притаманні спільному проживанню мешканців населеного пункту рівня села, селища, і забезпечують в умовах воєнного стану, недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності, а також відповідні умови діяльності установ, підприємств, організацій, що знаходяться в цьому населеному пункті.

4.14. Зі змісту показань обвинуваченого та його поведінки під час допиту та слідчого експерименту вбачається, що кинувши гранату у подвір`я сусідів, обвинувачений вчинив дії, які були спрямовані на порушення громадського порядку у відповідному населеному пункті, з мотивів протиставити себе оточуючим, показати свою зверхність перед сусідами, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

4.15. Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, Суд доходить висновку про допустимість, належність, достовірність та достатність доказів для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

частиною першою ст. 263 КК України, а саме в незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу,

частиною четвертою ст. 296 КК України, а саме у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

V. Призначення покарання

5.1. Санкцією частини першої ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років.

Санкцією частини четвертої ст. 296 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років.

5.2. Суд вважає, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до частини першої ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання у судовому засіданні цивільних позовів від потерпілих.

5.3. Під час судового розгляду Суд не встановив обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до частини першої ст. 67 КК України.

5.4. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення - згідно із статтею 12 КК України інкриміновані діяння відносяться до тяжкого злочину;

- особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності;

- наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

5.5. Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

5.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

5.7. Суд вважає, що підстави застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання - відсутні.

Водночас Суд вважає, що є підстави для застосування приписів ст. 69-1 КК України, оскільки Суд вважає, що має місце декілька обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання у судовому засіданні цивільних позовів, крім того визнання обвинуваченим своєї вини і обставин кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

5.8. У зв`язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років, 6 (шість) місяців,

- за ч. 4 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років, 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років, 6 (шість) місяців.

5.9. Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

5.10. Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

5.11. Проте Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто обвинуваченого припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

5.12. В цій ситуації відіграє значення прагнення обвинуваченого продовжити військову службу під час збройної агресії російської федерації проти України.

5.13. У зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

VI. Запобіжні заходи

6.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

6.2. Суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2025 року, стосовно ОСОБА_5 скасувати і до набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

VІI. Вирішення питань, пов`язаних з арештом

7.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

7.2. Проте, матеріали кримінального провадження не містять доказів про накладення арешту на майно, а тому підстав для його скасування Суд не вбачає.

VІІI. Вирішення питань, пов`язаних з процесуальними витратами

8.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

8.2. Відповідно до матеріалів кримінального провадження процесуальні витрати за залучення експертів і проведення експертиз становлять:

за висновком експерта СМЕ №7-МС від 13.01.2025 в сумі 451,68 гривень;

за висновком експерта №CE-19/122-24/6762-АВ від 31.12.2024 в сумі 6367,20 гривень;

за висновком експерта №КСЕ-19/115-24/24031 від 27.12.2024 в сумі 3183,60 гривень;

за висновком експерта №КСЕ-19/115-24/24031 від 05.03.2025 в сумі 17076,68 гривень;

за висновком експерта №СЕ-19/122-25/1434-ВТХ від 10.03.2025 в сумі 3029,12 гривень.

Усього процесуальні витрати становлять 30 108,28 гривень, які підлягають стягненню на користь держави.

IX. Вирішення питань щодо долі речових доказів

9.1. Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами, а також дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_5 .

9.2. Речові докази: зразки букального епітелію ОСОБА_5 що упаковано до сейф-пакету 5712616, підривач типу УЗРГМ, кільце з чекою та металевий уламок, що упакований до сейф-пакету 5822637, знищити.

Х. Вирішення цивільного позову

10.1. ОСОБА_9 (надалі - позивач-1) в цьому кримінальному провадженні звернувся до Суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень.

Позов мотивовано тим, що внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, шляхом здійснення хуліганських дій, які полягали у киданні приведеної у бойову готовність бойової гранати у подвір`я позивача-1 і подальший підрив гранати, у позивача-1 змінився звичайний уклад життя, у зв`язку з чим він зазнав душевних страждань, в нього стався емоційний зрив, оскільки переживав і думав про те, що сталося і по теперішній час після пережитого жаху не може почувати себе спокійно, так як відчуває постійний головний біль. Крім того, позивач-1 фактично залишився без свого єдиного засобу пересування, автомобіля марки «FIAT» моделі «FIORINO», який зазнав суттєвих пошкоджень від вибуху.

Позивач-1 оцінив моральну шкоду в сумі 50 000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач-1 та представник потерпілих підтримав свої позовні вимоги.

10.2. Обвинувачений та захисниця з позовними вимогами погодилися. Обвинувачений позов визнав.

10.3. Прокурор у вирішенні позову поклався на розсуд суду.

10.4. Вирішуючи цивільний позов Суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачу-1 моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на його користь, Суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (пункт 90 постанови ВП ВС від 05 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19).

10.5. Суд встановив, що позивач-1 дійсно зазнав душевних страждань, у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо нього. На переконання Суду, вибух гранати поруч завжди викликає страх та інші непередбачувані наслідки, що виникають в організмі людини.

Суд, за таких обставин, вважає, що позивачу-1 спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, Суд враховує позицію обвинуваченого, який погодився із заявленою сумою.

Відтак, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_5 підлягають задоволенню в повному обсязі.

10.6. ОСОБА_8 (надалі - позивач-2) в цьому кримінальному провадженні звернулася до Суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень.

Позов мотивовано тим, що внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, шляхом здійснення хуліганських дій, які полягали у киданні приведеної у бойову готовність бойової гранати у подвір`я позивача-2 і подальший підрив гранати у позивача-2 змінився звичайний уклад життя, у зв`язку з чим вона зазнала душевних страждань, в неї стався емоційний зрив, оскільки переживала і думала про те, що сталося і по теперішній час після пережитого жаху не може почувати себе спокійно, так як відчуває постійний головний біль.

Позивач-2 оцінила моральну шкоду в сумі 50 000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач-2 та представник потерпілих підтримав свої позовні вимоги.

10.7. Обвинувачений та захисниця з позовними вимогами погодилися. Обвинувачений позов визнав.

10.8. Прокурор у вирішенні позову поклався на розсуд суду.

10.9. Вирішуючи цивільний позов Суд зважає на таке.

Оскільки розмір та обґрунтування позовних вимог позивача-2 є ідентичними з позовом позивача-1 і викликані кримінальним правопорушенням, що вчинив обвинувачений, то обґрунтування Суду щодо вирішення позову є аналогічним (дивись пункти 9.4., 9.5. цього вироку).

Відтак, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5 підлягають задоволенню в повному обсязі.

10.10. ОСОБА_10 (надалі - позивач-3) в цьому кримінальному провадженні звернулася до Суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 121 479,07 гривень та моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень.

Позов мотивовано тим, що відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Оскільки кримінальним правопорушенням пошкоджено автомобіль марки «FIAT» моделі «FIORINO», то позивач-3 вважає, що їй завдано збитків (майнової шкоди) у розмірі, визначеному висновком судового експерта транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/122-24/6762-АВ, а саме в сумі 121 479,07 гривень.

Також позивач-3 вважає, що їй завдано і моральної шкоди, оскільки вона також зазнала душевних страждань, в неї стався емоційний зрив.

У судовому засіданні позивач-3 та представник потерпілих підтримав свої позовні вимоги.

10.11. Обвинувачений та захисниця з позовними вимогами в частині відшкодування майнової шкоди погодилися. В цій частині обвинувачений позов визнав. Проти позивних вимог щодо відшкодування моральної шкоди заперечували.

10.12. Прокурор у вирішенні позову поклався на розсуд суду.

10.13. Вирішуючи цивільний позов Суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої ст. 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, зі змісту наведеної норми слідує, що ефективним способом для захисту порушеного права є звернення до суду з грошовою вимогою в сумі, яка на день подачі позову буде відповідати сумі витрат, які позивач має зробити для відновлення свого порушеного права.

В обґрунтування суми майнової шкоди позивач-3 посилається на судового експерта транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/122-24/6762-АВ.

Суд зважує на такі докази, вважає, що склад цивільного правопорушення наявний і оскільки обвинувачений визнає позовні вимоги і розмір майнової шкоди, то Суд дійшов висновку, що позов в частині майнових вимог підлягає задоволенню.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то Суд зауважує, що відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проте, Суд вважає, що позивачем-3 не доведені обставини, пов`язані з порушенням її прав, оскільки позивач-3 не була безпосередньо присутня під час вибуху гранати, а також не довела, що пошкодження автомобіля також спричинило їй душевних страждань та інших втрат немайнового характеру.

За таких обставин Суд дійшов висновку про відмову в позові в частині відшкодування моральної шкоди.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 392, 393, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

3. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі частини першої ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

4. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

5. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

5.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

5.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

6. Початок іспитового строку ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

7. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти негайно.

8. До набрання законної сили вироком суду застосувати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на нього таких обов`язків:

8.1 прибувати до суду за першим викликом;

8.2 докласти зусиль для відновлення на військовій службі;

8.3. повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця перебування, служби.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

9. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: зразки букального епітелію ОСОБА_5 що упаковано до сейф-пакету 5712616, підривач типу УЗРГМ, кільце з чекою та металевий уламок, що упакований до сейф-пакету 5822637 знищити; дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_5 зберігати в матеріалах кримінального провадження.

10. Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , процесуальні витрати за проведення експертизи і залучення експертів на користь держави в сумі 30 108,28 грн (тридцяти тисяч сто вісім гривень 28 коп.).

11. Позов ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч 00 коп.) гривень.

12. Позов ОСОБА_9 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч 00 коп.) гривень.

13. Позов ОСОБА_10 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в сумі 121 479,07 гривень (сто двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень 07 коп.).

В решті позову відмовити.

14. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

15. Прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілі мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

16. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору, потерпілому та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_1